Лариса Паламарчук після буревію ночує на веранді. «А що як стеля рухне?»

— У мене розвалився дах, — розводить руками мешканка Любеча 66-річна Лариса Паламарчук, що живе по вулиці Подільській. Вона найбільше постраждала від буревію, що накрив селище ввечері 19 липня.
Товсті дерева ламалися, розвалювали забори, дахи, в'язи рвали дроти.
Найбільше постраждав район, що називають Низом, та центр.

Над Любечем зійшлись білі (не сірі!) хмари, заблищали блискавки. Йшла стіна дощу. Дерева гнулись до землі. Град був такий, що шибки тріщали, трохи не вилетіли склопакети. По городах бігла вода. Тож вони виглядають, наче по них праскою пройшлися.
— Після буревію я два дні ходила як зомбі, — каже Лариса Паламарчук.— Люди щось кажуть, а я їх не чую. Бачу лише, як ротом плямкають.

На одноповерховий будинок Лариси Паламарчук на дві кімнати (будинку 60 років) впав старий в'яз, що стояв за огорожею. Величезне дерево діаметром метр тридцять пробило покрівлю, розвернуло її.
— У той же день прислали лісничого, щоб дерево, що стирчить з даху, прибрали. Дерево розкололося на дві частини. Одна частина впала на мій дах, друга залишилася стояти. Боюся, що і вона на мій будинок скоро впаде.

У хаті були я з онуками — 7-річною Оленою та 3-річним Даньком. Всю електрику повідключали. Сидимо тихо, боїмося. А воно «грим-грим», потім як — «бабах!». Ми на веранді були. Я висунула голову надвір, щоб подивитися, що воно сталося. Відчинила двері — і тут .мене як потягло вітром на вулицю! Ох, трохи не полетіла.

На ґанку стояли залізні відра з водою і дитячий горщик. Його після буревію побачила на подвір'ї сусідки. А відра так і не знайшлися — полетіли. До речі, дах, який розтрощило, жінка тільки-но відремонтувала. За 11, 5 тисячі гривень. Покрівля текла, тому жінка вкрила и ондуліном. Робила ремонт у борг (пенсія у Лариси Паламарчук 984 гривні), тільки у квітні розрахувалася.
Будинок жінки не застрахований.

* * *

Дерева в Любечі завалили проїжджу частину дев'яти вулиць, по них не можна було ходити.
Вивозили гілки дерев і пожежники, і підприємці, і добровольці. У тому числі і жінки.
На п'ятий день після урагану, 23 липня, Микола та Володимир Коробок з пилорами грузили біля дитячого садку на трактор з причепом гілки клена, берези, верби, тополі, горіха. Юрій Бовда, чоловік завгоспа дитячого садка Лариси Бовди, складав на свій трактор гілки беріз.

На даху торговельного підприємства «Луч» досі лежать гілки дерев.
— По Любечу телефони запрацювали в суботу, а у нас досі не працює, — каже головний бухгалтер торговельного підприємства «Луч» Наталія Зубаха. — До суботи не було мобільного зв'язку МТС (Київстар був). Не працювало радіо. Кілька днів сиділи без світла. Пельмені, морозиво з магазинів повивозили у сусіднє село Губичі. Не було світла, тому не було і води. У Любечі водонапірна вежа.

У понеділок приїхало начальство з області, району. Ходили, дивилися. Обіцяли допомогти.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1368)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.