Топ-п'ятірка найрезонантніших нерозкритих справ на Чернігівщині

За п'ять років прийшов уже п'ятий начальник УМВС області. Були генерали Василь Куліда, Василь Костюк, Валерій Нонік, Іван Катеринчук. Нині обласну міліцію очолює полковник Олександр Михайлик. А «глухарі» так і висять у звітах під поміткою Н/Р (не розкрито).
За останні п'ять з половиною років в області не розкрито 10 вбивств і 5 випадків нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.

Відповіли життям

З третього грудня 2004-го по квітень 2005 року в Чернігові було скоєно три замовні вбивства бізнесменів. Кілер відстрелював їх по одному. Обирав час, коли жертва залишалася наодинці. Кажуть, тоді почався перерозподіл сфер впливу по ринку «Нива». І досі ходять чутки, що один чернігівський мільйонер і колишній депутат замовив усіх трьох. Про особу кілера навіть ніяких версій. Загиблим поставили шикарні пам'ятники.

Атрощенко

З грудня 2004 року близько 20 години в арці центральної трибуни стадіону імені Гагаріна кулю в праву скроню отримав відомий чернігівський підприємець, 49-річний Олександр Атрощенко. Він прямував із сауни, що на стадіоні, до свого авто. Охоронець-водій викликав «швидку». Пораненого в голову чоловіка відвезли до обласної лікарні, зробили операцію. Після підключений до апарата штучної вентиляції легень, непритомний лежав ще 10 днів. Кажуть, від апарата його від'єднали, оскільки повернення до повноцінного життя не було і бути не могло. Містом ходили чутки, що поранений і відомий у Чернігові кримінальний авторитет Атрон — одна і та ж особа. В міліції пояснили: ця людина ніде не проходить як кримінальний авторитет. Проте чоловік раніше підтримував стосунки з кримінальним середовищем Чернігова. Останнім часом займався цілком легальним бізнесом. За інформацію про замах на Атрощенка міліція обіцяла винагороду п'ять тисяч доларів. Та ні кілера, ні замовника ніхто не здав.

Бучковський

Минуло три місяці, і знову кілер вийшов на роботу. 9 березня, о 5-ій ранку у дворі, за кінотеатром «Дружба», був застрелений 32-річний Роман Бучковський. Кажуть, він був одним із співзасновників ринку «Нива». Чоловік жив на П'ятницькій, вийшов вигуляти свого собаку, стаффордширського тер'єра. Вбивця підстеріг чоловіка біля будинку побуту. Певно, перший постріл попав в собаку, якого Бучковський тримав на повідку. Чоловік кинувся тікати, куля поцілила йому в потилицю.

Литовченко

25 травня близько 10-ої ранку на квартирній площадці першого поверху хрущовки по проспекту Перемоги, 45 (за зупинкою «Швейна фабрика») застрелили 36-річного Руслана Литовченка на прізвисько Бос. Мешканці будинку чули три постріли. Значить, пістолет був без глушника. Працював професіонал. Одним пострілом вцілив у шию, контрольний — в голову. Чоловік винаймав з сім'єю квартиру на четвертому поверсі. Колись був судимий за крадіжку. Проте останні роки займався легальним бізнесом. Вів здровий спосіб життя — бігав уранці. В день убивства якраз повертався з пробіжки. Кілер підстерігав його в під'їзді.

Про Григорія Потильчака забули?

У ніч з 7 на 8 червня 2006 року ніжинського БЮТівця, депутата міськради і в.о. директора комунального ринку 37-річного Григорія Потильчака застрелив найманий вбивця. Чоловік повертався додому. Поставив свою «Шкоду Октавію», підійшов до п'ятиповерхівки, де мешкав. Постріл пролунав о першій годині ночі. Поранений у шию і груди, стікаючи кров'ю, Потильчак кинувся за допомогою до міськлікарні. Лишалося 150 метрів, він упав. О першій тридцять зупинилося серце. З тіла загиблого експерти витягли 43 дробинки. Похорон був, як мітинг протесту. Керівники Ніжинського району, лідери БЮТ з міста і області, з Чернігова. Траурна процесія під мелодію «Гори, гори, моя звезда» пройшла головною площею Ніжина. Поховали Потильчака на кладовищі села Талалаївка Ніжинського району. На восьмому місяці вагітності залишилася його дружина Олена Дмитрієва. Через рік, під час панахиди, більшості тих, хто проводжав Потильчака в останню путь, на кладовищі не було. Забули? Версій, хто вбивця і за що, тоді ходило багато. Звинувачували високого ніжинського чиновника на виборній посаді. Минуло майже чотири роки. Вбивство не розкрите.

