Як Новгород-Сіверський СІЗО став установою №31

Прочитав, що Новгород-Сіверський СІЗО став установою №31. Поясніть, чому?
М.Петренко, М.Ніжин

Пояснює полковник Іван Кочубей, начальник обласного управління державного департаменту України з питань виконання покарань:
— Ця зміна сталася у 2008 році. Смертну кару відмінили, замінили її на довічне ув'язнення. Та жодної нової установи виконання покарань не було збудовано. Постало питання, де тримати засуджених довічно. Адже для них потрібен максимальний рівень безпеки. В СІЗО такі засуджені можуть перебувати до року, доки їх скарги пройдуть інстанції апеляції і касації. Та умови в СІЗО не передбачали утримання довічників. Треба розширятися, а фінансування не було. Тоді і провели переобладнання, перейменували СІЗО на установу для утримання засуджених із максимальним рівнем безпеки. Привезли туди осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини. Згідно з Кримінально-виконавчим кодексом, засуджені мають право на пільги, в тому числі і на зміну рівня безпеки за певних умов. Отож деякі засуджені з Новгород-Сіверської установи будуть переведені до інших, з більш м'якими умовами.

— Іване Івановичу, чим закінчилося голодування у Новгород-Сіверській установі?
— То було не голодування, а акція, щоб чинити тиск на адміністрацію. За нашими внутрішніми документами, голодування означає повну відмову від їжі, лише вживання води. Ті четверо засуджених відмовилися від казенної їжі, а тихцем їли печиво, шоколад, пили чай і каву, курили. Тому, коли їх оглянули медики, визначили стан їхнього здоров'я як задовільний. Ще до десятка ув'язнених підтримали їх частково. Вони не надавали письмових заяв про голодування, але незначні відмови від їжі мали місце. На момент перевірки, 14 грудня, в їх камерах були сало, цибуля, чай. Четверо засуджених припинили голодування після того, як в установі побувало телебачення. Журналістів особисто запросив я як начальник управління, щоб впевнилися — норми харчування витримуються. Засуджені вирішили: того, що вони засвітилися на екрані, достатньо. їхньою метою було нагадати про себе, виконати періодичні вимоги кримінального світу, підігрівати суспільний інтерес. Через родичів їм передають і червону ікру, і шоколад, інші дорогі продукти харчування, а їх треба відпрацьовувати.
У випадках, коли ув'язнені справді голодують і стан здоров'я погіршується, ми маємо право годувати їх примусово.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №6 (1292)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.