У центрі Чернігівського району будинки коштують 40 тисяч доларів

Столицю Київської області хочуть перенести з Києва до містечка Ірпінь. Бо в Києві обласна влада почувається Попелюшкою, яку пригнічують сильніші сестри. І, як заведено в нашій державі, приклад столичної області розповсюджується на регіони. Про це вже все вирішено, але нам не кажуть, щоб не здіймали паніки. А потім одного прекрасного ранку дадуть команду переїжджати. Пам'ятаєте павловську грошову реформу? Теж казали «Ні-ні-ні!», а потім раз — і згоріли радянські вклади.
Отже, ми замислились: коли і куди переїдуть адміністрація й установи Чернігівського району? Дійшли майже одностайної думки — в Михайло-Коцюбинське. Рано чи пізно.

Селище Михайло-Коцюбинське розташоване в центрі Чернігівського району, за 14 кілометрів від обласного центру. Транспорт — автобуси з Чернігова — сюди ходять кожні 30 хвилин з 6 ранку до 9 вечора. Населення — три тисячі чоловік. Третина — пенсіонери, 15 відсотків — діти. А всі інші — працездатного віку. Селище акуратне, чимало відносно нових будівель 1990-х років.
Порожніх хат немає. Під квартири продали навіть корпуси колишнього протитуберкульозного диспансеру. Нормальна хата коштує 40 тисяч доларів, погана —10-15.
У селищі працює 14 магазинів, продають оку, одяг та будматеріали. На центральній площі стоять з наметами приїжджі торговці. Бабусі під магазинами торгують домашнім молоком.

Микола Кудрик: «Я проти!»

Микола Кудрик — новопризначений голова Чернігівської районної держадміністрації. На посаді перебуває з 15 червня. 2010 року. Проте в районі він людина не нова.
— Народився я у селі Дніпровському. Мати моя з того ж села, працювала вчителькою, а батько головою колгоспу, а згодом жеведським сільським головою, —говорить Микола Васильович. — Працював учителем в Андріївській школі. Потім у райвиконкомі, в оргвідділі. І в цьому приміщенні я працюю вже 22 роки. Депутат чотирьох скликань.

Район знаю дуже добре. І ті 124 населені пункти, які на сьогодні є в Чернігівському районі, з'їздив вздовж і впоперек. Наш райцентр завжди був у місті Чернігові. До складу теперішньрго Чернігівського району входять частина колишніх Олишівського, Михайло-Коцюбинського і навіть частина Березнянського. Межі району склалися з 1923 року. У 1999-ому до міста Чернігова відійшли Новоселівка, Півці, Бобровиця, Олександрівка.
Чернігівський район завжди був столичним. Наше адміністративне приміщення розташоване навпроти Центрального парку культури та відпочинку. Переносити «столицю» у будь-яке селище у нашому районі немає сенсу.
Хоча є достойні місця. Наприклад, Седнів, історичне селище. Зараз займаємося облаштуванням центральної площі. А років вісім тому привели до порядку Михайло-Коцюбинське.

— Якщо припустити перенесення району, то куди його можна було б перемістити?
— Це визначено історично. Негласний районний центр — селище Михайло-Коцюбинське. Там у 2004-2005 році проведено реконструкцію центральної площі, там, районний будинок культури. До 2000 року районний будинок культури був у Чернігові, на Бобровиці, біля 23-ої школи. Це було невелике приміщення, колишня контора місцевого колгоспу імені Калініна. А в Михайло-Коцюбинському побудували дуже красивий будинок культури. Справжній палац. Там раніше були сільгосптехніка, сільгоспхімія, завод комбікормів і РЕМ.
Селище розташоване за 18 кілометрів від Чернігова.

— Від перенесення району суцільні плюси чи мінуси?
— Мінуси. Вся інфраструктура, зокрема приміщення райради, райадміністрації, вся адміністративна група у Чернігові. Автобусне сполучення розраховане на забезпечення приїзду сільського населення у міський центр. Дуже багато жителів району, особливо приміських сіл Киїнка, Старий Білоус, Киселівка, працюють у райцентрі. Людина може доїхати на роботу, до лікарні, пенсіонер — до Пенсійного фонду, в управління праці. І будь-яке питання можна вирішити у Чернігові. А якби центр був, наприклад, у Михайло-Коцюбинському, то людині з Олишівки необхідно було б приїхати до міста, а вже звідти до районного центру.
Треба було б створювати нову інфраструктуру, будувати нові приміщення, адже у Михайло-Коцюбинському підходящих, окрім приміщення місцевого господарства, немає.

— А особисто для керівників чи не краще було б працювати подалі від обласного начальства?
— Начальство завжди на телефонному зв'язку. А от проблем стало б більше. Треба було б будувати нову адмін-будівлю. Будувати житло для людей, адже це переїзд сімей. Також створення робочих місць для тих, хто переїде. Адже коли керівник переїздить, потрібне житло, треба десь працювати дружині, десь навчатися дітям. А якщо вони, наприклад, ходять до школи мистецтв?
Я проти, бо ми створимо некомфортні умови для 54 тисяч жителів району.

Лікарня і пожежники туї є. І будинок престарілих

Я приїхав у селище, щоб подивитися, де розміститься 13 установ: Пенсійний фонд, райуправління праці та соціального захисту, центр зайнятості, земельний відділ, податкова інспекція, відділ юстиції, районні суд, прокуратура та міліція, районна нотаріальна контора, адміністрація, рада, ще й районна газета? Лікарня та пожежники тут є. І будинок престарілих.
—До 1962 року Михайло-Коцюбинське було райцентром, у нас видавалася районна газета, — згадує михайло-коцюбинський сільський голова Надія Шило. — Редакція розміщалася в окремому чотирикімнатному будиночку, де пізніше був опорний пункт міліції. Зараз це приміщення пустує, потребує ремонту.

— А сіра будівля, де розташована селищна рада?
— Це колишній райком партії. Половину першого поверху займає селищна рада, в кількох кімнатах другого — контора приватно-орендного сільгосппідприємства імені Войкова. Якщо буде потреба, можна потіснитися, звільниться чи не більша частина будівлі.
Колишню будівлю суду продали під магазин, який зараз не працює. Також простоює ще одна будівля непрацюючого магазину. Гуляє приміщення колишньої бібліотеки.
А найбільший «діловий центр» — двоповерхова споруда колишнього будинку побуту. Тут може вміститися чимало службового люду. Нехай приїздять.

— Про адміністративну реформу кажуть давно, і це буде обов'язково, — підсумовує Надія Шило. — Як звичайній людині, мені б хотілося, щоб райони були невеликими. Бо людям найважче у чергах до земельного відділу чи нотаріуса.
Зізнаємось: ми пожартували. Нема планів переводити начальство з Чернігова. Але погодьтеся — ідея гарна, приваблива. Створити в області ще одне місто з розвиненою інфраструктурою. У нас же на Чернігівщині пустуючої землі — скільки хочеш. П'ять міст побудувати можна. Та хто ж дозволить...

Геннадій Гнип, Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №34 (1268)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.