Чим ви грієте тіло і душу?

З газом і без

У 2011 році газ прийшов у десять сіл області: Глибоке Бахмацького району, Чорнотичі Сосницького, Бреч Корюківського, Монастирище Ічнянського, Артеменків та Васьківці Срібнянського, Бабарики, Пушкарі та Кіпті Козелецького, Петрівку Прилуцького району. (Перерахунок по мірі підключення, дані прес-служби облгазу).

Разом з тим на Чернігівщині є чимало «больових точок»: 15 сіл роками (дехто з 2008-го) не можуть підключитися до газу, бо нема підвідного газопроводу до села. По вулицях люди його давно проклали, вклали шалені кошти, щоб переробити хату під газ, встановили котли або конвектори. І що ж? Усе одно мусять купувати дрова. Така біда в Оленівці Борзнянського району, Вербі і Шабалинові Коропського, Червоному Плугатарі Талалаївського району. Потерпають без газу Плиски (Борзнянський район), Вертіївка Ніжинського району, Блистова, Ленінівка, Кам'янка, Климентинівка у Менському районі, Сокиринці у Срібнянському.
У Сокиринцях взагалі негарно вийшло — людям сказали (неофіційно, звісно), що вони не за того кандидата проголосували, як були вибори до обласної ради. Раз так, газу не буде. Отримуйте покарання. Підвідний газопровід зупинився за 400-500 метрів від Сокиринців. Зараз там знову техніка, і ніби є надія, що газ буде. Знову наближаються вибори, тож один з можливих кандидатів у Верховну Раду старається.

До нового року планують підключити газ у селах Козелецького району: Соколівці, Скрипчині, Моровську та Поліському, сказав перший заступник голови райдержадміністрації Олександр Улізько. Люди довго чекали на це, по селу газопровід є, хати підготували (хто зміг, хто хотів).
Інша ситуація в Дмитрівці Бахмацького району: підвідний до села є, а по селу нема. Люди витратились, поки вели водогін, та й не вірили, що прийде газ. Тепер, очевидно, збирають кошти.

Шановні панове кандидати у народні депутати!
У вас є унікальна можливість зробити добру справу. Всього 15 сіл (якщо когось забули, пишіть, дзвоніть). Підключіть їх до газу, і вони вас полюблять!

Тим часом входимо в зиму. Вже холодно. Отож за вікном сніжинки, а в нас цього тижня запитання в тему: чим ви грієте тіло і душу?

Микола Остапенко, пенсіонер, секретар Вербівської сільської ради (Коропський район):
— На роботі взимку холодно. У моєму кабінеті розміром шістнадцять квадратних метрів 3-5 градусів тепла. Топимо брикетом. Він з Ірванцівського торфобрикетного заводу. На зиму дається близько 6 тонн. Але приміщення сільради велике, тому все одно холодно. І куфайку на себе не одінеш — писати в ній важко. Одягаю теплу спідню білизну. Шкарпетки в'язані не ношу — дружини нема, ніхто й не в'яже. Наш бухгалтер вмикає у себе електричний обігрівач. Вона все ж таки жінка.
У селі вдома люди топлять дровами. 700 гривень машина. Газу нема. Вдома не мерзну. По-перше, постійно в русі. Корова у мене є, господарство. По-друге, я не став чекати, коли проведуть газ. Зробив електроопалення. Вмикаю здебільшого вночі, коли менші розцінки. Грію душу читанням. Люблю «Вісник». Остання «тепла» подія — моє 60-річчя — було 13 жовтня. Тоді мені знайома жінка з села подарувала светр. Було дуже приємно. Тепер мене грітиме.

Тетяна Кравець, домогосподарка, м. Городня:
— У минулому жовтні спали вдома під двома ковдрами, ходили у трьох кофтах, у шапках. У моєму будинку — газ, індивідуальне опалення. Тоді ми отримували субсидію — треба було вкладатися в ліміт. Комфортна температура для мене — 26 градусів. А ми економили. Зараз, на щастя, холоду немає, і а все одно — попораюсь вдома і стрибаю під ковдру. Здорову таку, як зараз модно. Тепла кофта, обов'язково в'язані шкарпетки — подарунок знайомих. Кожного ранку— гаряча кава. Вдень. — чай з печивом та цукерками.
Чула, щоб не мерзли» ноги, треба не їсти сала і вкладати у взуття жіночі прокладки. Про прокладки мені розповіла сестра. Вона працює на базарі, торгує секонд-хендом. Душу гріє чоловік — Віктор. Ми разом десять років. Віктор, до речі, ніколи не мерзне: спить розкритий, теплу білизну не носить, ще й мене гріє. Ще гріємося «Вісником». Ми з чоловіком — цікавими статтями, наші діти — анекдотами. На цьому тижні поштарка газету чогось не принесла. Засмутилися страшенно.

Валентина Вишневецька, фельдшер, село Сокиринці Срібнянського району:
— Вдома гріюся грубкою. Хороша грубка, робив спеціаліст. Стоїть по центру хати, зроблена перегородкою. Разу день протопиш, і до ранку у всіх чотирьох кімнатах тепло. А як вугіллям — то взагалі супер. Але вугілля дороге, було десь 600 гривень тонна, давно не купувала. Топлю дровами, привозять по 1000 гривень машина (шість складометрів). На роботі раніше, коли був стаціонар, гріло парове опалення. Тепер амбулаторія, топимо дві грубки. У двох кабінетах тепло, в інших — не дуже.
До нового року обіцяли підключити газ, але ми дуже сумніваємось.

Олег Довбенко, спеціаліст по зовнішній рекламі, Чернігів:
— Мені доводиться працювати як у приміщенні, так і надворі. Монтаж вивісок інколи триває 12 годин. Це якщо ми виїжджаємо у Київ або у віддалені райони. Я зрозумів, щоб не було холодно, найголовніше — тепле взуття. Щоб ноги були сухими, в теплі. Тепла куртка, яка може захистити від протягів. Якщо довго працюємо в холоді, зігріваюсь чаєм. Із собою на виїзд беремо електрочайник. У нас є можливість його включити. Термос із дому я не беру, термоси для нас — це минуле століття. Після роботи на холоді можна випити 50 грамів міцнішого за чай напою. Це буде і для тіла, і для душі.

Михайло Куценок, пенсіонер, Чернігів:
— Я 20 років працював на Півночі, тож холоду не боюся. Тепла в квартирі мені вистачає. Душу грію грою в шахи, збираємось у клубі шахістів.

Олександр Обабко, директор TOB «Екобіопром» (селище Михайло-Коцюбинське Чернігівського району):
— Оскільки ми випускаємо пелети — паливні гранули з тирси, то на роботі тіло зігріває котел на твердому паливі. В чернігівській квартирі гріє газовий котел. Будинок у селі Улянівка під Черніговом опалюється і газом, і пелетами — так виходить дешевше. А душу зігріває шестирічна донька Люда.

Ольга Макуха, Аліна Сіренко, Олена Гобанова, Тамара Кравченко, Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №46 (1332)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.