Ягоди в Березні продають не стаканами, а банками

З «березинським стаканом» у Березні вже не торгують. Не міряють склянками ні насіння, ні ягоди. Суниці, малину, порічки продають півлітровими, літровими банками. Проте «березинський стакан» популярний на ринках Чернігова. Поняття «березинського стакана» є символом винахідливості: березинці вміли економити копійку. Стакан виглядав, як звичайний, а насправді був менший.

Насіння вже не продають

Селище на великому шляху. Крім автобусів, біля березнянського імпровізованого базару зупиняються машини. З іномарки виходить повний священик у чорній рясі, не торгуючись, купує кілька банок суниць.
— На Домницю поїхав, — проводжає поглядом машину Тетяна Ємець. — До нас приїздять за ягодами і з Локнистого, і з Моргуличів, і з Городища.
— Насіння знайдете хіба що в магазині, — каже 16-річний Сашко Строк, який продає порічки не склянками, а 10-літровим відром, за 35 гривень.

— Не продають стаканчиками насіння вже років три-чотири, — підтверджує Валентина Белишенко. — Насіння в магазинах тепер всі купують, в яскравих упаковках, і чищене є, і не чищене, будь-яке. Так що на базарі не знайдете. Купіть краще у мене огірків, виростила без всякої хімії, чотири гривні за кілограм.
— Гарні огірочки, — купуємо, підходячи до ще одного «прилавка» на землі. У банках — запашні лісові суниці і добірна лісова малина.
— Ягоди щойно з лісу, сухенькі, спілі, — хвалить свій товар Алла Мойсеєва — Нема сенсу продавати їх склянками...

— То, може, дома у когось залишився стаканчик?
— Був, — стверджує Алла. — Але розбився.
— Стаканчик треба шукати саме у тих, хто насінням торгував... Хто на Гомель їздив... — радять.

Зберігають, як пам'ять

— У мене є такий стаканчик. У ньому навіть менше 180 грамів, — каже мешканка Березни Надія Голуб. — Ходімо, покажу.
— Склянка залишилася від моїх покійних і тіток — Тумарець Фені та Марії. Вони їздили на Гомель за насінням. А у Березні продавали, — каже Надія Євгеніївна.
Придивилися. За зовнішнім виглядом — класична склянка. І грані є. І навіть кантик. Тільки менша. Грамів 150.3 першого погляду цього не помітиш.
— Так званий «березинський стаканчик» придумали економні люди,—говорить директор місцевого краєзнавчого музею Галина Задохіна. — Це звичайна огранена склянка, але без «рантика» зверху. (До речі, знаєте звідки в склянці взявся «рантик»? У минулому «рантик» — кільце, що з'єднувало дерев'яні сегменти, з яких робили склянку. — Авт.). Його місткість — не 200 грамів, а 180: Характерна особливість «березинського стаканчика», описаного земляком Іваном Корбачем, — товсте денце.

«...Історія про комерційну хватку дрібної перекупки згадалась мені в Києві, — пише Корбач, — коли була викрита велика афера міського автоматторгу. Він спеціально замовив на склозаводі сотні тисяч склянок з товстим денцем. І ними міряли через автомати вино, сиропи, газ-воду. Мільйони склянок в день. І на кожній — копійки. Але який складався загальний прибуток...»
— «Березинський стаканчик» з'явився ще до революції, — каже селищний голова Андрій Прядко. — Це старовинна річ... А щоб зменшити сучасну склянку, бабусі стирали «рантик». Об камінь чи об асфальт...
— Гадаю, що так званий «березинський стакан» придумали наші підприємливі бабусі, — говорить Леонід Бурковський, корінний березинець, голова Чернігівської обласної організації Партії зелених. — Колись біля кладовищ бабусі торгували наливкою. Наливку випивали дорослі, а дітям із склянки пересипали ягоди у кульок, згорнутий із аркуша шкільного зошита. Або йдете ви компанією — 15 чоловік. Повз бабусь, які торгують насінням. У кожної попробуєте, але треба купить. Якщо склянка менша, «убиток», який несуть бабусі від тих, хто пробує, компенсується. Склянки, менші за стандартні, були у всіх, хто торгував вроздріб.

Корені «березинських стаканчиків» він бачить у... водяних млинах. Чотири водяні млини працювали у Березні, і хіба початок хитрої філософії «березинського стакана» не в терезах, не в мішках? Просто саме стаканчик став популярним.
«Березинський стакан», сходимось думками з Бурковським, це не якась одна склянка певної форми. Це може бути стакан із «пузатим» денцем, випущений і як брак, і як стандарт. Це може бути стакан із сточеним «рантиком», і може бути стакан, випущений на заводі серійно без «рантика». Продукція могла бути і дореволюційного випуску, і радянського широкого асортименту склотари Гомельського заводу. Головне, щоб склянка, місткість якої 170-180 грамів, була схожою на 200-грамову і— найголовніше! — видавалася за неї.

На чернігівському базарі – «березинські» скрізь

У Чернігові насіннєвий стаканчиковий «бізнес» процвітає. Стакани-гранчаки є і з «рантиком», і без «рантика», і візерунчасті, і схожі на маленькі пивні бокальчики. Саме за склянкою без «рантика» міцно закріпилася назва «березинського стаканчика». Хоча він не саморобно-підробного, а суто заводського випуску: верх не сточений, денце не товсте.
—Оце ж він і є, «березинський стаканчик»,—тримає в руках описану вище склянку продавщиця чорниці Катерина Рубис. — Зараз такими на базарі майже всі торгують.



Тамара Кравченко, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №26 (1260)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.