У цих чотирьох людей були бізнесові та політичні інтереси. Їхня смерть принесла не одному заздріснику вигоду. Їхні життя мали свою ціну і для кілерів, і для замовників. Та є ще багато випадків, коли загинули люди, які нічого за душею не мали. За що їх звели душогуби? Минають роки, а діти, батьки загиблих не можуть змиритися, що кат(и) їхніх рідних і донині безкарно живуть на цій землі.

«Прощай, доню...»

Наталія та Віктор Максименки з Новгорода-Сіверського виростили трьох доньок: Аню, Альону і Танюшу. 20 жовтня 2006 року Альоні виповнилося б 15 років. 1 вересня, на вихідні, вона приїхала у Лизунівку допомогти діду і бабі копати картоплю. Але пройшов дощ. Отож третього вересня, зранку зібралася по гриби. Планувала по обіді повернутися, доки город підсохне. Ліс дівчина знала добре, адже з друзями щоліта збирала гриби, ягоди. Здавала, мріяла купити гарний мобільний і скутер. Додому того дня вона так і не повернулася. Шукали її понад 200 чоловік — односельці і рідні. Марно.
А 11 вересня лісник Володимирівського лісництва Олександр Кольяк звернув увагу на мурашник у півметровій ямці. Зверху прикритий трьома зрізаними гілками навхрест. З-під них виглядала нога в шкарпетці. Тіло лизунівці розкопували руками. Дівчина лежала так, ніби її принесли за руки, за ноги і кинули. Обличчя було розбите, все чорне. На шиї плями, ніби її душили. Ні взуття, ні пакета з грибами, ні ножика так і не знайшли.
Експерти встановили: Альонка померла від закритої черепно-мозкової травми, перелому зводучерепа. Зґвалтована не була. Ховали її в закритій труні. Попрощатися зійшлася сила-силенна людей. Альона була не тільки вродливою, а й доброю дівчинкою. Дідусь дуже переживав, помер через тиждень після того, як пропала онучка. Мати занедужала. Чия підступна рука вбила дитину? Чому, за що? Відповіді на ці запитання нема.

Залишили прямо на вулиці

У ніч на 26 січня 2009 року у Корюківці загинула 52-річна Марія Медведєва. Її труп знайшла жінка, яка випадково заглянула за автобусну зупинку, біля якої чекала попутку на свою Наумівку. Побачене шокувало. Жінка лежала горілиць. З правого боку обличчя побите. Згодом експерти з'ясували, що то гематоми від ударів, перелом нижньої щелепи, перелом під'язикової кістки — жінку душили. Ще, мабуть, і поглумилися. Штанці і плавки були стягнуті до колін, взуття валялося поряд, шкарпетка лише на одній нозі. Коліна подряпані. Мабуть, жінка намагалася протистояти кривднику(ам). Руки у жертви побиті, за них її тримали або ж вона закривалася ними.
Жінка поверталася додому з гостей. Хто душогуб, і досі загадка. Після вбивства Марії Медведєвої в Корюківці працювала навіть слідча група з облуправління міліції. І не один день. Та результату нуль. Донька вбитої обіцяла винагороду за інформацію про обставини загибелі Марії Медведєвої. Ніхто не відгукнувся.

Убили над труною дружини

Наприкінці березня минулого року у селі Шведчина Семенівського району був скоєний злочин, який своєю цинічністю перевершує десятки жахливих «битовух». У понеділок померла 74-річна Любов Степанченко. Її обмили, одягли, поклали в труну. Домовину поставили посеред хати. Ховати родичі вирішили на третій день — у середу. Поряд з мертвою дружиною залишився 78-річний Василь Степанченко. Він день і ніч сидів над покійницею. Думав, як доведеться жити самому. Не довелося.
З вівторка на середу у сінях брязнуло скло. Потім недолюдки вибили двері, зайшли в хату. Василь Омелянович пробував оборонятися. Ґудзик одного зайди залишився в руках. Та тільки й того. Руки йому скрутили за спиною скотчем, очі зав'язали хусткою, рот заткнули кляпом. Розбили голову. Серце не витримало, дідусь помер. Вранці родичі побачили покійницю в труні, а поряд, за шафою, мертвого діда Василя. На підлозі застигла калюжа крові. З патефона розбійники забрали 10 тисяч гривень.
Вбивство досі не розкрите.

Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №19 (1253)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.