На Чернігівщині попрощалися з трьома захисниками

На Чернігівщині попрощалися з трьома захисниками: Олександром Данішем, Петром Гусаком та Олександром Бородухою. Двох військових понад рік вважали зниклими безвісти, а один загинув у свій день народження.

Про це повідомили у Ніжинській та Бобровицькій громадах. Також інформацію надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.



Олександр Даніш

Олександр Даніш народився 3 жовтня 1975 року.

Навчався у Ніжинській гімназії №7, продовжив навчання в Ніжинському університеті.

«Працював учителем, далі пробував сили у сфері торгівлі. Завжди відкритий, щирий, доброзичливий, тактовний і вихований — таким Олександра пам'ятатимуть друзі», — пишуть у громаді.

Помер військовий у свій день народження 3 жовтня 2026 року.

Поховали воїна у Ніжині.



Петро Гусак 

Петро Гусак народився 9 липня 1983 року в Бобровиці.

З 1990 по 2000 роки навчався в Бобровицькій загальноосвітній школі № 2. Після закінчення школи працював у Києві на заводі ім. С. Ковальської.

У вересні 2014 року чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ. Був учасником АТО. Після демобілізації в 2015 році продовжив роботу на заводі ім. С. Ковальської.

У перший день повномасштабного вторгнення росіян в Україну Петро Валерійович знову став на захист.

«Був тяжко поранений в бою. Протягом семи місяців проходив курс лікування, потім знову пішов на фронт», — пишуть у громаді.

Загинув боєць 16 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в Луганській області.

Поховали воїна на кладовищі в Бобровиці.

У нього залишилися дружина, доньки, мама, тато та брати.

6 та 7 жовтня у громаді оголосили Днями жалоби.



Олександр Бородуха

Олександр Бородуха народився 21 жовтня 1979 року в Чернігові.

Навчався в Чернігівській середній школі №29 та ПТУ №10. Продовжив навчання в технікумі в місті Остер.

У 2005 році закінчив Сумський університет, здобув вищу освіту за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» та кваліфікацію інженера-будівельника.

«Свій трудовий шлях пройшов від майстра до директора навчального комбінату. Олександр був людиною стриманою, серйозною, дуже відповідальною. Він поважав людей, і люди поважали його. Був надзвичайно освіченою, ерудованою і цікавою людиною. Захоплювався історією, дуже любив читати», — діляться рідні загиблого.

У 2025 році чоловік добровольцем долучився до лав оборонців. Служив кулеметником.

«Під час виконання одного з бойових завдань він був важко поранений. Але після лікування знову повернувся в стрій. До своїх хлопців. Його останні слова матері були: "Мамо, як не я, то хто повинен захищати свою країну? Мене чекають хлопці. Я повернуся«».

Загинув боєць 23 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Ямпіль Краматорського району Донецької області.

Поховали військового у Чернігові на кладовищі в Ялівщині.

У нього залишилися мама, сестра та племінники.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.