Крути – станція без залізниці

Три роки тому на Чернігівщині, поблизу села Пам'ятне, виросла залізнична платформа. Практично серед поля. Швидко, неначе за велінням якогось чаклуна. Невдовзі на колії прибув потяг. Прибув, щоб залишитися там нерухомим.
Це меморіал пам'яті героїв Крут, присвячений битві, що відгриміла на цьому місці 29 січня 1918 року. Унікальний комплекс має вигляд реконструкції залізничної станції Крути початку XX століття. Унікальний він ще й тим, що, з великою ймовірністю, ви будете його єдиним відвідувачем. Адже меморіал розташований неблизько від міст і автодоріг державного значення. А сучасні поїзди тут не зупиняються, вони лишень, буває, дають гудок.

Втім, з іншого боку, ніхто не заважатиме отримати враження не лише від звичайної подорожі у просторі, а й відчути себе мандрівником у часі. У музеї-потягу на одній з колій експонуються документи, речі, зброя, зібрано кіно- і фотоматеріали часів української революції, відтворено тогочасний побут.
Вагони, що стоять на рейках - часів першої половини минулого століття. Начебто у таких же вагонах три сотні київських студентів та гімназистів прибули сюди в січні 1918 року. Одному з відреставрованих вагонів, з незвичною на сьогодні конструкцією підвіски - більше ста років. На паровозі біліє напис «Депо Сновскь». Це депо було відкрите у 1873 році - понад 130 років тому, проте воно і зараз діє в місті Щорс.

У складі меморіалу також символічна могила загиблих, ставок у формі хреста, каплиця і монумент битви під Кругами у вигляді встановленої на пагорбі колони. Ця червона колона має нагадувати про колони Київського університету, звідки були більшість полеглих під Кругами студентів.
- Ми зараз - Філія Національного музею, - розповідає Валерій Сарана, директор філії Національного військово-історичного музею України «Меморіальний комплекс «Пам'яті Героїв Крут». - Відвідують у середньому близько двохсот осіб на місяць. Це ті, хто заходить до музею чи приїжджають на екскурсії. А є ще відвідувачі, які тільки оглядають зовні. До річниці битви, 29 січня, приїжджають кілька тисяч людей.

- Скільки коштує утримання?
- Приблизно 800 тисяч на рік. Це зарплата, електрика, дрова, поточні ремонти й таке інше. Там працюють п'ять співробітників, не враховуючи охоронців, які заступають на чергування після завершення робочого дня. Охорону здійснює приватна охоронна фірма. Є службовий вагон, відеоспостереження.

- Там, схоже, «назрів» косметичний ремонт.
- Так, там вже багато чого назріло, але це не від мене залежить. Поки що гроші дають по мінімуму.
- Яка подальша доля меморіалу?
- Сподіваюсь, буде далі існувати. Нашими молитвами. Це музей, від якого прибутків очікувати важко. Якщо припинять бюджетне фінансування, то...

- Швидко все «поїде» на металобрухт.
- Звичайно. За часів попереднього президента туди школярів возили, були графіки відвідування. Зараз вже не так... Але люди є. Наприклад, ті, хто їде на екскурсію до Батурина.
Справді, той «чаклун», за велінням якого виріс меморіал, більше не прилітатиме до нього, як співав крокодил Гена, «в голубом вертолете». І, напевно, годі сподіватися на візит іншого чаклуна, у вертольоті «біло-блакитному».
Зате це місце чудово підійде для нас, шановні читачі, аби на короткий час облишити поспіх і відгородитися від сучасної метушні. Потрібно лише не забути звернути з шумної «московської траси», тобто автодороги „Кіпті-Глухів-Бачівськ", поблизу села Запоріжжя, і проїхати 13 км на південь.

До речі, склалося так, що межа районів Чернігівської області проходить біля самого меморіалу зі східного його боку. І, таким чином, село Крути залишається в Ніжинському районі, а село Пам'ятне зі станцією Крути розташоване у Борзнянському районі.

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №48 (323)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.