Пункт призначення по-чернігівські: «Ну що, смертники, поїхали…»

Зранку 21 вересня, на Пречисту, 13 жителів селища Холми Корюківського району поїхали на заробітки (збирати картоплю) в Авдіївку Сосницького району. В автомобілі «Nysa», розрахованому на 8 сидячих місць, було 13 людей: дев'ять жінок і чотири чоловіки. Чоловіки: водій, 38-річний Сергій Швед (машина «Nysa» належала йому), сусід водія 47-річний Віктор Савченко, їх знайомий 51-річний Віктор Ворона, 41-річний Олексій,Єременко; жінки: дві сестри — 38-річна Олена Печерська і 32-річна Світлана Сидоренко, сестра водія 45-річна Валентина Малишенко, 34-річна Олена Ананенко, 47-річна Валентина Авдієвська, 28-річна Марина Максименко, 33-річна Валентина Валова, 35-річна Оксана Щербак і 49-річна Тетяна Яненко. (Майже всі з однієї вулиці. — Авт.).

Увечері заробітчани поверталися додому. Вже проїхали 20 кілометрів. До в'їзду в Холми (з боку села Хлоп'яники) залишалося трохи більше кілометра. Раптом «Nysa» виїхав на смугу зустрічного руху і врізався в ЗІЛ, який їхав із Холмів. Удар прийшовся в борт і заднє ліве колесо. Зіткнення було таким сильним, що «Nysa» зім'яло, як консервну банку. Зірвало дах, лопнув бак для пального.
Водій Сергій Швед і пасажир Віктор Савченко загинули на місці автопригоди. Двоє пасажирів вилетіли через лобове скло. Крові було багато. Бог милував дев'ятьох жінок, зберіг їм життя. Хоча всі вони травмовані.

Четвер, 22 вересня. Я на місці трагедії. На асфальті плями крові, багато битого скла, полущена зелена фарба з мікроавтобуса, дрібні монети, ручка, запальничка. На узбіччі сліди вантажівки. ЗІЛ, уникаючи зіткнення, аж проорав землю. І тиша. Ні букетів квітів, ні вінків. Родичі і друзі не встигли їх принести. Не до цього. Дев'ятьох з одинадцяти, тих, що вижили, доправили до Корюківської райлікарні. Спілкуватися не дуже хочуть. Кому подобається, щоб стороння людина дивилася на понівечене обличчя?

Відмітили Пречисту

У Марини Максименко зашитий лоб, розбите лице, синці. Вона на кінець осені планувала весілля. Тепер його доведеться відкласти, доки все не позаживає. Марину з ложечки годує мама. Дівчина слаба. Після аварії у неї упав тиск. Тільки після доби крапельниць пожвавішала. Говорить повільно. Стрес та ще й шви у роті заважають.
— Я за освітою юрист, — розповідає. — Два роки пропрацювала за спеціальністю на фірмі в Корюківці. Та фірма припинила існування. Останній час без роботи, їхати кудись, кинути чоловіка, з яким уже десять років разом, не наважувалася. Отож бралася за будь-яку роботу, котру можна знайти недалеко від дому. їздила в Авдіївку збирати і перебирати картоплю. Працювали ми у братів-фермерів. Перші два дні перебирали картоплю, на третій мали збирати.

Виїхали раненько. У понеділок і вівторок водій був тверезий, а в середу зранку мені здалося, від нього запах. Та говорив він нормально, поводився теж.
Посідали, їдемо. Проїхали лише півдороги, як машина зламалася. Ремонтувати її приїхав зять водія, 41-річний Льоша Єременко, чоловік Валі Малишенко. Він привіз пляшку горілки з перцем. Сіли випивати, і водій теж, бо не планували їхати далі. Я не п'ю, тому розливала. Машину на дорозі так і не вдалося полагодити. Тому за нами приїхав хазяїн — фермер з Авдіївки — своєю дев'яткою і за кілька ходок забрав усіх. Машину потім притягли. Збирали картоплю до вечора. Коли закінчили, сіли на колодки чекати розрахунку. Хазяїн роздав гроші. Пора їхати. Аж бачимо, наш водій Сергій іде випивши, похитується. Його сестра Валя стала Сергія сварити. Хтось сказав, може, хазяїн нас відвезе, а хтось мовив, доберемося... Якась із дівчат пожартувала: «Ну що, смертники, поїхали...»

