Жителя Халявина хотіли закопати в яму за борги
«Сина забрали прямо із постелі».
— Була сьома ранку. Я ще дрімав, дружина поралась у дворі, — розповідає 50-річний Павло КОСЕНКО, батько хлопця. — У хату зайшли наш дільничний міліціонер Сергій Боровик та односелець Роман Остапець і до Сашка: «Вставай, поїдеш на роботу встроюватись!» Подумав, на роботу, хай. Виглянув з двору, вони його у «Жигулі» з синіми міліцейськими номерами посадили і повезли. Аби ж я знав тоді, куди, нізащо б не пустив. А так, чого ж не вірить власті. Дільничний же — власть? А ми перед властю чисті. Двоє синів працюють у Черні¬гові, дружина — на свинофермі, а ми з Сашком — по людях заробляємо. Кому дров нарубаємо, кому траншею для проведення газу викопаємо, косимо, гребемо. Що люди попросять, нікому не відмов¬ляємо. А ще ями покійникам копаємо. Живемо з того, що заробимо. У людей не крадемо. Хіба ча¬рочку зайву де вип'ємо, ото й увесь наш гріх.
Десь через годину, як сина забрали, він повернувся. Брудний, побитий і плакав, як дитя мале. Його трусило. Тільки й розібрали, що він у лісі за селом собі яму копав гайковим ключем 17x19. Ви¬рив її глибиною майже по коліна і діаметром, як присісти. Старший син Олег це як почув, на велоси¬пед — і в ліс. Знайшов і яму, і ключ...
До речі, яму ту вже закопали, але не Косенки...
«Признавайся, де що вкрав!»
Сашко такий неговіркий. Батько через це кличе його Не¬мовля. Слово з нього витягти складно.
— Мені й досі страшно стає, як той день згадаю, — каже Сашко. — Посадили мене міліціонер з Романом у машину і повезли. Та тільки не на Чернігів шукати роботу, а в інший бік. Вивезли за село, наказали: «Вилазь із машини». Взяли за руки, за ноги і в ба¬гажник укинули. Від страху я й слова не міг вимовити. А в ба¬гажнику ледь не задихнувся — бензином і газами так смерділо. Здавалося, ось-ось знепритомнію. Невдовзі машина зупинилася. Вони відкрили багажник. «Ага, ми звернули в ліс», — здогадався я. «Годі кататися! — рявкнув Роман. — Вилазь, пповзеш». Виліз із багажника і став навколішки. «Вперед!» — гукнули дільничний з Романом і, б'ючи мене по черзі носаками під зад, погнали повзком до річки. Міліціонер бив не так боляче, як
Роман. Я повз метрів зі сто. «Годі! — наказали. — А тепер зізнавайся, що в селі у кого крав». Я сказав, що нічого й ніде. Це їх розлютило. Роман бив мене по обличчю. Потім кинули гайковий ключ. «Ставай, копай яму і думай!» Навіщо яму — не пояс¬нили. Мовчки я копав. Тим часом Роман і міліціонер задрімали у машині. Скориставшись цим, я втік. До села кілометрів два. Біг щосили, з калюж воду пив, бо у роті пересихало.
«Міліціонера ми простили»
— Я як глянув на сина, серце стислося. За що? Він же у селі безвредний! Якщо є яка підозра про крадіжки, у дільничного величезний кабінет у сільраді, хай викликає і бесідує, як по закону поло¬жено. А то сьогодні так із Сашком, завтра з кимось іще...
Брат того ж дня повіз Сашу в Чернігів, у травмпункт. Там поставили діагноз: «забій голови, обличчя, шиї, синці, струс головного мозку» і на¬правили у райлікарню, в неврологічне відділення. Проте від госпіталізації Сашко відмовився. На лікування треба гроші. Вирішив вдома відлежатись. Того ж дня Косенки вирішили заявити у міліцію.
— Двічі приїздила дружина дільничного нас просити, їх сусід приходив, — каже Тетяна Григо¬рівна, мати Сашка Косенка. — Жаль нам стало його жінку. Вона ж ні при чому, порядна. Отож і простили. Старший син Олег з ними все владнав. Тепер до них ніяких претензій не маємо. Та тільки після цього випадку вже і Олега дільничний випившого на вулиці зустрів, склав на нього протокол. І на мене недавно також, теж протокол. А що, я не маю права 100 грамів вина випити після роботи? У колег то іменини, то свіжина, то ще якийсь привід. Я ж не валяюся на вулиці.
Романа Остапця вдома не застала, щоб почути його правду. Батько сказав, що син іноді і ночува¬ти не приходить. Про Остапця у селі кажуть, що він головний біль своїх батьків. їх у селі дуже по¬важають. Непитущі, роботящі, хазяї на все село. А син ще в армії в дисбаті побував, начебто побив солдата.
«То все брехня!»
— стверджує халявинський сільський голова Алла ЛІСОВА. — Дільничний у нас хороший. Йому і хату в селі дали. А Косенки — сім'я не зовсім бла¬гополучна, випивають. Того ранку брат Олег привів побитого Сашка у сільраду. Стверджував, що бив Роман Остапець. А про яму, певно, вигадки. Як би він встиг за годину і яму викопать, і до села прибігти? То Косенки знайшли спосіб, як вигоду для себе зробить. Стягнуть грошей з недосвідчених людей. А міліціонер не винен, його просто підставлено.
Дільничний Сергій БОРОВИК:
— За три місяці, що працюю у Халявині, я склав 70 прото¬колів на громадян, які у нетвере¬зому стані з'являються у громадських місцях. У тому числі і на членів сім'ї Косенків. Звісно, така принциповість їм не подо¬бається. Тому і хочуть мене очорнити. Щодо інциденту між Косен-ком і Остапцем, то я розборонив їх і прогнав додому.
Начальник Чернігівського райвідділу міліції підполковник Сергій БОНДАР:
— Дільничний мені не доповідав про ситуацію. Тому буде терміново проведено службове розслідування.
Валентина ОСТЕРСЬКА
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.