Життя без газу: важко і дорого

Попри нещодавнє подорожчання, природний газ залишається найдешевшим паливом для населення. До того ж газ дає можливість зробити процес опалення автоматичним. Реальна альтернатива — дрова та електрика. Перші — важчі на руки, друга — у кілька разів дорожча.

Чернігівський район відносно добре газифікований. Із 124 населених пунктів газ є у 80. Але є й великі села, де його чекають понад два десятки років. Наприклад, Пакуль обіцяли газифікувати у середині 80-х. Трубопровід тоді не дотягли до села півтора кілометра. Так і кинули в лісі. Новий сільський голова Лариса Ковальчук обіцяє газ провести. На це вже погодилися 229 сімей.

П'ятниця, 26 листопада, видалась морозяною, сухою і сонячною. Після кількох днів пропивних дощів пакульці поспішали впоратися з дровами. Дзижчать бензопилки, .цокають сокири

Десятикласник Павло Черніченко в школу не пішов, допомагає вітчиму різати дрова.
— У мене спина пошкоджена, довго пиляти не можу, - скаржиться 42-річний Геннадій Кадюк. — Навчив пасинка.

Геннадій каже, що дрова — задоволення не з дешевих. Зараз причеп соснових, нерізаних та нерубаних, — 600 гривень.

Неподалік 76-літня Анастасія Стародуб тягне в двір гілки. Там рубає невеличкою сокирою.
— Газу проводить не буду — дорого, — розмірковує жінка. — Скільки я на світі ще проживу? А на газ тисяч п'ять треба. У кредити я залазить не буду. Луччє я дітям грошами помогу. Раніше зяті приїжджали з Чернігова, пиляли, рубали. А щас поболіли. Трохи дров у мене є, трохи сусід дав, як коло церкви сад розчищав.

Анатолій Цибуля теж рубав дрова. 46-річний чоловік працює охоронцем у Славутичі, а цього дня був вихідний.
— Дров на зиму треба причепів три, — каже господар. — Платив по 12 гривень за складометр плюс сам пиляв у лісі, наймав людей, щоб помогли грузить. І за кожен привоз оддав по 200 гривень. Так три прицепи обошлись усього 1200 гривень. А вдома їх треба ще порізать і порубать. Прошлий год усю зиму втішався: сніг розкидаю, порубаю трохи. Тоді знов намете. Знов розкидую і рубаю. За раз багато не можу. Спина болить.

Кілька сімей у селі зробили й електричне опалення. Але повністю від дров не відмовляються. Вдень протоплюють дровами, а вночі, коли діє низький тариф, — електрокотлами.

Сільський столяр Володимир Якубець торік теж встановив електрокотел. Дорогий, за шість тисяч гривень. Але й старий дров'яний не викидав.
— Електрикою опалюємося з 10 вечора до 8 ранку, — говорить Володимир Олексійович. — Котел в опалювальнии сезон накручує в середньому 150 гривень на місяць. Торік у найхолодніший місяць працював і електрокотел, і проточний нагрівач для гарячої води. Електрики на різні господарські потреби нагоріло на 370 гривень.

На додаток до електрики за зиму Якубці спалюють причеп дров та тонну брикету Смолинського торфозаводу, що коштує 340 гривень.
— Добре електрикою топитись, — радіє дружина Якубця Ольга Михайлівна. — Утром встаєш, а в хаті тепло і хорошо.

Щоб тепло трималось, двоповерховий будинок площею 100 квадратних метрів Якубці утеплили п'ятисантиметровим шаром пінопласту.
— Єслі виключить котел, то зимою температура за ніч опускається всього з 22 градусів до 18, — говорить про утеплення Ольга Якубець.

Попри комфорт, який дає електрика Якубцям, вони будуть підводити і газ. Так дешевше.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №48 (1282)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.