Ольга Макуха: Як ми в Кучинівку за полуницями ходили

Село Кучинівка Шорського району притулилося коло траси Чернігів-Щорс. В сезон сюди приїздять за полуницями, які вирощують кучинівці на своїх городах.

Ягоди вибирають через два дні. Щоб не було зелених носиків

...Звертаємо з дороги в село. Йде гарна молодиця у синьому платті, хустці, в руках дві коробки з полуницями. На шиї золотий ланцюжок. Фотографуватися і знайомитися соромиться.

— А куди ягоди несете? Полуниці щойно вибрані, як перемиті.
— На зупинку. Продавати.

— Почім?
— Вісім гривень за кілограм.

Туди ж, на автобусну зупинку, завертаємо і ми. Там торгують полуницями підлітки, бабусі, молода мама з малюком у колясці. Ціна в усіх вісім-дев'ять гривень за кілограм. Ягоди красиві. Мимо пролітають розкішні авто. Зупиняються. Виходить дядечко з товстим гаманцем, дістає пакет:

— Сип сюди, — показує на дві коробки з ягодами. — Скільки з мене?
Довго шукає по двадцять гривень, для нього дрібні купюри. Ось іще одне авто зупинилося, простіше. Теж купують. Але так буває не завжди. Можна й до вечора з ягодами простояти. Тоді ціна може впасти і до шести гривень за кілограм.

Минулого року кучинівці віддавали полуниці по чотири гривні.

Купуємо ягоди почім просять, не торгуючись. Село Ягідне Чернігівського району ближче до обласного центру, але там за коробку полуниць над трасою просять ЗО гривень. Коробка така сама, як і кучинівська, на два-два з половиною кілограми.

Скупники, які приїздять у село за ягодами, беруть по сім гривень за кілограм.
—Дешевше не буде, — впевнена секретар Кучинівської сільради Галина Масензова.

— Ягоди сей год мало. Я й сама купувала. Оце сьогодні, по десять гривень за кілограм. Зате первого году ягоди, крупні. У кучинівців на городах до 20 гектарів полуниць буде. Найбільша площа під ягодами в одному дворі — вісім соток. Хоча ми ж, як перепис робимо, не переміряєм. Пишемо ту цифру, скільки людина скаже. Сорти садять, не перебираючи — аби росло.

Вісім соток полуниць у дворі Кривенків.

Господар працює у Києві — два тижні там, два тижні вдома. 28-річна Юлія і 5-річна донька Інна у Кучинівці.

— У нас пів-Кучинівки вже у Києві робить — на стройках підсобниками. Мій чоловік каменщик, — розповідає Юля. — Я оце на біржу стала. Тепер трохи легше жить.

— А ягоди? Не прогодують?

— Ягоди — сезон. Тижнів два-три. На ягодах наших не вторгуєш на автомобіль. Хто не лінується, займається, возить на базар — на мотоцикл, може, й заробить. Тисячі дві з половиною. Гривень. Але я з малою дитиною на базар не їжджу. Раз, правда, у Щорс возила. Попродала по 13 гривень за кілограм. Я по ЗО літрів варення на зиму варю.

Юля показує грядку:
— Ягоді треба дощ і щоб морозів навесні не було. А тут мій раз прип'яв коня, так кінь з”їв мені клубнику.

— Часто вибираєте?

— Через два дні. Якщо раніше, будуть ягоди з зеленими носиками.

Свою ягоду кучинівці нічим не обробляють. Для нас, покупців, це добре, ніякої хімії. А от їм не дуже.

— Цей год ягода пропадає, бо черви напали. Таке біле, а зад чорний. У нас його називають хрущ, — розповідає Галина Масензова. — Цей хрущ під'їдає корінь. Вийдеш на город, глянеш — кущі посохли. Меншає клубники у людей.

Та й самих людей меншає... Раніше у Кучинівці жила бабуся, яка пропонувала бажаючим самим вибирати ягоди на городі. Вже недужала, а жаль було бачити, як пропадає. Тепер її забрала дочка у Бобровицю.

Сапують сім разів. Ще й зілля руками виривають

Полуниці швидко заростають зіллям. Тільки встигай сапкою шарувати.
Надія Сильченко розповідає, що сапує грядки з полуницею сім разів, а потім восьмий прориває зілля руками. Сильченки виховали двох дітей, взяли опіку над племінником, ростять його, як рідного сина.

— Цього року у мене клубника померзла, — говорить Надія Іванівна. — Плівки не було накривати, от вона білим і побралася. І жук з’їв. Бачите, під стіною, ділянка зовсім пуста? А була ж ягода. Як не куплю клейонки, не буду на той год і нових грядок садить. Клубника, скажу вам чесно, це таке, лотерея. Не померзне — продаси. Для нас молоко — головне! У мене три корови. Родина жила з молока. А що тепер буде, я просто не знаю. Зараз платять гривню за літр молока. Жирів, кажуть, нема у вас. Куди вони тільки діваються, ті жири? А це, чула* по 80 копійок молоко будуть приймати. Що ж я за нього уторгую? Як жити? Де ті, що кричать, як вони переживають за народ? Де вони всі? Перед виборами в село приїдуть, наллють хлопцям чарку — голосуйте, хлопці, за кого пан каже. Хлопці п'ють і голосують. Нам у селі скоро буде гаплик. Ми згодні, щоб молоко цілий рік було по гривні 50 за літру. Нехай буде однакова ціна літом і зимою. Але щоб була ціна, а не насмішка.

