З Днем Перемоги!

П'ятниця, 9 травня 2008 18:54 | Переглядів: 5962

63-я річниця святкування Великої Перемоги традиційно розпочалася з покладання квітів у сквері ім Попудренко. Офіційна частина планувалася на 9-ту ранку, але ветерани біля пам’ятника захисника Вітчизни почали збиратися ще за годину. Сьогоднішній ранок для них особливий, як і тоді у далекому 45-му.

Віддати шану тим, хто боровся за мир та не повернувся з війни прийшли представники міської та обласної влади, політичних партій, військові, мешканці міста та звичайно учасники Великої Вітчизняної.

Тоді ніхто не думав про смерть, воювали за життя каже Петро Давидович, один з ветеранів: „Вошли в бой, как говориться в песне „вставай страна огромная, вставай за смертный бой, с фашисткой силой темною, проклятою ардой”. Я доволен, что вниманию этому дню уделяют все. Все жители нашей Украины!”

Відзначення Дня Перемоги продовжилось покладанням квітів до Меморіалу Слави, на Болдиній Горі. Привітальні промови ветерани почули від представників місцевої влади.

Микола Хоменко: щиро вітаю з цією датою всіх жителів Придесення, вітаю, насамперед , дорогих ветеранів, тих, хто мужньо пройшов фронтовими дорогами, чесно й сповна виконавши свій обов’язок і тих хто своєю невтомленою працею захищав в тилу……»

Зараз у Чернигові живуть близько 5 тисяч учасників бойовых дій та понад 80 тис ветеранів. Влада про них не забуває и намагається вирішувати найбільш болючіші проблеми визволителів, запевнив міський голова Олександр Соколов: «Старіють наші ветерани и хвороба їх все частіше застає. Ми виділяємо певну незначну суму коштів и підтримку стосовно пільгових рецептів, в першу чергу учасникам Великої Вітчизняної війни. В місті ми майже вирішили проблему телефонізації, саме для учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни. За рахунок державного бюджету періодично проводиться ремонти житла - це основні два моменти, яки турбують ветеранів.

Наталя Романова: « А головне, щоб вони відчували, що їх шанують, що їх люблять, бо єдине почуття, яке може будувати, яке може давати перспективу це є любов и це є шана. То я бажаю молодому поколінню , щоб вони зрозуміли значення саме цих почуттів, в тому числі и по відношенню до ветеранів
Ветерани кажуть , що усім задоволені, хиба що єдности серед народу не вистачає, бо вони воювали за мирне життя .
«Самое главное, что бы люди жили в мирних условиях что б они не знали то чего перенесло старшее поколение - войну, голод, все лехолетие и что бы люди жили в мире в дружбе и оказывали друг другу помощь, жили долго и надежно, сколько можно сколько надо.

Урочистості закінчилися військовим залпом на честь Дня Перемоги

Каша з польової кухні та бойові 100 грамів , без цього неможливо зараз уявити святкування Дня Перемоги. У міському парку культури та відпочинку пригощали ветеранів Великої Вітчизняної війни, щоправда не всім вистачило міцного напою.

Командиру артилерії каша сподобалась. Каже її готують не гірше ніж 60 років тому, проте у нього є свій улюблений рецепт солдатської каші.

До речі не всі знають, звідки походить ця традиція, яка на смак польова каша і що таке фронтові “сто грам”

Чим годували солдатів в похідних умовах під час бойових дій, розповів ветеран Великої Вітчизняної війни Петро Синиця. “Польову кашу готували в тилу за два-три кілометри від передової. Її варили з різних круп: вівса, ячменю, гречки, пшона, перловки, гороху, канадської квасолі, приправляли консервами та маргарином. Потім чергові приносили їжу в термосах на передову. Також варили макарони з білого чи сірого борошна”, - згадує він.

Крім того, солдатам видавали сухий пайок, який складався з м'ясних та рибних консервів, сала, комбінованого жиру, маргарину. “Бувало, що й взагалі нічого не поступало по кілька днів, тоді видавали стакан вівса. В кожного був свій котелок і ложка. Якщо губили ложки, доводилося їсти сухарями. Хліб випікався у похідних лікарнях, він був більше схожий на пиріг. Свіжі овочі бували дуже рідко. Часто на фронті харчувалися за рахунок так званого “самопостачання” - хто що зварить у місцевих, те й з'їдять”, - розповів Петро Матвійович.

Ветеран ВВВ згадує, що горілку на фронті видавали не кожного дня, а лише іноді. Порція на день - 100 грамів, також видавали махорку. “Горілку ділили за допомогою полум'ягасника з кулемета, куди входить 200 грамів, звідти й пили”, - сказав Петро Матвійович.

Фронтові “сто грам” з'явились завдяки наказу Державного комітету оборони СРСР про видачу щоденної порції горілки воїнам діючої армії, який з'явився 22 серпня 1941 року. Однак солдати отримували горілку зовсім не щодня. Видача ста грамів відбувалася лише при веденні активних бойових дій, коли війська успішно просувалися вперед. Пили горілку за вечерею як зігріваючий засіб.

Окрім солдатської каші, ветерани могли поздоровити з мобільного своїх рідних з Днем Перемоги. Один з операторів мобільного зв’язку безкоштовного надав їм таку можливість.

Дорогі наші ветерани! Ваш подвиг – безсмертний! Пам'ять про нього – нетлінна, а вдячність наша – безмежна!
Від чистого серця бажаємо Вам міцного здоров'я, довгого років життя, бадьорості духу, оптимізму, світу і добра. Нехай успіхи дітей, онуків уселяють гордість і віру у світле майбутнє нашого міста і країни.

Наталя Романова и Олександр Соколов в сквері ім.Попудренко