Іноземний інвестор поставив прилуцький завод «Білкозин» на коліна

Саме так кажуть працівники єдиного в Україні потужного підприємства, яке спеціалізується на випуску білкової ковбасної оболонки.
Про проблеми, які виникли на підприємстві зі зміною власника, ми повідомляли раніше у статті «На Прилуцькому «Білкозині» знову будуть страйкувати». Тоді керівництво обласних профспілок ще й дорікнуло працівникам підприємства в категоричності, мовляв, не варто поспішати з висновками, скоро все налагодиться. Але нічого так і не налагодилося, навпаки, з 20 лютого підприємство призупинило свою діяльність. Власники із Росії набралися боргів на 100 млн грн у державній інвестиційній компанії. У банках набігли відсотки за кредити та борги постачальникам сировини.

В результаті державна виконавча служба у травні наклала арешт на рахунки та майно «Білкозину». Підприємство заборгувало зарплату працівникам за півроку, щоправда, днями виплатили так званий аванс аж по 500 грн за лютий. Трудовий колектив, а це 580 осіб, у відчаї. Особливу скруту переживають прилучани, які працюють на підприємстві сім'ями, адже комунальні підприємства не зважають на те, що людей змусили йти у відпустки, що не виплачують зароблені кошти. А платити за надані послуги треба своєчасно.
- Більшість працівників колись уславленого колективу виживають, як можуть, - говорить голова профспілки Володимир Мазуренко, - дехто звертається по допомогу до стареньких батьків, дехто здає металобрухт, є й такі, що здають власну кров, аби вижити. Чоловіки подалися на заробітки до Києва та за кордон. Але жоден із працівників не вірить, що державі, м'яко кажучи, немає до них ніякого діла, що керівництво держави дозволить згубити одне із найпотужніших підприємств України. Адже ще в 2010 році, коли підприємство працювало лише наполовину виробничої потужності, прибутки становили 25 млн грн, продукція експортувалася в Європу.

Не вірить у те, що підприємство більше не працюватиме, і Наталія Іванченко, пакувальниця цеху №3, яка пропрацювала на підприємстві 20 років, її чоловік також більше 20-ти років трудився у другому основному цеху.
- Загальна сума боргу із зарплати сягає 10 тис. грн, - зі слізьми на очах розповідає Наталія. - Як пояснити шістнадцятирічній доньці, що батьки не мають можливості купити їй найдешевше морозиво, ягоди, не кажучи вже про одяг, а попереду випускний 11 клас. Чоловік береться за будь-яку підсобну роботу, аби заплатити за комунальні послуги, його старенькі батьки передають якусь городину, так і виживаємо. Ми не можемо зрозуміти, з чиєї вини ми стали заручниками долі...

Валентина Гладенька - пресувальниця цеху №1, разом з чоловіком на «Білкозині» пропрацювали по 30 років. Підприємство винне їм обом близько 16 тис. грн.
- Наші діти вже дорослі і проживають окремо від нас, - каже Валентина Дмитрівна. - Але так хотілося б їм хоч чимось допомогти, а виходить навпаки. Моя престаріла мама, інвалід із зору, присилає мені з Вінниччини по 300 грн, щоб не накопичувалися борги за комунальні послуги.

Профспілковий комітет разом із трудовим колективом надсилали звернення до Верховної Ради України, у червні пікетували Кабінет Міністрів, зверталися до депутатів Верховної Ради, зустрічалися з губернатором, неодноразово були на прийомі у міського голови Юрія Беркута. Але змін ніяких. .
Зрозуміло, що вплинути на іноземного інвестора не так-то легко, але спільними зусиллями, можливо, можна змусити на нашій території грати все ж за нашими правилами, а іншими словами - дотримуватися нашого, українського законодавства.

Остання надія працівників «Білкозину» - лист, направлений Президенту, в якому вони прописали всі свої проблеми та біль. Та чи потрапить той лист адресатові? Швидше за все, як це зазвичай буває, службовці з адміністрації Президента перешлють його до обласної адміністрації, та переадресує його до Прилуцької міської ради і, насамкінець, відповідь трудовий колектив отримає від управління праці та соціального захисту населення.

Володимир Хоменко на зустрічах з жителями області часто наголошує на тому що він - людина Президента Так може на рівні губернатора йому простіше інформувати керівництво держави про те, що відбувається : потужним бюджетоутворюючим підприємством, як про водиться в державі інвестиційна політика?
При бажанні, якщо мобілізувати всі ресурси, ситуацію виправити можна. Принаймі, 580 працівників «Білкозину» все ще вірять у це, головне – відчути підтримку з боку державних структур.

Ірина Михайліченко, тижневик «Деснянка вільна» №70 (254)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.