Хлопець з розладом особистості обдурив 8 здорових людей

Боротьба з хабарництвом — тема споконвічна, як погані дороги або пияцтво в нашій глибинці. Хто може заперечити проти того, що давати хабара — заняття ганебне? Брати, звичайно, теж. Проте деякі особи хабара дають, а інші від нього не відмовляються. Як же боротися з цим ганебним явищем? Найпростіше — не давати хабара. По суті, будь—яка проблема вирішується без хабарництва, якщо, звичайно, вона дійсно може бути вирішена. Але людська поголоска говорить, що в цьому випадку шлях ваш буде довгий і тернистий. Тому цим прямим шляхом йдуть тільки сильні духом, а всі інші звертають на бічні доріжки. Саме так і вчинили герої нашої кримінальної історії, вирішивши, що хабар вирішить всі їхні проблеми, але виявилися жертвою звичайного шахрая.
Як добре бути генералом.

Або ж дембелем…

А почалася ця історія навесні минулого року, коли в одній компанії зустрілися Андрій Г. і Роман К. На той час Андрій вже довго й болісно намагався потрапити на термінову службу в армію. Як це не дивно, але він, як і сержант Лавров із чудової комедії «ДМБ», цілком серйозно вважав, що «перед дембелем лежат все мечты! И здесь его любят очень, и там. В пожарные берут и в милицию. Там курорты от профсоюза, бесплатный проезд в автобусе…». Але здоров’я не дозволяло парубку виконати свій «священний обов’язок». У розмові Андрій повідав Роману про свою несправджену мрію і той заявив, що може допомогти вирішити його проблему через свого знайомого генерала. Але, природно, за певну суму грошей. Роман так переконливо розповідав про своїх «високих заступників», що в Андрія навіть не виникло сумнівів, що перед ним Хлестаков чернігівського розливу.
Десь через місяць новий знайомий передзвонив Андрію й повідомив, що його проблему можна уладнати за 500 доларів та тисячу гривень. Того ж дня вони зустрілися біля військкомату, де й відбулася передача грошей. Через годину «приятелі» зустрілися знову і Роман радісно повідомив другу, що справа вже вирішена, у середині травня того призвуть до армії. Але ні в травні, ні в червні, звичайно, молодика ніхто не призвав. І тільки десь через півроку він зрозумів, що його просто обдурили.

Хабар — не запорука вступу до вишу

Поки Андрій чекав «армійського щастя», Роман часу не гаяв, він познайомився з друзями та подругами Андрія й також їх «облагодіяв», тобто полегшив їхню кишеню на деякі суми грошей.
Якщо Андрій мріяв «батьківщину захищати», то його друзі хотіли одержати економічну освіту в одному з чернігівських державних вузів, причому безкоштовно. А так як в їхніх сертифікатах зовнішнього незалежного оцінювання бали були невисокі, то розраховувати на бюджетні місця вони не могли. Тому й вирішили скористатися допомогою Романа — колишнього випускника того ж вузу. Пікантність ситуації полягає в тому, що якщо «першій жертві» вступної кампанії Олені Ш. злодюжка сам запропонував свої послуги, то наступні вже шукали з ним зустрічі самі. Абітурієнти передавали його ім’я та номер мобільного з вуст у вуста й із задоволенням несли Роману батьківські грошики. Причому суми немалі (у середньому 4—5 тис. грн.).

На гачок пройдисвіта попався і студент цього ж вишу Ігор Б., в якого виникла академічна заборгованість із деяких предметів. Для того, щоб здати всі «хвости», студенту треба було прикласти чимало зусиль, але він вирішив не псувати собі літній відпочинок й уладнати всі свої проблеми за допомогою грошенят. Тим паче, що всього за 1330 гривень це обіцяв зробити його новий знайомий, добре відомий нам Роман К.
І яке ж було розчарування юних «митрофанушек», коли вони не знайшли себе у списках щасливчиків, зарахованих до інституту, а «хвостист» Ігор довідався, що його академічна заборгованість так і не ліквідована. Розчарування швидко переросло в обурення й ошукані молодики та дівчата разом зі своїми батьками побігли з заявами до правоохоронних органів.

Забавна дрібничка нашої історії

— Як з’ясувалося пізніше, Роман вже не вперше скоїв подібний злочин, вже три рази до того він був осуджений за шахрайство. Тому цього разу Деснянський районний суд м. Чернігова, засідання якого відбулося 29 січня, засудив Романа до трьох років і двох місяців позбавлення волі, — зазначив державний обвинувач, помічник прокурора м. Чернігова Іван Дробноход. Але пікантність нашої історії полягає навіть не в цьому. У ході слідства було встановлено, що наш герой має клінічні ознаки органічного розладу особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку, що йому не перешкодило обдурити вісім психічно здорових молодих людей та ще й їхніх батьків. Ну як тут не пригадати слова Олександра Пушкіна: «Ах, обмануть меня не трудно!.. Я сам обманываться рад!»

Олена Березкіна, тижневик «Чернігівські відомості» №11 (992)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.