Вандали здають танкові деталі на металобрухт

Щоразу тим, хто їде через Ріпки, доводиться бачити, як з танку «ИС-3», який виконує роль пам'ятника, зникає якась запчастина. Спочатку зник один запасний трак (сегмент гусениці), розміщений на лобовій броні. Потім - другий. А згодом «виросли ноги» у кришок катків танку, оголюючи масивні підшипники, щедро змащені більше півстоліття тому.
Фотографувати таких пам'яток у різних райцентрах і селах Чернігівщини мені довелося чимало. Тому знаю: зникнення невеликих люків з днища бойових машин, якихось навісних елементів стали нормою. Але такого нахабства і вандалізму, як у відношенні до ріпкинського танку, бачити деінде не доводилося. Це ж вандалу-аматору потрібно інструменти з собою притягти! І силу неабияку мати: деякі болти, видно, зламані. Та й танкові «детальки» без транспорту, хоча б якого-небудь, далеко не потягнеш.

Невже не можна проконтролювати поіменно «контингент», що здає метал і пропиває виручку? Невже невідомо, де в Ріпках приймають металобрухт?
Та й скупники металу, поза сумнівом, знали, що приймають: аби впізнати траки танкових гусениць, не обов'язково бути танкістом. Чи, може, хтось тягає все додому і потайки в гаражі танк складає, щоб потім, скажімо, в оренду здавати тим, хто під Верховну Раду мітингувати ходить (Леніна на броньовику пам'ятаєте)? З цими запитаннями я звернувся до посадовців, які так чи інакше, прямо чи опосередковано, відповідають з порядок у райцентрі.

- До міліції зо два місяці тому направлена відповідні заява від селищної ради. Вони цим займаються. Хоч; й трохи повільніше, аніж хотілося б. Відповіді досі не надіслали. А пункти прийому металу не всі ж бажаючі можуть перевірити. І я не можу, і ви не допоможете, -и сказав ріпкинський селищний голова Сергій Гарус.
- Авжеж, усі пункти прийому відомі. І відомо, куди здавали. Я збирав цих директорів приймальних пунктів і казав: «Хлопці, не відновите - будете покарані». Вони вже знайшли деталі і казали, що укомплектують, - сказав начальник Ріпкинського РВ УМВС в Чернігівській області Олександр Крюков. - То була дитяча витівка. Малолітні принесли і здали на брухт.
«Нічого собі витівка!»», - подумалось мені... Далі запитую:

- Там вже не перший рік щось регулярно пропадає.
- Не знаю про таке. До нас вперше звернулися. Раніше був випадок, що зірвали таблички з кольорового металу і з танку, і з гармати. Ми це «розкрили». Тоді це також скоїли неповнолітні.
Щось мені підказує, що у тих неповнолітніх не вистачає не лише років, а й багато чого іншого. Здорового способу життя, наприклад. Роботи. І, головне, виховання і совісті. Не для того наші предки захищали цю землю, щоб їх непутящі правнуки здавали пам'ять на металобрухт для вивозу його, як сировини чи грубого прокату, за західні кордони.

А за часів Йосипа Віссаріоновича, чиїм іменем названо танк (російська абревіатура «ИС» - це ж якраз «Иосиф Сталин»), любителі легкої наживи, мабуть, поїхали б «без шуму и пыли» видобувати руду задля добробуту країни і народу де-небудь на далеких копальнях у якомусь холодному краї.
Далеко не всі райони Чернігівщини можуть похвалитися такою пам'яткою, яку має селище Ріпки. Тож бережіть її. Зокрема, й від деяких земляків-сусідів.

Довідка

Танки або ж самохідні артилерійські установки на території Чернігівської області в якості пам'ятників встановлені:
на вулицях міста Ніжина - Т-34-85 та Т-70; у місті Прилуки - Т-34-85;
у Козельці - ИСУ-152 (самохідна установка на базі танку ИС);
в селищі Десна Козелецького району -Т-34-85 та ИС-3; у Бахмачі - ИС-3;
у селищі Дмитрівка Бахмацького району -ИСУ-152;
у селі Тростянець Ічнянського району -ИС-3;
в місті Новгород-Сіверський - ИСУ-152; в Ріпках - ИС-3;
в Любечі Ріпкинського району - ИС-3;
у Чернігові - Т-34-85 та ИСУ-152 (на території музею);
в селищі Гончарівське Чернігівського району (на території військової частини) - ИС-3.

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №42 (317)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.