Вітя Савченко сів на ящик над колесом, бо сидіння іншого не було. Я — навпроти нього. Лена Ананенко — на східцях, бо їй першій було виходити. їдемо. Хтось запропонував зупинитися, Пречисту відмітити. Не знаю, звідки взялися випивка і закуска. Вийшли з машини, сіли на галявині, і водій з нами. Пам'ятаю, горілки був літр. І знову поїхали. Їхали швидко, бо запам'яталося, як пролітали дерева. Назустріч проїхала одна фура, друга. Темніло. І раптом — удар. Мене підкинуло. Я вдарилася обличчям об ящик, на якому сидів Вітя Савченко. Кров залила лице. Лена сиділа на східцях, її викинуло першою. Не знаю, як вибралася. І хоч я не непритомніла, все було, як у тумані. Пам'ятаю, хтось із жінок командував: «Давайте, діставайте наших!», інші допомагали. Я сиділа на траві, Лена витирала мені кров, хтось казав, що у водія і у Віті Савченка ще прощупувався пульс, та вони були нерухомі. Хлопець, водій ЗІЛа, ходив, питав, чи живі... Лена набрала по мобільному свого хлопця, я — батьків. Проїжджі машини зупинялися, підсвічували нам. Потім була «швидка»... Мене в лікарню відвезли батьки.


Марина Максименко

Сергій випивав і з радості, і з горя...

Валентина Малишенко з синцями навколо очей, вся побита, лежить у одній палаті зі Світланою Сидоренко. Жінка дуже переживає. Загинув брат.
— Піду на похорон, не можу не попрощатися. Серьожа був мені і за брата, і за сина. Власних дітей не маю. Отож всю любов віддавала йому. Він же у нас людина — золоті руки. Що не подивиться, зробить. А як гарно співав, грав на весіллях на іоніці. Магазин секонд-хенду свій відкрив. Мав кохану, сина дуже хотів, та не виходило у них.
— А чого ж він пив?
— Серьожа не п'яниця. Він випивав, коли йому на душі погано або коли велика радість.

— Люди кажуть, випивши сів за кермо, і ви на нього кричали за це. Що був за привід?
— Це мій брат, він для мене найдорожчий на світі...Та хто ж знав, що так станеться?

Олексій Єременко, чоловік Валентини Малишенко, відбувся переляком, синцями на лобі та забоями. Каже:
— Ми з Валею вилетіли через вікно. Може, нам і повезло. Бог мене милував. Раз у Афганістані коли служив, а оце — вдруге.

Сестри у лікарні

У Олени Печерської один син, вона сама його ростить. У Світлани двоє дітей, виховує їх сама У меншої сестри забої хребта, у старшої— порізане обличчя.
— Я в Києві працюю на продовольчому заводі. Оце приїхала допомогти рідні картоплю викопати. Аж тут заробіток підвернувся. Думала, якраз копійку зароблю, — каже Олена Печерська. — Заробітки не ахті які, 1 грн. 40 коп. за сітку (20 кг картоплі). В день по мінімуму можна зібрати десь сіток 70 одній людині. Та все ж гроші. Того дня ми приїхали нерано, заробили десь по 50 гривень, їхали додому, темніло, а назустріч машина з дальнім світлом. Я ще й вилаялася, падлюка якась нас засліпила. Удар. Побилася дуже. Мені лице склом порізало, наклали до семи швів. Тільки за дві доби лікування мене і сестри пішла тисяча гривень. І все це з батьківської пенсії. Заробили, називається...


Олена Печерська у лікарні

«Лучче б він не приїздив. Краще б я померла...»

