Шукали барана, а знайшли вагітну овечку: у Городні Матильда сама обрала новий двір

Фото ілюстративне

Тетяна Деговець із Городні дала в соцмережах оголошення: пропав баран. Думала: це ж не котик, хтось та мав побачити. Невдовзі їй справді повідомили: баран ходив біля сільгосптехніки. Це на іншому кінці міста. А потім щез. Як з'ясувалося, зниклий баран не її. За ним попросив тимчасово наглянути знайомий військовий із Чернігова, який, перебуваючи у відпустці, вирішив завести господарство. Привіз двох овець у Городню — щоб мамин двір не стояв пусткою.

З ким домовився про догляд за ними на постійній основі, Тетяна Олексіївна не знає. Коли відпустка закінчилася і чоловік відбув на службу, вона ходила тільки напувати і годувати тварин. Каже: вівці дуже красиві. Тільки дикуваті — навіть погладити не дають. Все було добре до того дня, коли, прийшовши в черговий раз до своїх підопічних, жінка виявила, що барана немає.

— Де тільки не шукала — марно. Барана як вітром здуло. Кого не спитаю — не бачили. Біда. Переживаю через пропажу. Не знаю, як про неї хазяїну сказати.

Спочатку була надія, що баран повернеться сам. Але минуло три тижні — і нічого.

— Його вже, мабуть, пустили на шашлики, — засмутився військовий, коли дізнався.

Тоді Тетяна Олексіївна вирішила ще раз звернутися до земляків — уже через Інтернет: там же «зависають» і старі, і малі. І майже дразу за вказаним нею номером зателефонували:

— Це Ви шукаєте барана?

Детально розпитали, якого кольору і довжини вовна, які вуха, норов.

— Збіглося все, крім одного: то був не баран, а вівця. До того ж вагітна, — сміється Тетяна Олексіївна. — Спеціально підсунули чоловіку чи випадково, хтозна. Він не перевіряв. І я не придивлялася. Баран так баран.

— Чому втекла, не відомо?

— Може, через те, що не мирилася з другою овечкою.

Пройшовши майже через усе місто, втікачка сама обрала двір, у якому захотіла залишитися.

— Господарі, до яких приблудилася овечка, кажуть: шукали її власника, давали об'яву, та ніхто не відгукнувся. Вони назвали вівцю Матильдою. Доглядали за нею. Розказували, що знаходилися покупці, пропонували хороші гроші, але вони на те не пристали. Мовляв, у тварини ж є власник. І рано чи пізно він дасть про себе знати. Таке зараз нечасто зустрінеш, та нам пощастило. Матильда і зараз у них. Не хочемо перевозити, бо в її стані це ризиковано. А везти далеко. Народить — тоді й заберемо.

— Хазяїн зрадів?

— Ще й як! І що знайшлася, і що люди трапилися хороші. Тепер він із ними постійно на зв'язку.

Ще одна радість для військового — друга вівця, як з'ясувалося, теж при надії. Потроху формується отара.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.