Чому у Чернігові дозволяють вивіски іноземними мовами?
Чому у Чернігові дозволяють вивіски іноземними мовами?
Запрошують російською мовою і на виставку карликових мавп, «прикрасивши» сотні, якщо не тисячі, стовпів у нашому місті з грубим порушенням Правил благоустрою. Відзначився «великим и могучим» на афішах і московський театр ляльок. А ось «Сбербанк Росії», як не дивно, виготовив вивіски українською і від того навряд чи щось втратив. Наші ж місцеві підприємці пишуть... казна-що.
Іноді доходить до безглуздя. Ось, наприклад, що означає вивіска «Сгорр town»? А крім цього напису над дверима - жодної літери кирилицею. Багато хто знає: у перекладі з англійської «town» - це місто. А що таке «сгорр» - не знають навіть словники!
Dura lex, sod lex, тобто Закон суворий, але це закон
Навряд чи хто в Чернігові буде проти мови, котрою творили Пушкін, Достоєвський, Гоголь... Але «творчість» торговців на їх вивісках і рекламних плакатах має бути українською. Додатково можна писати іншими мовами. Хоч китайськими ієрогліфами. Але державною мовою - обов'язково.
Про це чітко говорить стаття 35 Закону «Про мови в Українській РСР» № 8312-ХІ від 28.10.1989 p., прийнятий ще Верховною Радою УРСР. Закон цей досі чинний. Дата внесення останніх змін - перше квітня 2003 року.
Численні передвиборчі обіцянки-цяцянки про «двомовність» так і залишилися словами. Хоча минуло дев'ять років і чотири загальноукраїнські виборчі кампанії.
Ось хіба що Вадим Колесніченко, депутат Верховної Ради України, «напроектував» у цьому напрямку. Перший такий проект - законопроект «Про регіональні мови та мови меншин» № 1072 від 07.05.2010 p., який не було внесено до порядку денного. Другий його проект, уже в співавторстві із' Сергієм Ківаповим, що має дещо абстрактну назву «Про засади державної мовної політики» № 9073 від 26.08.2011 р., так проектом і залишається.
Хто відповідальний?
Хто ж повинен проконтролювати дотримання закону? Не за заявою, не за вказівкою, а за власною посадовою інструкцією. Тобто без «поштовху» ззовні. Де і в кого не запитуй - реакція схожа: то розгубленість, то невпевнені припущення.
У відділі зв'язків із громадськістю Чернігівської міської ради припускають (!), що займається цим управління архітектури міськради.
«Ми погоджуємо те, що нам надають на узгодження», - відповіли «канцелярською» мовою в управлінні архітектури. І запропонували помучити питаннями комунальне підприємство «Дільниця з контролю за благоустроєм».
«Ми не втручаємося в мову, - відповідають в тому КП. - Наша справа така: який носій, його безпечність, чи можна на тому місці ставити тощо». У свою чергу, звідти мене направляють до управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області.
Закон суворий, та...
«Кожен випадок слід розглядати окремо», - відповіла головний спеціаліст відділу захисту прав споживачів у сфері торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян.
«Ми контролюємо те, що стосується Закону України «Про рекламу». Там сказано, що вивіска не вважається рекламою, і що вивіски виконуються згідно законодавства про мови. Це і Закон «Про мови...», й інші закони - там багата нормативна база, -пояснила Ірина Захарченко. - Потрібно дізнаватися, чим є конкретна вивіска -просто напис чи, можливо, це зареєстрована офіційна назва, торгівельна марка».
У подальшій розмові Ірина Олександрівна зокрема відмітила: «Дозвіл на розміщення вивісок дає управління архітектури, а на розміщення реклами - «Дільниця з контролю за благоустроєм». Ось так розпитування чиновників «замкнулося» в ходіння по колу.
У народі іноді говорять: «Суворість законів компенсується необов'язковістю їх дотримання». Начебто саме на теренах Російської імперії виникла ця приказка. Уже й ім'я автора забулося - такі давні наші реалії, котрі віддзеркалює ця приказка.
Сергій Стук, тижневик "Чернігівщина", №22 (350)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.