Селянам псують життя дикі кабани та кияни-дачники

Село Лошакова Гута Козелецького району — райське місце поблизу Київського водосховища. Навкруги ліс, а у ньому дикі кабани та дачі заможних киян. Перших — 248, других — близько 15-и. Селяни кажуть, що життя їм псують і ті, й інші. Перші топчуть городи, другі — не відшкодовують збитки за витівки кабанів. «Чому багаті не діляться з бідними?» — питають селяни. І чекають на Робін Гуда.
Кияни-дачники бігають по лісу: розважаються, стріляють кабанів. Місцеві не сплять уночі: стережуть від звірів залишки врожаю. Дачники купують рушниці за тисячі доларів. Місцеві не знають, що їстимуть взимку, як кабани пожеруть городину. Дачники купаються в басейнах, а місцеві кажуть, що у власних сльозах.

Жінки пішли в охоронці

Звідси до Києва близько ста кілометрів. До Київського водосховища — чотири.
У лісі за парканом — дах триповерхового будинку із сосни. З воріт виходить чоловік. Років шістдесяти. З голим торсом, у капелюсі. «Чого треба?» Це — Євген Йосипович Артанов, дачник з Києва. Представився бізнесменом у галузі спорту. Так і є, на офіційному сайті Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту він значиться віце-президентом федерації каное України. Також значиться головою ревкомісії ВАТ «Новоукраїнський кар'єр» (розробка гравійних та піщаних кар'єрів у Кіровоградській області). Цікавий збіг: директором державного підприємства «Науково-технічний центр оцінки відповідності у будівництві «Буд-Центр» у системі Мінрегіонбуду значиться Олександр Йосипович Артанов.
Поряд з основним будинком на дачі Артанова лазня. Є критий басейн, спортзал. На подвір'ї зелений килим з трави. Два робітники у дворі, поряд з бетономішалкою. Ще кілька—лагодять паркан, побитий буревієм.

Є охоронець— місцева жителька Марина Лошак.
— Чоловіки у селі всі поспивалися. Жінки краще за них працюють, — пояснює Марина.
Близько шести років тому охоронцем був Микола Бойправ — чоловік депутата сільської ради, соціального працівника Наталії Бойправ.
— Найняли сторожем. А потім і дрова порубай, і розтопи, і сніг поприбирай. Платили п'ятсот гривень у місяць. У нього пенсія по другій групі інвалідності більша — 700 гривень, — розповідає Наталія.
— Живу у Києві, на дачі кожний тиждень з родиною Купаємося на водосховищі — каже Артанов.

У дачника два дорослі сини. Жінка — Олена Іванівна.
— Чому вирішили тут будуватися?
— Місцевість подобається. Захоплююсь полюванням на кабанчиків — у цих лісах їх багато. А ще олені, лосі, вовки, рисі. Десять років тому звів будинок.
— Дороге полювання?
— Рушниця — від двохсот до п'ятдесяти тисяч доларів. Ліцензія від двохсот до п'ятисот доларів. Полюю в сезон, листопад-грудень. Зараз не підстрелюю. Підгодовую кукурудзою, щоб великі були. Звір прибігає просто під двері.
Тільки хотіла сказати Артанову: «А ваші ж кабани роблять шкоду людям! Чи не думали ви про те, щоб створити фонд, сплачувати селянам хоч частину збитків?» Не встигла. Випроводив і хвіртку зачинив.

Уночі грюкають залізяками

У селі нема світла, в холодильниках все пропало, позривало шифер з дахів, поламало дерева, не працює телефон — пройшов буревій. Ще й нашестя кабанів задовбало. Толочать, топчуть картоплю, моркву, овес, жито, гарбузи, пшеницю. Та найбільше — кукурудзу. Залишають голу землю. Пластикові пляшки, магнітофонні стрічки, сало, палена гума, вогні—усе марно. Перестрибуть і ламають тини. По городу ходить, плаче 89-річна Ганна скляренко.
— Он моя оборона. Сиджу на городі кожну ніч, грюкаю залізякою. Картопля не встигла зацвісти. Жита нема, — бідкається бабуся.
— Стеріг, стеріг, один раз не вийшов — сім соток кукурудзи за ніч поїли, — каже Микола Бойправ.
— У туалет боюся ввечері йти. Раптом у дворі свині. Сліди бачила — і маленькі, і великі, — ділиться 81-річна Єфросинія Махлай.

