На Чернігівщині попрощалися з трьома захисниками

На Чернігівщині 1 жовтня попрощалися з двома захисниками України — Віктором Крупіним із Прилук та Дмитром Сіркіним із Чернігова. Також провели в останню путь 27 вересня військового з Семенівки — Андрія Максименка, якого понад три з половиною роки вважали зниклим безвісти.

Про це повідомляють у Прилуцькій міській раді та Семенівській громаді. Також інформацію надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.



Віктор Крупін

Віктор Крупін народився 23 січня 1992 року в Прилуках. Навчався у гімназії №1 імені Георгія Вороного.

Після школи вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Івана Франка, де здобував фах учителя трудового навчання, креслення та інформатики.

Працював на різних підприємствах Києва.

«Ще з дитинства Віктор мріяв пов'язати своє життя з військовою справою, стати військовослужбовцем. У 2016 році його призвали на строкову військову службу, а вже через три місяці він вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові», — пише Град Прилуки.

Свій військовий шлях Віктор Крупін пройшов у лавах різних бойових підрозділів: служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», згодом — у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців та 225-й окремій штурмовій бригаді. Брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. Серед побратимів мав позивний «Танчік».

Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», а згодом — медаллю «За відвагу».

Загинув молодший сержант Віктор Крупін 25 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на території Запорізької області.

Попрощалися та поховали захисника у Прилуках. У нього залишились мама, батько, брат, бабусі і кохана дівчина.



Дмитро Сіркін

Дмитро Сіркін народився 27 вересня 2000 року у Чернігові. Навчався у школі №34.

«Був відкритим до спілкування і мав багато друзів. Займався картингом, виборював призові місця», — згадують рідні Дмитра Сіркіна, за інформацією Сергія Лаєвського.

Після школи Дмитро вступив до коледжу транспорту та комп'ютерних технологій Чернігівського національного політехнічного університету, де здобув професію механіка.

«Любив велосипеди, навчився їх ремонтувати. Згодом отримав посвідчення водія, почав їздити на своєму першому автомобілі "Жигулі". Дуже любив швидкість, їздив та ремонтував автомобілі. Пізніше здійснив свою мрію — купив електромобіль. Працювати почав із 16 років. Працював гловером. Робота йому подобалась».

У березні 2026 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Служив у 93-й бригаді у роті безпілотних систем, у місті Краматорськ.

Помер військовий 22 вересня 2026 року у шпиталі міста Дніпра від важких поранень, яких зазнав під час виконання бойового завдання.

Попрощалися та поховали Дмитра Сіркіна у Чернігові на кладовищі «Яцево». У нього залишились мама, батько, молодший брат.



Андрій Максимець

Андрій Максимець народився 2 жовтня 1976 року. Закінчив Семенівську школу №3. Проживав у Семенівці.

«Працював на різних деревообробних підприємствах. Рідні, друзі та земляки згадують його як добру, веселу та щиру людину», — пише Рідна Семенівка.

Із 7 грудня 2022 року солдата Андрія Максимця вважали зниклим безвісти.

Як підтвердила ДНК-експертиза, того дня боєць загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Берестове Бахмутського району на Донеччині.

Попрощалися та поховали захисника 27 вересня 2026 року у Семенівці.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.