У Савченків у минулий четвер готувалися до похорону.
—Лучче б він не приїздив. Краще б я померла, — голосить мати загиблого Віктора Савченка 76-річна Олександра Гаврилівна.— Вітя жив у Одесі, працював монтажником. Та торік роботи не стало. Він приїхав мені картоплю викопать. Поміг. Паркан полагодив, двері перемонтував. Вже їхати хотів, а я заслабла на ноги. Отож лишився на зиму за мною приглядати. Другий син у Одесі живе, донька — у Новгороді-Сіверському, не наїздишся часто. Перезимували. Брат дзвонить, що робота намічається. А Вітя вирішив, що картоплю викопаємо, тоді і поїде. Викопали. Син і каже: «Зароблю на дорогу. Сусід Сергій порадив на картоплю їздити». Це вже була шоста поїздка Віті. У шість ранку зібрався. Кажу, поснідай, а він — не хочу. Кави випив, взяв тормозок і присів на доріжку. Було 6.50 ранку. Кіт кинувся йому на руки, ніби не пускав. Вітя дуже любив кота, не став його гонити. Трохи погладив, знімає з рук, а кіт упирається. «Вставай, Морган, пора мені на роботу». Це були останні слова сина.

Водій ЗІЛа був тверезий

— Чергував якраз, — розповідає лікар-терапевт Корюківської райлікарні Микола Васянович.
— Від деяких постраждалих пахло спиртним. Водія ЗІЛа теж обстежував. Він був тверезий.
Такої великої кількості постраждалих давно не було. Це добре, що у них не було великих розривів і масивної внутрішньої кровотечі, не довелося негайно робити операцію. Адже у нас лише один анестезіолог і той був у відпустці. Ми видзвонили трьох хірургів, невропатолога, лора і рентгенлаборанта, надали невідкладну допомогу. Впоралися своїми силами. Тільки наступного дня викликали спеціалістів-консультантів із Чернігова.
У постраждалих закриті черепно-мозкові травми, переломи ребер, рук, порізи і рани на обличчях, забої хребта, садна, синці. Лише одна з потерпілих, Валентина Валова, перебуває у реанімації. Стан її стабільний.

«Я дуже перелякався»

За кермом ЗІЛа був 20-річний Дмитро Шелег з Авдіївки.
— Того вечора я віз брагу з Хол-менського спиртозаводу худобі в Авдіївку (на кузові була цистерна). Дивлюся, назустріч їде машина, виляє по дорозі. Спочатку подумав, напевне, водій ямки об'їжджає, а він на мене, по зустрічній мчить. Я по гальмах, і скільки міг, взяв управо, аж колеса угрузли на узбіччі. Та машина все-таки зачепила мою, чиркнула по лівому крилу, зім'яла підніжку, погнула бак, пробила колесо і врізалася в борт. Я страшенно злякався. Вискочив, щоб людей спасать. А знайомий мужик з тієї машини кричить: «Дімон, шо такое?» Наче сам не бачить. Кинувся я витягати якусь жінку, а самого трясе. Аптечку, що лежала в машині, дістати не додумався, такий був шок. Коли оговтався, побачив мертвого водія, згадав. Це ж удень я йому зварювальний апарат на карі підвозив. Він ремонтував машину в Авдіївці і вже добряче напідпитку був. Найбільше вразила корюківська міліція. Коли приїхали, спокійно говорили, розпитували, наче і не менти. А то, бувало, їдеш на мотоциклі, зупиняють. Не встигнеш слова сказати, кричать: «Пив? Давай документи!» Ставляться, як до скотини, а не до людини. А тут — навпаки. Додому прийшов о п'ятій ранку, заснути не міг. На душі погано було.

P.S. Потерпілі в ДТП не отримають страховки. Карати нікого, якщо експертиза підтвердить, що у водія «Ніси» був ступінь сп'яніння. Справу, порушену за фактом ДТП, закриють. Адже водій загинув.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №39 (1325)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.