— Нападає лише скажений кабан. Або свиноматка, що захищає дітей. У дев'яноста процентів зустрічей з людиною кабан тікає, — заспокоює лісник Петро Лошак.
— Якщо мале запищить, з тебе одна арматура зостанеться, і кишки виїдять. Мене раз трохи не з'їли, — згадує Микола Бойправ.
— Деякі купили ділянки у минулому році, зараз будуються. Дачники між собою товаришують, — розповідає мати Наталії Євдокія Максимівна. — Коли Наталии чоловік у Артанова працював, вона ходила дізнаватися, скільки свиней за ніч приходило. Дачник Артанов у корита насипає їм їжу.
— У Артанова є вишка, підкормочна з кукурудзою. Кабанів багато. Стрілять, ловить нам не дозволяють, — каже Валентина Лошак.

— Полювання на кабанів починається, як правило, з першого листопада, триває до нового року. Зараз їх відстрілювати не можна, — нагадує лісник Петро Лошак.
— Знаю, що за вбитого кабана — штраф. А хто мені за вириту картоплю заплатить? Хай чи стережуть кабанів, чи підстрелюють, — гнівається Наталія Бойправ.
Нинішній директор місцевого мисливського господарства «Деснянське» Сергій Іванченко каже, що у минулому році із заявою до них зверталася лише одна людина — Олександра Сіра. Збитки їй відшкодовано. Звернулася Олександра і в цьому році.

Заборонена зона

Біля водосховища все викуплено, огороджено. Ось дачний масив киян — Ромжі. На високій огорожі табличка — «Заборонена зона. Проїзд (прохід) заборонено!».
— Колись там було село Окунинове. Зараз рибальсько-мисливська база. Охоронці оформлені єгерями. Розвозять зерно по лісу. А їхні хазяї купують ліцензії і полюють. Єгерська служба раз у тиждень вивозить кабанам на відгодівельні майданчики кукурудзу. Кабани в селі попід хатами ходили, попід клубом стояли, ледве не на танці приходили. Хай єгері чергують, трохи лякають кабанів ночами, — радить лісник Петро Лошак.

За огорожею на базі Окунинове — колодязь, рибальські човни, дерева, квіти і кілька жилих будинків. Більші — у глибині маєтку. Найменший біля воріт з ліхтариками. З будинку чується чоловічий голос. Вибігають діти. Слідом сивий чоловік у трусах. Разом з ним два охоронці — здоровенна вівчарка та куртсхар. Гавкають.
— Це — колишня база Київського військового округу. Тепер її викупили євреї, кияни. Тут два хазяїни — Олександр Синозацький та Олександр Волков — займаються торгівлею. А я їхній сторож, — вітається єгер мисливського господарства Володимир Тимошенко. Живе Володимир разом з дружиною в одноповерховому будинку на території бази, за огорожею. При киянах, охороняє столичних мешканців. У них приватні трикімнатні будинки. Сам Володимир з Чернігова. Влітку до нього приїжджають діти та онуки.

«Буде нашестя, як африканська чума»

Кабани бігають по території мисливського господарства «Деснянське». Як повідомили в обласному управлінні лісового та мисливського господарства, полювання на них у цих місцях заборонене. З 1 січня 2010 року. А підгодовувати звірів все одно будуть.
— Як заборона вплине на чисельність кабанів?
— Буде нашестя, як африканська чума. У 2010 році на території Деснянського мисливського господарства вже зареєстровано 248 голів кабанів. У кожному з шести мисливських господарств, що на території колишнього Міжрічинського, чисельність кабанів уже перевищує норму на 50, а то й на 100 відсотків, — відмічає директор TOB «Деснянське» Сергій Іванченко.

— Дачники їх підгодовують...
— Вони не мають права підгодовувати. Відгодовують — значить збираються стріляти. Штрафів за відгодівлю не буде. Але вони будуть покарані, коли єгер спіймає на полюванні.
Штраф за полювання на території природоохоронного фонду —1700 гривень. За вбитого кабана — штраф від 3400 до 6800 гривень, плюс десять тисяч — за відшкодування збитків, нанесених мисливському господарству. Ще й отримаєш від трьох до п'яти років позбавлення волі.
Запитала у директора господарства, скільки ж збитків селянам нанесено кабанами. На що той відповів:
— А ми не страхова компанія, щоб це підраховувати.


Олександр Артанов з Киева та його триповерхова дача

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №32 (1266)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.