Енергетику Романові Пасюку з Ніжинщини вручили бойову нагороду

Григорій Ковтун (справа) вручає нагороду Романові Пасюку

24 березня голова Ніжинської РДА Григорій Ковтун вручив орден «За мужність» III ступеня 32-річному інженеру виробничо-технічної групи Ніжинського РЕМ Романові Пасюку. Цю нагороду заслужив за захист Батьківщини на передовій.

— 24 лютого 2022-го мені зателефонували із сільради села Ніжинське і повідомили, що там знаходиться моя повістка. На той час я вже й сам збирався до військкомату, — говорить Роман. — Того дня під військкоматом було дуже багато людей. Брали не всіх. Я дуже просився в підрозділ Нацгвардії, бо свого часу проходив там строкову службу, але мені запропонували роту охорони при ЗСУ, яка боронитиме Ніжинщину. До травня ми виконували завдання з оборони нашого району. Принагідно я допомагав колегам-енергетикам — де була можливість, ладнав мережі, щоб вони зайвий раз не виїжджали в небезпечні місця. А потім нас зарахували до складу 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи і відправили на Дніпропетровщину. Після навчання ми поїхали на Схід. Зараз, на жаль, ця територія окупована рашистами. Пам’ятаю, як у перші дні потрапили під жорсткий обстріл «Градами». Побиті машини, поранені побратими... Це було страшно.

Далі я знову пройшов навчання і потрапив на Донбас. Там ми пробули майже до кінця 2023 року. Потім нас перекинули на Харківський напрямок. Там я й зазнав двох поранень. Першого разу це було осколкове поранення ніг, хоча здавалося, що з тієї позиції живими ми вже не вийдемо. Та якось під ранок ворог засік нас і почав скидати із дронів різні боєприпаси. Після п’ятого скиду енергетик отримав поранення, а ми зрозуміли, що це кінець. Обоє вже були поранені, тож вирішили відходити, залишалися ще якісь сили. Надали один одному першу допомогу, повідомили хлопцям, які стояли за нами, що відходимо, і просто дивом змогли вибратися живими. Потім вночі цю позицію знову зайняли наші. Я ж на кілька тижнів потрапив до лікарні. Всіх осколків із ніг лікарі дістати не змогли, там вони залишаються й досі.

Після лікування Роман знову повернувся до побратимів на Харківщину. Правда, ненадовго. Снайпер… Куля влучила біля паху і вийшла з іншого боку. На жаль, було уражено нерв, тож зараз права стопа в мене практично не працює. Я постійно ношу ортез, проходжу курси з реабілітації і займаюся вдома самотужки. Лікарі сказали, що при наполегливій роботі позитивні зрушення можуть бути — років за п’ять я зможу частково відновити функції стопи. Стараюся!

Перебуваючи на передовій, я постійно прокручував у голові робочі завдання — згадував свій пароль від комп’ютера, повторював алгоритм дій при оформленні звітів. Бо знав: на роботу я обов’язково повернуся! — каже він.

Зараз Роман мріє про Перемогу і… про власну родину, якої не встиг створити до повномасштабного вторгнення. Вітаємо нашого земляка і бажаємо, щоб ці мрії обов’язково здійснилися!

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.