Хрін і цукерки носять у Білорусь за одну гривню

Є білоруси — є торг, — вважає торговець цукерками Діана Виборнова. З нею згодна більша частина продавців на ринку в селищі Добрянка Ріпкинського району. Покупці приходять з-за кордону, адже сусідня держава — через місток. Селище Добрянка, засноване російськими старовірами у XVIII столітті, належить Україні, а «передмістя» — Піддобрянка — білоруське. Базари по четвергах та неділях у Добрянці не гірші, ніж у білоруських райцентрах. А підприємливі чернігівці організували легальну доставку українських продуктів.

Цигарки в Україні дорогі, а ковбаса — дуже погана

У неділю, 13 лютого, вдарив мороз та знявся сильний вітер. Така погода налякала більшість продавців та покупців. Базарували лише найстійкіші.
До одягу інтерес проявляли мало, а от за продуктами черги чоловік по десять. Найбільше покупців стояло біля машини з дешевими яйцями по 5 гривень, недорогими крупами та макаронами. Покупці — переважно місцеві.
— Білоруси у нас купують макарони, мед, сало, цитрусові, горілку, цукерки, а влітку ще й помідори, абрикоси, місцеві вишні та черешні, — розповідає Валентина Єременко, яка стоїть у черзі. — У них варто купувати масло, сир, згущене молоко, ковбаси, курячий фарш та м'ясо. Усе це трохи дешевше, ніж у нас. А якість — не порівняти.

— Сьогодні мало білорусів,— скаржиться продавець цукерок Діана Виборнова. — Мороз налякав. Є білоруси — є торг, нема — то й заробітку нема. Я два роки їжджу торгувати в Добрянку з Чернігова. Білорусів розрізняю за акцентом. Вони дуже люблять наші цукерки. Купують всяких сортів потроху. У них вони дорожчі й не такі смачні.

Зустрічаємо добре вдягненого чоловіка, явно не місцевого.
—Так, я білорус, — підтверджує гомелець Петро Волков. — Сюди приїхав до матері. Як буваю в Україні, додому купую дріжджі, пиво, горілку, хрін. Цигарки у вас дорогі, а ковбаса дуже погана. Навіть дорога.
На базарі продають і свинину. Сало — по 16-26 гривень в залежності від товщини, фарш зі свинини по 35 гривень.
— Беріть сало — по 16 гривень кілограм, — припрошує українською мовою Ольга Рогульчик.

Ольга Олексіївна розповідає, що приїхали аж з Кіровоградської області, зупинилися у знайомої.
— Почім же в Кіровограді сало, що заїхали аж сюди? — питаємо.
— Сало трохи дешевше, а копійку треба заробити, тож мусимо їздити й у таку далечінь,— не видає комерційної таємниці жінка.

Білоруська згущена та російські сирки

Помічаємо мікроавтобус торгівця з білоруськими номерами.
— Я білорус із сусідньої вулиці, — сміється добрянець Валентин Заборський. — Це просто у машини білоруська реєстрація. У Білорусь їжджу часто, тож реєструвати її тут немає сенсу. Продаю білоруські та російські товари. Білоруську вівсянку у 400-грамових пачках — по 5,50, згущене молоко — по 10 гривень банка, добриво, нітроамофоску — по 20 гривень за три кілограмовий пакет. Російські товари теж недорогі: сирки в шоколаді віддаю по півтори гривні, сиркову масу — по шість гривень за 180 грамів. Щоправда, вони робляться з чого завгодно, тільки не зі свіжого молока. Ці молокопродукти випускають у селищі Первое Мая Клинцівського району Брянської області. У Росії з Білоруссю — митний союз, і вони торгують між собою без мита. В сусідньому з Добрянкою білоруському селі Марковичі нещодавно відкрили магазин з російськими товарами.

А за каву — дві гривні

Ідемо до пункту спрощеного контролю. У нас чернігівська реєстрація — тож нас через кордон пустять.
— Перший раз перетинаєте кордон? — щирою українською питає прикордонник. Після того клацає клавіатурою на комп'ютері, віддає паспорт й дозволяє пройти.
Нейтральна смуга коротка. Посеред «нейтралки» стоять коробки з кавою, шоколадними батончиками, банками з хріном. До них періодично підходять добрянські чоловіки й жінки, набирають товар собі у сумки й переносять через білоруський пункт пропуску до автобусної зупинки у Піддобрянці. Тут здають власниці. Огрядна жінка сидить в оточенні коробок з цукерками, вафель для тортів тощо.

— Я сама з Чернігова, товар вожу в Гомель. Об 11.10 ось буде автобус. Здаю там на базарі оптом, — розповідає перекупка. — Через Нові Яриловичі переправляти товар незручно. Білоруси дозволяють провозити до двох кілограмів одного виду продуктів на людину. Просиш в автобусі пасажирів взяти мій товар як свій. А якщо в автобусі повно таких, як я, торговців? А в Добрянці люди можуть перейти кордон з кількома кілограмами товару багато разів. За кожен перенесений кілограм я плачу їм гривню, за кілограм кави — дві.


Добрянський ринок

Геннадия Гнип, Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №7 (12932)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.