Нам кажуть — все, вступили в СОТ, приватній корові, високій собівартості дрібного виробництва кінець. Але ж тоді і високим цінам на продукти має прийти кінець. А в нас не так. Корів вирізають, а ціни лише ростуть. Півлітровий пакет молока у магазині 2 гривні 20 копійок. Мабуть, не в СОТ тут справа. Ціна на молоко від населення по всій області — гривня. Саме більше — гривня десять. Антимонопольний комітет штрафує молокозаводи за змову низьких цін на якісь смішні кілька тисяч. Про людське око?

Хріновий це бізнес

Так кажуть у Кучинівці про торгівлю полуницями. Та все ж торгують. У сусідніх Рогізках — ні, за Кучинівкою — ні, принаймні про них нічого не відомо.
— Кучинівці колись возили полуниці навіть у Мінськ і в Москву, — пригадує Галина Масензова. — Але найбільше — на Гомель.

Звідки в селі завелась ягода? За однією версією, з сусіднього села Суничного (Ягідного, як називають його люди) Щорського району, де був радгосп. Там понакрадають, у себе посадять.

Людмила Петрик, вчителька історії, зараз на пенси, вважає, що полуниці в Кучинівці почалися ще раніше. У Людмили Володимирівни чотири сотки. їздить торгувати на Чернігів.

— У вас не померзли ягоди? Вкривали город плівкою?

— Все ж не вкриєш. Невеликий доход од клубники. 1650 гривень з чотирьох соток ми вторгували за два тижні сезону. Це що, гроші? Ягоди в селі зараз не багато. Може, це й добре? Бо якби вродила багато, рясно, куди її дівати? Переорювали б, мабуть. У 84-85 роках я працювала довіреною особою від кооперативу при колгоспі. Тоді була мода на такі кооперативи. По 10 тонн полуниць за день відвантажували у Росію, Білорусь.

— А потім що сталося?

— Колгосп розпався. З'явилися кордони.
Людмила Володимирівна розповіла, як їздить торгувати на Чернігів:

— Під'їжджає кінь. Підвода під двір, везе мене на зупинку. Там добра людина становиться і забирає мене на базар. Везу 12 ящичків по два з лишком кілограми. Встановлюю їх по чотири, прикриваю газетою, лопухом, зверху рамочка з дранок, тоді знову ящики. Зав'язую мотузкою. Одна з нас питає:

— Ну, добре, хімією ви не користуєтесь, а пробачте, людським гівном у вас полуницю пирскають? Колись бабуся з Остра на Ленінград возила, то тільки так удобрювала.

Виявляється, є така «технологія»: набирають у туалеті відро лайна, додають води, розмішують, а потім на городі розбризкують. Щоб листя і ягоди від такого добрива добре росли. Вони й ростуть. Але гидко пахнуть. А часом і не пахнуть...

— Колись я в Чернігові на базарі купила кілька кущів полуниці. Думала, посаджу, розведу новий сорт. Привезла, поклала у коридорі і... забула. Через день іду  думаю — від чого такий запах? Його джерело знайшла швидко — розсада. Викинула її, — каже Людмила Володимирівна. — Чула, що дачники під Черніговом так і удобрюють.

Кучинівські полуниці пахнуть літом, свіжою ягодою. Розподіл праці, як ми зрозуміли, такий: жінки садять, сапають, збирають, чоловіки возять їх торгувати ягодами. Спробували й самі пройтись по грядці. Жук не жук, а є полуничка. Рвемо. Та кучинівці швидше вміють! Поки в нас ягода, у них — жменя. Ще й кажуть — їжте просто з грядки! Так смачніше! Дуже скоро заболіли спини, і ми з городу пішли. А вони — зосталися.

Літо, що живе в холодильнику

Варення з полуниць вже не кожен їстиме. Набридло. Хочеться свіжої ягоди. Або майже свіжої. Холодильники тепер у всіх з морозильними камерами. Там можна зберігати полуниці цілий рік. Є кілька способів.

1. Помити полуниці, почистити хвостики, дочекатися, поки ягоди підсохнуть, розкласти по пакетах і покласти в морозилку.
Оцінка способу за п'ятибальною системою: трійка.
Розморожені ягоди непривабливі на вигляд, не дуже й смачні.

2. Помити, почистити, розкласти по пакетах. При цьому трохи прим'яти ягоди, додати цукру.
Оцінка: чотири.
Результат кращий за попередній, але не відмінний. Хоча поїдять, і на компот добре.

3. Помиті й почищені полуниці перем'яти товкачкою (пропустити через м'ясорубку). Додати цукру (на кіло ягід — два кіло цукру або взагалі без цукру, або цукру за смаком).
Залити полуниці з цукром у пластикові пляшки. Покласти в морозилку. Оцінка: п'ять.
З холодильника витягаєш заморожений брикет: ягоди, сік, цукор. Можна так і гризти, як морозиво, фруктовий лід. Тільки натуральне.

Ольга Макуха, Валентина Тимошко  („Вісник Ч” №26)

 

 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.