Як обдурюють у супермаркетах

Як показує життя, хочемо ми того чи ні, але шахраїв, як і їх жертв, стає дедалі більше. І все ж хочеться вірити, що масштабні схеми шахрайства наших співвітчизників чомусь навчили. Проте, врешті-решт, у нашій країні, як і будь-де, сколотити капітал можна і на копійках, користуючись відомим «З кожної хати нитка — сироті свитка».

Тому ми залишимо у спокої фінансові піраміди та глобальні оборудки, а почнемо з того, що «ближче до тіла». Але не з сорочок, а з місць, де вони продаються. Супермаркети — це саме те місце, де торгують усім, чим прийдеться. Вже призабулися сповнені трагізму історії про те, як колись наші громадяни пили кефір за місцем прописки та займалися пошуковою роботою найнеобхідніших товарів. Проте на зміну цій напасті прийшла інша. Як висловився один клієнт, якщо природний первісний продукт перетворюють у запашний напівфабрикат, значить це комусь потрібно. Наступне питання у тому, що на цьому обман тільки розпочинається…

Зоровий обман чи тонкий розрахунок?

«…Смешались в кучу кони, люди…» — такі рядки класика є яскравою ілюстрацією щодо ситуації з цінниками в супермаркетах, що часто перебувають у стані якогось повоєнного хаосу. В результаті на такому «бородинському полі» нерідко програє той, хто має бути завжди правий. Тож часто покупці, втомившись від пошуків відповідного цінника, кладуть у кошики перший-ліпший продукт. Вже на касі, якщо навіть і помічають, що взяли «те», але не за «ту» ціну, зазвичай, не «заморочуються» і викладають свої кревні.

«Якщо на ціннику зазначена вартість продукту 3 грн., а на касі споживачу вибивають чек з ціною, скажімо, 3 грн. 20 коп. — це вважається недостовірною інформацією, — повідомила головний спеціаліст обласного управління у справах захисту споживачів Валентина Нашиванько. — За це, згідно зі ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачені економічні санкції (у розмірі 85 грн.) та адміністративні (від 1 до 10 неоподаткованих мінімумів, тобто від 17 до 170 грн.). Останні стягуються з відповідальної особи, яка допустила це порушення. За лютий та березень управління зареєструвало 22 скарги від споживачів по продуктовій групі. У них покупці звертались з приводу тих же цінників, невідповідної якості продукції з закінченим терміном придатності, відсутності відповідних документів на товар та культури обслуговування».

Продукти, як відомо, мають властивість із часом псуватися. Що далі? А потім їх або спокійнісінько перепаковують, або перебивають дату. Така собі альтернатива утилізації. Як розповіла (в умовах суворої конфіденційності) мерчендайзер одного магазину, нерідко дата кінцевого строку зберігання сирків, десертів, майонезу затирається ацетоном чи одеколоном. Мабуть, багато хто з нас помічав, що продукти не першої свіжості лежать на полицях десь ближче до початку ряду, тоді як свіжі — подалі. В обох випадках розрахунок на неуважного покупця. Проте від прискіпливого погляду деяких споживачів не сховалися курячі яйця, на яких було відсутнє обов’язкове маркування. Як пояснили в обласному управлінні захисту прав споживачів, перевірка показала, що виробник не робить маркування з причини… відсутності коштів на придбання відповідного для цього обладнання.

Інша ситуація, коли, купуючи рибу, ми сплачуємо, великою мірою, не стільки за неї, скільки за «воду». Адже вирахувати «на око» долю льоду в рибині досить складно. За словами фахівців, самостійно зважувати водичку після розморожування (щоб з’ясувати, чи не перевищила маса снігової глазурі свій законний ліміт у 4%) немає сенсу: при однаковій товщині глазурі кількість рідини залежатиме від особливостей виду риби.

«Ловкость рук и никакого мошенничества»

Йдеться про екстремальну можливість, що є у продавця, поцупити ваші гроші, «не відходячи» від каси. Ситуація — екстрим: касир наклеює на руку та маскує штрих-код від якогось недешевого продукту, скажімо, сьомги. Покупець оплачує на касі придбані продукти, не помічаючи, як той проводить рукою над штрих-сканером. У результаті віртуальна сьомга виявляє себе не в кошику, а лише в чеку, на який звертає увагу далеко не кожний. Операція «Х» має сенс тоді, коли наступний реальний покупець купує «червоненьку», але цього разу сума, сплачена за неї, на чеку не вибивається.

Тож, як бачимо, і на ринку, і в супермаркеті способів розбагатіти (вишуканих і не дуже) на чужому гаманці вистачає. Можна це називати обманом чи мистецтвом продажу товару — суть від того не змінюється. Тож у вислові «обманювати не можна вірити», де ставити кому — кожен вирішує сам. До речі, якось по телебаченню показували, як супермаркет дурять самі покупці: беруть і їдять продукти «на місці», а на касі пачку сірників купляють… Тож, не все так сумно, як може здаватися.

Головне, коли йдеться про наші права — не бути байдужим, не соромитися та не мовчати. Адже часто безкарність є наслідком нашої безпринципності.

Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №124

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.