Лелеченя заплуталося в мотузці та повисло вниз головою: як на Чернігівщині врятували птаха

На фото: Денис і Таміла Костюки з доньками

Коли 36-річна корюківчанка Таміла Костюк приїжджає до мами в Наумівку, завжди цікавиться, що нового в лелек, які оселилися неподалік на електроопорі. Таміла зраділа, коли помітила, що в гнізді з’явилося дитинча. Спостерігала, як воно росте, вчиться літати. Не пройшло повз її увагу й те, що пташеня — калічка (не має ступні з кігтями). Ходити, хоч і шкутильгаючи, на просторі — по рівній поверхні — воно якось призвичаїлося. А в гнізді лелеченяті незручно через тисняву — тато з мамою тягнуть туди все, що бачать.

Під час останнього приїзду Таміла пішла провідати крилату сім’ю і від побаченого застигла на місці: бусленя звисало з гнізда вниз головою (як з’ясувалося потім, це сталося через те, що воно заплуталося ногою в синтетичній мотузці, коли хотіло злетіти).

Спочатку пташеня махало крилами, піднімало голову, а потім затихло.

Таміла розтривожилася — лелеки ж не кажани, довго так висіти птах не зможе. Якщо не допомогти, бідолаха загине через порушення кровообігу та дихання. Але як його визволити? Гніздо високо. Як добратися?

— Зателефонувала старості Сергієві Мартиненку. Мало не плачу: біда, треба допомога. Він каже: «Я щось придумаю». А час іде. Дивитися на нещасного птаха несила. Тож я вирішила обдзвонити всі служби, які змогли б виручити. Спочатку звернулася на гарячу лінію обл-енерго. Там мене зрозуміли. Не відмахнулися — мовляв, в енергетиків немає і хвилини вільної, адже обстріли за обстрілами. Але допомогти зразу не обіцяли: час — робочий, техніка з підйомником для висотних робіт на виїзді. І все ж таки направили електриків із Корюківки. Вони приїхали швидко (до села немає й 10 км. — Авт.), знеструмили лінію. Один із них натягнув на взуття кігті й поліз на стовпа. Ми із сусідами затамували подих. Здавалося, ще трохи, і птах буде вільний. Але виплутати лелеченя з мотузки виявилось непросто. До того ж воно ще десь брало сили і клювало свого рятівника — сприймало його як ворога. Чоловік не зміг нічого зробити. Спустився на землю. Каже: «Треба “вишка”».

Таміла знову почала обдзвонювати потенційних рятувальників. Та їй не щастило: у зв’язківців «вишки» не ви-явилося, надзвичайники не могли надати своєї, бо саме використовували її на гасінні пожежі. На щастя, тим часом староста домовився з керівництвом місцевого сільгосппідприємства «Злагода» про оренду Manitou (навантажувача з ковшем) для порятунку лелеченяти.

— Спецтехніку надали без питань, — каже з вдячністю Сергій Анатолійович. — І ми зразу вирушили на місце.

— Того ж самого енергетика, що влізав на електроопору, тепер підняли в ковші. І він нарешті визволив птаха, — продовжує Таміла. — Лелеченя було живе, але знесилене, адже висіло догори дригом доволі довго. Весь цей час дорослі лелеки кружляли над ним. А коли я забрала врятоване пташеня до мами у двір, сиділи на даху в сусідів — клацали дзьобами: мабуть, обговорювали те, що сталося.

Таміла розрізала пута на ногах бусленяти, напоїла його, нагодувала. За кілька годин воно оговталось і полетіло.

У її телефоні відео та фотографій лелек, що живуть неподалік батьківського дому в Наумівці, мабуть, не менше, ніж відео і фото власної сім’ї. Переглядають із дочками (Дар’ї 14, Арині 4) і ті, й інші. Глава родини — Денис Костюк — на війні з 2022 року. У цивільному житті працював на фабриці з виробництва дверей, зараз — артилерист. Воював на Донеччині, на Харківщині. У минулорічному березні був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нині Денис теж на Сході.

Це — другий чоловік Таміли. Від нього — молодша дочка. Дар’я народилася в попередньому шлюбі. Та для Дениса обидві — свої, рідні.

З першим чоловіком, Олександром, у Таміли життя не склалося. Розлучилися, коли дочці було всього 2 роки. Цивілізовано, гідно — без звинувачень і образ. Продовжили спілкуватися. Але зараз зв’язку з ним немає — більш ніж два роки Олександр вважається безвісти зниклим (він теж військовий — воював із 2014-го, після повномасштабного вторгнення знову повернувся у військо). Таміла допомагає рідним Олександра з його пошуками.

А її допомога військовим — волонтерська діяльність. Маскувальні сітки Таміла плете разом із жінками однієї з найактивніших місцевих волонтерських спільнот — «Корюківські ластівки». Для себе і на продаж вона плете ще й декоративні кашпо, кошики, вазони з ротанга (синтетичних стрічок). Часто вироби Таміли стають лотами лотерей, кошти від яких ідуть на підтримку ЗСУ.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.