GOROD.cn.ua

Коли сам собі архітектор, або Майбутнє історичного міста під загрозою

Коли сам собі архітектор, або Майбутнє історичного міста під загрозою
Світлини, яким вже давно минуло сто років, зафіксували об’єктиви розумних фотомайстрів ідеальну архітектуру повітового міста Новгорода-Сіверського наприкінці XIX століття. І тільки сімдесят років радянської влади та безглуздий наступ на архітектуру минулого двадцятиліття у центральній частині містечка змушують замислитися над майбутнім всього історичного спадку. Що вже казати про старовинну частину райцентру з тисячолітнім життєписом, коли за кілька кроків від старого торгового майдану маємо те, що не вельми приємно показувати справжнім поціновувачам української старовини.
Ось центральний майдан, який від XIX століття змінював ім’я з Поліцейського на Олександрійський, а потім – Леніна, аж поки не став майданом Князя Ігоря. Поруч Торгові ряди, архітектурна пам’ятка початку XVIII століття. Cтометрової довжини приміщення фасадною частиною виходять на вулицю Базарну. Сьогодні – це останній більш-менш сталий куточок у місті, який зберігає дух минувшини. І навряд чи де в іншому райцентрі Чернігівщини ви знайдете таку виразну картинку «торговельного центру» міста півторавікової давнини.

Нинішньому поколінню важливо було б тільки підтримувати фізичний стан збудованого і не допускати руйнації. Саме так і вчинили деякі з нинішніх торговців, котрі хазяйнують у колишніх купецьких лавках по Базарній, складах тощо. Кілька умільців навіть льохи змогли довести до пуття. І ремонт зі смаком провели, оберігаючи і відчуваючи зміст архітектурного спадку.
Водночас не всім вистачило елементарних знань, тому, проводячи ремонт, вони скотилися до примітивізму, зовсім не пожалівши історії. Свої крамниці обліпили пластиком, оргалітом, а на тильній стороні «Торгових рядів» прибудували клуні за власними планами, народженими, швидше за все, уві сні. Прикро, що жоден з керівників міста останніми роками так і не знайшов часу, щоб піднятися над невіглаством, навівши справжній архітектурний порядок у центрі поліської перлини.

Ось, як наприклад, двоповерховий готель, (визначально – «Центральний»). Вже 103 роки він вдало завершує давню вулицю Губернську (тимчасово К. Маркса). Нинішні господарі величають його якось дивно – «ПаСвИрДа»(!?). Але справа зовсім не в химерній назві, що визирає з вивіски після того, як готель потрапив у приватні руки шляхом приватизації. Знаємо, що «на смак та колір» годі шукати однодумців. Хвилює інше. Дивлячись і на фасад будинку, і пройшовшись по периметру, можна угледіти, як кажуть, коктейль несмаку та браку інженерної думки сучасників-«перебудовників». Здається, господарі успадкованого приміщення з досить цікавою біографією теж не довго мудрили над темою збереження історичних та архітектурних особливостей на об’єкті. Хто як придумав, так і будував: поставили якісь каземати, навішали всіляких парасольок тощо. Словом, вигнали дух, який вселив сюди замовник спорудження готелю, поважний містянин, купець-меценат – Ф. Медвєдєв. До речі, до 1917 року на цій вулиці шляхетний пан звів ще кілька креативних споруд. Наразі з відомих залишаються названа будівля готелю та двоповерховий красень у стилі пізнього українського бароко – «Будинок купця Медвєдєва», у якому нині розміщуються бібліотека Новгорода-Сіверського та відділення Служби безпеки України у районі.

Суть тривоги – у безглуздому рішенні власника готелю поставити якраз перед фігурою літописного князя та поруч з мозаїчним панно місцевого відомого художника Логвиненка щось на кшталт балкону. Вже стирчать рейки залізної конструкції, сповістивши про початок робіт. І дарма, що дах не фарбований від радянських часів, а з протилежної стіни сиплеться фарба…
Натомість від головного архітектора району пана Михайла Іванченка на запитання щодо самовільного перекроювання архітектурного обличчя центру міста вдалось почути, що «по дозвіл на радикальну зміну архітектурного вигляду стародавньої будівлі готелю ніхто не звертався». Такою ж стверджувальною була і відповідь юриста міської ради пана Михайла Коршуна. Словом, у нашому місті кожен собі режисер, адже мета збільшення прибутку для сьогодення понад усе.

Борис Домоцький, м. Новгород-Сіверський, «Деснянка вільна»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.


Теги: архітектура, історія, «Деснянка вільна», Борис Домоцький