Жетон для тата. Ігнат Логунов, син військового, повісив на «Дерево Надії» ім’я зниклого безвісти батька

Дерево Надії 

На Ремзаводі в Чернігові є символічне «Дерево Надії» — місце, де рідні зниклих безвісти військових можуть залишити жетони з їхніми іменами. Дев’ятирічний Ігнат Логунов повісив на дерево жетон з ім’ям та прізвищем свого батька-військового, який уже рік і сім місяців вважається зниклим безвісти. Поряд уважно спостерігала 54-річна Жанна Кушнір, мати Ігната. Родина вірить, що батько все ж повернеться додому.

— Я не знаю нічого про долю свого чоловіка вже рік і сім місяців. Він зник безвісти. Я надіюся і сподіваюся. Ми чекаємо до останнього, — каже Жанна.



Жанна Кушнір

Вона постійно на зв’язку з дружинами військових зі 150-ї окремої механізованої бригади, які також шукають своїх близьких.

— Нас багато — дружин, матерів. Ми підтримуємо одна одну, — говорить Жанна.

Андрій Логунов вирішив іти до війська ще в перші години повномасштабного вторгнення.

— Я не пускала його. А він 24 лютого в шльопанцях пішов нібито покурити. Обдурив і побіг у ТЦК. Потім ми сміялися. Я запитувала: «Чи не холодно було стояти в черзі в гумових шльопках?» Андрій відповів: «Я ж командир взводу, чого мені в черзі стояти», — згадує Жанна Кушнір.



Андрій Логунов

Спочатку чоловік допомагав у теробороні на Малясова — тягав шини, стояв на блокпості. Він неодноразово приходив до військкомату і питав, коли його візьмуть служити.

— Разів 15 ходив у військкомат, — підрахувала дружина.

У травні 2022 року Андрій нарешті про­йшов комісію. Пара прожила разом 15 років без офіційного шлюбу, але перед відправленням на службу Логунов наполіг на реєстрації.

— 16 червня він примусив мене розписатися і поїхав служити, — говорить дружина.

Спочатку служив у Києві, у Президентському полку. Жанна ще могла бачитися з ним. Згодом Андрія перевели до 154-ї окремої механізованої бригади, а потім — до 150-ї, на посаду командира взводу.

Наприкінці травня 2024 року підрозділ відправили на сумський напрямок.

— Ми не були на зв’язку 16 днів. Я спілкувалася з ним голосовими повідомленнями, — згадує жінка.

28 липня, у день народження їхнього сина, чоловік чотири рази виходив на відеозв’язок.

— Дуже хотів нас бачити. Тоді він уже був на донецькому напрямку.

Наступного дня Андрій попросив надіслати документи.

— 29 липня подзвонив і сказав: «Скинь свідоцтво про шлюб, паспорт і код». Я запитую: «Навіщо, мась?» — ми так називали одне одного. А він відповів: «Я роблю нотаріальне доручення. Про всяк випадок». Доручення пишуть, щоб висловити свою волю — хто отримуватиме гроші, якщо солдат загине.

Тоді він воював у Покровську.

Увечері того ж дня відбулася розмова, яку жінка згадує як прощання.

— Андрій у 45 років став батьком уперше, Ігнат його єдиний син. Просив повернути мого старшого сина, від першого шлюбу, щоб той перевівся. Дядьків просив триматися. Я сказала: «Чого ти мені це кажеш?» А він відповів: «Квиток в один кінець. Три дні чекаєш. Якщо я не виходжу на зв’язок, тоді починай шукати».

Після цього зв’язок з ним зник.

Тим часом Ігнат спустився з дерева, де щойно повісив жетон.



Ігнат Логунов

— Я вішав жетон надії. Мій тато безвісти зниклий, і я хочу, щоб він якомога швидше повернувся додому. Я не бачив його вже рік і сім місяців, — сказав хлопець.

Востаннє він бачив батька у 2023 році, коли разом з матір’ю приїжджав до нього в Київ.

— Тато завжди казав мені, що я маю бути сильним і захищати країну та дівчат. Поки що захищаю маму. Думаю, у мене виходить.

Жетонами займається благодійний фонд «Збережи Чернігів» Нелі Василенко, можна написати їм у фейсбук.

Джерело: сайт газети "Вість", Наталія Медведева, фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.