Владислав Атрошенко: «Голод у будь-якому разі нам не загрожує»

«Потрібно регулювати не ціни, а рентабельність», - на цьому наголосив керівник експертної комісії з питань агропромислового розвитку Владислав Атрошенко під час зустрічі з журналістами 17 вересня.

Владислав Анатолійович змістовно висловив свою позицію щодо нинішнього стану на ринку зернових. Як фахівець, він оперував конкретними цифрами:
— Сорока мільйонів тонн зерна, нібито зібраних в Україні цього року, не існує в природі. На сьогодні маємо 65 відсотків до урожайності минулого року. А це 19 мільйонів тонн у кращому випадку, — зазначив Атрошенко. — Я багато їздив по Україні, зокрема на Вінничину. У господарстві Петра Олексійовича Порошенка, де використовуються найсучасніші технології вирощування, цього року зібрали по 50 центнерів зернових з гектара. А торік було 63 центнери. Навіть виходячи з найбільшої врожайності, співвідношення врожаю-2010 — 79 відсотків від тогорічних показників. На Полтавщині, на найродючіших землях цього літа зібрали по 36 центнерів з гектара. Торік було 64 центнери з гектара, а на окремих ділянках і по 80.

На Харківщині є господарства, де намолотили лише 10 відсотків від попереднього врожаю. Якщо розкласти і прорахувати, те ж саме виходить і по житу, і по кукурудзі. Тому держава повинна ретельно поставитися до обліку збіжжя, яке є в Україні.

На моє переконання, перш ніж рапортувати Президенту, треба знати чітку інформацію. Є об'єктивні цифри внутрішнього споживання зерна, є дані про перехідні залишки. Якщо говорити про перехідні залишки, потрібно уточнити, де вони є — в державному резерві, в Аграрному фонді чи в приватних господарствах. Яке це зерно, які його якісні характеристики. Тому треба критично поставитися до цифри 40 мільйонів. І відповідно треба зробити кроки до обмеження чи необмеження експорту. Зробити це таким чином, щоб не руйнувати внутрішній ринок. Щоб і маленький селянин, і великі аграрії могли отримати найвищу ціну, яку платить сьогодні світ. Нині ціна на пшеницю вищого класу з доставкою перевищує 312 доларів США. Портова ціна буде на рівні 240 доларів за пшеницю першого класу, а це 2160 гривень. Логічно припустити, що в господарствах вона має бути не нижчою, ніж 2000. Проте у нас нині відбуваються не зрозумілі ні світу, ні учасникам ринку речі. На сьогодні на ринку немає пропозиції зерна, хоча ціна начебто є: 1600-1650 гривень з доставкою до споживача. Але за цими цінами виробник не готовий продати зерно. Якщо держава постановила, що фіксує ціни на продукти харчування, вона повинна забезпечити виробника дешевим борошном чи зерном. Я і мої колеги беруть участь у засіданнях уряду, пишемо доповідні записки у Мінекономіки, Міністерство аграрної політики. Ми подаємо свою точку зору. Виробник, який продасть державі зерно не за ринковими цінами, розориться, буде знищений.

Чи вигідно це державі? На сьогодні приблизні розрахунки показують: адміністративний підхід на ринку зерна згубний для країни. І тому контролювати потрібно не ціну, а рентабельність. Держава не повинна втрачати контроль, але треба впроваджувати ринкові механізми регулювання, які є ефективнішими.

— Нині багато говорять про подорожчання картоплі. На вашу думку, як фахівця у галузі агропромислового комплексу, чи обгрунтовано це?
— Я спираюсь на офіційні цифри. Наприклад, Спілка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України прогнозує, що цьогоріч буде дефіцит картоплі. Розрахунки фахівців виходять із того, що нинішній врожай картоплі прогнозується на рівні 12-14 мільйонів тонн. Це при тому, що потреба становить 20 мільйонів тонн (на споживання 6-7 мільйонів, на посадку — близько п'яти, приблизно шість мільйонів тонн — на корми, на переробку — 1,5-2 млн. тонн). Тобто на сьогодні, навіть при оптимістичному прогнозі, відчуватиметься дефіцит 14 мільйонів тонн. І це стосується не лише картоплі і не лише проблем неврожаю.

Голод у будь-якому разі нам не загрожує. При абсолютно чітких прозорих діях урядовців мають виникнути логічні ринкові наслідки. І не потрібно паніки. Слід визначити напрямки щодо стимулювання гарантування внутрішньої закупівельної ціни. Напрацювати низку позицій з боку держави, які б стимулювали вирощування культур, на які є певний дефіцит. Гроші потрібно спрямувати в науку, відновити фінансування науково-дослідних інститутів, застосувати нові технології вирощування, винаходити нові сорти, які будуть давати врожаї в умовах високих температур, зміни клімату.

— Владиславе Анатолійовичу, які шляхи подолання тієї ситуації, що складається на продовольчому ринку?
— Початок шляху тільки в правді. Треба чесно сказати, скільки і чого у нас є, скільки і чого споживається. Далі треба відійти від цінового втручання держави і перейти до регулювання рентабельності. Рентабельність на соціально значимі сорти має становити невеликий відсоток — від п'яти до восьми відсотків. Слід обрахувати, наскільки подорожчають види хліба, які споживають соціально незахищені верстви населення. Наприклад, у місяць людина з'їдає десять хлібин, а подорожчання буханця становить 50 копійок. За місяць виходить 5 гривень. Припустимо, що у нас у державі два мільйони соціально незахищених. Дамо цим двом мільйонам по 5 гривень на місяць. Вийде 10 мільйонів на місяць, 120 мільйонів на рік. Але... це в п'ять разів менше, ніж коли держава закуповуватиме дорогу пшеницю, а потім за дешевою ціною віддаватиме виробнику хліба.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» (1272)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.