Алла Виливок з Березного розповіла, як її 26-річна невістка народила прямо у «швидкій»

24 червня о 15.30 у селищі Березна Анжела Моташко народила донечку прямо в «швидкій». Це перша дитина Анжели Моташко й Артема Виливка. Перші пологи 26-річної мами. Попри це, вони були стрімкими.
Приймала Тетяна Литвиненко , фельдшерка місцевої «швидкої». Допомагав Олександр Литвиненко, її син, теж фельдшер «швидкої».



На фото: Микола та Алла Виливки

Алла та Микола Виливки, бабуся та дідусь, досі не можуть відійти від хвилювання.

— Тетяна, фельдшерка, дзвонить буквально через 15 хвилин, як «швидка» невістку забрала: «Вітаю з внучечкою», — навертаються сльози в Алли Виливок. Вона і за свекруху, і за матір. Батьки Анжели померли. Є лише бабуся в Гусавці Чернігівського району.

— Як народила, то ревіли всі, — знімає окуляри Микола Виливок, чоловік Алли. — У серпні строк. Ждали. А тут бабах — і все!
— Дитятко маленьке, — додає бабуся. — Два кілограми 70 грамів. 44 сантиметри.
27 червня, у суботу, Микола Виливок складає внучці візочок. Алла Виливок у хаті разом з подругами облаштовує кімнату молодій родині. І контролює складання візка.

— Кума мені з Німеччини пише, що побачила оголошення: «Коляску віддають безплатно», — згадує Алла. — Я відразу зголосилася забрати. За пересилку віддала 1330 гривень.
Уявіть, того дня, як тільки я написала про візочок, Анжела народжує, — дивується збігу. — На 34-му тижні. Ми досі не можемо відійти. Уся родина схвильована. А в нас з Миколою дві доньки і син. Онуку 22 роки, онучці 16, онуку вісім. А це буде найменшенька наша. Артем захотів назвати Тіною. Може, його думка ще зміниться?
Алла Виливок розказує, що 24 червня біля 15.00 син попросив допомогти дружині. Їй захотілося в туалет. Сіла, а встати не може.

— Анжелочко, вставай, — я до неї, — каже Алла Виливок.

— Не можу.

— Кров пішла?

— Так.

А сама спітніла, розстроєна. Ми у «швидку» дзвонити, на 103. Тетяна Степанівна, наша фельд­шерка, телефонує буквально через три хвилини: «Зараз приїду». Уже в перчатках прийшла, щоб подивитися, як матка відкрита. А в Анжели вже перейми. Такий стан, що за неї, на ноші — і поїхали. А в мене душа не на місці.
— Доїхали до маслозаводу чи бойні — і так, і так місце називають, — і вона начинає народжувати, — каже свекруха. — Чоловік присутній був на родах, але його вигнали. Бо почав: «Ой, поможіть». Ну його й відправили, щоб не мішав. Не знає, що це таке. Хоча стільки у свої 24 набачився. Він у Деревинах служив. (Деревини — пункт пропуску на українсько-білоруському кордоні на Городнянщині. Через Деревини 24 лютого 2022 року йшли рашистські танки. — Авт.) Їх перших поклали на лопатки. «Мамко, прощай», — дзвонив мені.
Степанівна швидко свого сина залучила, — повертається до пологів. — Саша прямо в шльопанцях, у шортах прибіг швиденько. І вони вдвох прийняли роди.

— Зупинилися тут, — показує на дорогу Тетяна Литвиненко. — Я перепитала: «Скільки тижнів?» Дівча каже: «34». Я думаю, що було більше. Мені ніколи було допитуватися. Дивитися в папери ніколи, бо вже потуги, — продовжує. — Зрозуміло, що жінка народжує. Та я це бачила ще вдома.

— У тебе вже перейми, — кажу. — Ти родить будеш зараз! Ти розумієш, що це таке?!
На каталку поклали в машині. Проїхали кілька хвилин, бачу, голова в промежині. Голова дитини прорізалася. Треба зупинятися і народжувати.
Степанівна пам’ятає все за хвилинами:

— О 15.17 приїхали на виклик. А о 15.30 уже народилася дівчинка.
Усе робилося бігом. Швиденько вдягла породіллю. На ноги — бахіли. Під спину й нижче — пелюшки. Приготувала все для дитяти. Одяг для немовляти в нас є свій. Шапочка, пелюшечки.

Джерело: "Вісник Ч", Тамара Кравченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.