Суддя не дозволяє фотографувати? Малюйте! Якщо вмієте

22 лютого ми знайомили читачів із новопризначеним головою обласного апеляційного суду Садігом Тагієвим. Тоді ж він відповів ще на ряд запитань журналіста Валентини Тимошко. Сьогодні публікуємо їх. Під рубрикою «Пам'ятка журналісту». Але вважаємо, що ця інформація буде цікавою та повчальною для багатьох читачів. В усьому світі етапі, репортажі із залу суду, з процесів по Сезонансних справах — один із чільних напрямків журналістики, нас таких матеріалів виходить не дуже багато. Чомусь так склалося, багатьох суддів дратує присутність журналістів, вони чинять їм перепони. У свою чергу наші колеги, буває, поводяться в суді, як слон у посудній лавці. У результаті, не отримуючи якісної оперативної інформації, страждає читач.
Отож що з цього приводу думає Садіг Тагієв, який за попереднім місцем роботи в Луганському апеляційному суді мав імідж друга преси?

— Садігу Рзаєвичу, у нашій області журналістів не завжди пускають на судові засідання...
— Можливість присутності журналіста (як і будь-якої іншої особи) в залі судового засідання залежить від того, яким є процес — відкритим чи закритим.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» гарантує право всім особам (у тому числі і журналістам) бути присутніми на відкритому судовому засіданні, використовувати портативну аудіотехніку. А от проведення в залі судових засідань фото- і кінозйомки, відеозапису, а також трансляції процесу по радіо, телебаченню здійснюється лише за рішенням суду.
Таким чином, кожен журналіст має право бути присутнім на відкритому судовому засіданні, робити письмові записи та користуватися портативними звукозаписуючими пристроями. Якщо є намір використовувати відео-, фото- чи кінозйомку, транслювати процес, необхідно попередньо подати заяву та отримати рішення суду.
Однак це не стосується випадків, коли проводяться закриті судові засідання з метою захисту прав неповнолітніх, потерпілих, деяких категорій свідків, захисту таємниці усиновлення, державної чи комерційної таємниць.

— Якщо суд не надає дозволу фотографувати, чи можу я робити замальовки?
— Звичайно. Це не є застосуванням технічних засобів. Проте малювання не повинно заважати веденню процесу.

— Ваша честь, чи потрібно представникам ЗМІ заздалегідь подавати заяву судді чи брати дозвіл у голови суду, щоб бути присутнім на відкритому суді, пред'являти паспорт чи інший документ?
— Головуючий суддя не має права вимагати від журналіста письмової заяви на присутність на судовому засіданні, яке ухвалою суду не визначене закритим. Та чому б журналісту з міркувань етики не повідомити заздалегідь головуючого на судовому засіданні, прес-службу чи голову суду?
Паспорт мати з собою не обов'язково. Достатньо посвідчення журналіста. Я був у верховних судах США, Угорщини, Польщі, Королівства Нідерланди, Азербайджану, в Європейському суді і скажу, що на Заході вас просто так не пропустять у приміщення суду. Потрібно пред'являти посвідчення особи для контролю безпеки. В Європейському суді тим, хто бере участь у засіданні, видаються бейджики, на яких вказується, хто ви — візитери, журналісти, учасники процесу і т.д.

— Буває, зал маленький — не вміщує всіх бажаючих. І суддя просить тих, кому не вистачає сидячого місця, піти. Чи можна журналісту залишитися стояти?
— Це вирішує суд. Якщо присутність журналіста як фізичної особи не впливає на безпеку процесу, не створює незручностей, чому б і ні?

— Якщо засідання по кримінальній справі відкрите, а прокурор проти присутності журналіста, ну, недолюблює він його?!
— Прокурор може не любити погоду або страву в ресторані. Проте там, де питання стосується публічних інтересів, він не має права керуватися особистою неприязню. Прокурор повинен надати суду вмотивовані доводи того, чому він не бажає присутності журналіста. У свою чергу суд дає оцінку доводам прокурора та ухвалює рішення. Він враховує, чи може публічне висвітлення процесу в ЗМІ мати негативні наслідки як для підсудного, так і для його родичів, чи може це вплинути на виступи учасників процесу в суді. Буває, вони ніби замикаються в присутності камер, а буває навпаки, гіперболізують значимість своєї персони. Все це заважає суду дати належну оцінку фактам та винести справедливе рішення. З огляду на це, правильно зроблено в деяких європейських країнах, коли в залі засідань присутні лише учасники процесу, а решта присутніх спостерігає за ходом процесу із сусідньої кімнати на великому моніторі.

— Яким чином можна отримати доступ до судових рішень і матеріалів судового процесу?
— Після прийняття судового рішення його текст (без ідентифікації учасників процесу) розміщується на сайті «Єдиного реєстру судових рішень», на який мають доступ усі бажаючі, в тому числі і журналісти. На цьому сайті не розміщуються лише рішення, котрі містять державну, службову, комерційну чи іншу закриту законом інформацію.
Усі учасники процесу в суді, де вже є рішення, можуть отримати повний його текст. Журналісти можуть ознайомитися з таким текстом, якщо хтось із учасників процесу дасть почитати (зробити копію).
Також у деяких випадках при наявності дозволу голови суду журналісти можуть отримати матеріали з архіву.

— Як ви загалом оцінюєте взаємодію судів та ЗМІ?
— Є позитивні зрушення. Однак деякі проблеми залишаються. Слабо розвинутий інститут судових репортерів, не у всіх судах є спеціалісти зі зв'язків з громадськістю, немає поняття «акредитація». Та й деякі судді «бояться» спілкування з журналістами.
З цього року апеляційний суд буде регулярно проводити прес-конференції для ЗМІ області. Суспільство має право на отримання повної інформації і в такій сфері, як правосуддя та правоохоронна діяльність. Вважаю, чим більше такої інформації, тим менше чуток та недовіри.

Підготувала Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №15 (1301)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.