Як іноземці в Україні весільне вбрання купували

Почну з того, що моя знайома українка вже майже сім років живе у Німеччині. Закінчила там на відмінно виш і влаштувалася на постійну роботу. Зарплату отримує пристойну: може дозволити собі щовихідних ходити до ресторану чи кафе, відвідувати театр чи оперу, купувати якісні харчі та модний брендовий одяг. Житло для себе поки що не придбала, але має можливість із зарплати відкладати гроші на найзаповітнішу мрію. До того ж, вона двічі на рік приїздить в Україну, в гості до родичів. Завжди везе з собою переповнені валізи різних подарунків. Дехто у нас вважає її багачкою. І лише найрідніші знають, як вона тяжко працювала за кордоном, аби заробити собі на прожиття і досягти всього того, що нині має. Доглядала за чужими дітьми, прибирала у помешканні... Ті часи вже давно минули. Нині Тетяна - незамінний працівник потужного концерну. Мріє не тільки про кар'єрний ріст, а й про щасливу сім'ю.

Нещодавно із Німеччини пролунав телефонний дзвінок: «Скоро приїдемо і в Україну - я і мій наречений. Хочемо придбати весільне вбрання у вас, бо в Німеччині все дуже дорого».
Зустрічала своїх іноземців у аеропорту. Трішки втомлені, але щасливі, попрямували одразу до столичних весільних салонів та крамниць.

- Хоча весілля ми плануємо святкувати аж через рік, - каже Таня, - все ж готуємося до нього заздалегідь. Забронювали старовинний замок для банкету, церкву, де відбуватиметься вінчанняг коней із шикарною каретою. Замовили кухаря й узгодили меню, попіклувалися про оформлення зали, обрали загальний стиль весілля. Хочемо, щоб усе в цей знаменний для нас день було бездоганно.
- Ми відвідали у Штутгарті кілька весільних салонів, - розповідає Ойген, - але ціни на чоловічі костюми дуже високі. Так, італійський дизайнерський фрак, який мені дуже сподобався, коштує аж дві з половиною тисячі евро. Сукні також недешеві. Від семисот євро простенькі, більш вишукані - вище і до безкінечності. Навіть ми, середньостатистичні жителі Німеччини, не можемо собі дозволити весільне вбрання за такою ціною, тому вирішили вбити одразу двох зайців: відвідати рідню і придбати якісне весільне вбрання в Україні за нижчими цінами.

У київському весільному салоні нас зустрічає радісно продавчиня. Вона, ніби ластівка, кружляла між нами і пропонувала приміряти то бальну сукню, то «рибку»...
- Ціни у нас помірні - від трьох тисяч гривень до десяти, - зазначає продавець-консультант Юлія. - Людей у вихідні дуже багато. Серед клієнток є такі, що можуть увесь день кружляти майже у всіх сукнях, які пропонує салон. Товар привозимо прямісінько із фабрики, яка працює у Кам'янці-Подільському. Підтримуємо лише вітчизняного виробника!

Клієнти задоволені, а це - найголовніше. До речі, нещодавно у нас взяли на прокат дуже гарну весільну сукню вартістю понад десять тисяч гривень для зйомок програми телеканалу СТБ.
Тетяні у цьому салоні сподобалася бальна сукня за п'ять тисяч гривень із пишною спідницею та корсетом.
У наступних кількох крамницях ми не знайшли нічого цікавого, що пасувало б тендітній іноземці з українським корінням.

Відчиняємо скляні двері величезного весільного салону. Очі розбігаються від різноманіття суконь. Тут і коротенькі, і вузенькі, і пишні, і кольорові... Одразу склалося враження, що звідси ми ніколи не вийдемо. Але Таня приміряла кілька гарненьких платтячок, і вони їй не сподобалися.
Відвідали крамниці весільних суконь на Хрещатику. Від цін і у мене, і у німців очі на лоба полізли. Вбрання майже нічим не відрізнялося від того, що бачили в попередніх салонах, але тут його пропонують за ціною від семи до двадцяти семи тисяч гривень. Молоденька продавчиня нас запевнила, що у них лише сукні закордонних виробників: з Італії, Америки, Голландії, Німеччини, Англії... А українську продукцію, мовляв, можна знайти на ринку, серед іншого «ширпотребу». Такі висловлювання, чесно кажучи, не сподобалися ні мені, ні моїм гостям, тому ми швидко залишили цю недешеву крамницю і подалися геть.

Далі наші пошуки продовжилися у весільному салоні «Ідеал» поблизу метро «Лісова». Серед гарних білосніжних суконь в очі впала тендітна, ніжна «русалонька» (один із видів весільних суконь - Авт.) Як тільки Таня її одягла, відчула себе справжньою нареченою. Вона довго кружляла біля дзеркала, прикладала фату, приміряла рукавички... її обличчя по-справжньому світилося від щастя. А згодом мовила: «Все, беремо!» Ідеальну сукню та довгу фату вона придбала за п'ять тисяч гривень. У Німеччині це зробити було б нереально.
Наречену вдягли, тепер потрібно подбати і про майбутнього чоловіка. Костюм вирішили не купувати, а пошити. Завітали до крамниці, де пропонують тканини з Італії. Серед кращого зупинилися на найкращому. За тканину на фрак, брюки, пояс та дві шовкові сорочки виклали 2400 гривень.

Шитиме весільний костюм чернігівська швачка. Ми завчасно домовилися з нею про зустріч. Її послуги коштуватимуть німцю близько 1200 гривень. Отже, якщо все підрахувати, то іноземці добре зекономили. І це, не враховуючи вартість квитків на літак.
До того ж, вони в Україні купили весільні туфлі, а ще білосніжну парасольку і маленьку сумочку.



Лариса Галета, тижневик «Деснянка вільна» №61 (360), Київ - Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.