Як поєднати методики НУШ, перемоги в професійних конкурсах та тренування ментального рахунку: формула успіху вчительки-новаторки Ольги Марченко

Ольга Марченко

Бути вчителем початкових класів сьогодні – це не лише про викладання математики чи мови. Це про вміння бути другом, опорою та вихователем майбутнього покоління навіть під звуки сирен і під час вимкнення електрики. Нещодавно наша землячка, педагогиня Ічнянської гімназії імені Васильченка Ольга Марченко гідно представила Ічнянщину на престижному всеукраїнському конкурсі педагогічної майстерності. Ольга Олександрівна стала дипломанткою першого туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2026» у номінації «Початкова освіта», посівши почесне четверте місце в області. Про конкурс «Учитель року – 2026», а також про виклики сучасної освіти, «освітні втрати» через війну та секрети виховання цифрового покоління Ольга Марченко розповіла читачам «Трудової слави».

Від дитячої мрії до роботи в гімназії

Шлях Ольги Марченко в професію розпочався не з випадкового вибору, а з дитячої мрії. «Завжди хотіла працювати з дітьми», – зізнається вона. Після закінчення коледжу «Універсум» при Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка дев’ять років присвятила вихованню малечі в дитячому садочку №2 міста Ічні. Проте професійне зростання вимагало нових викликів. Після закінчення університету у 2023 році Ольга Олександрівна переступила поріг гімназії, де почала працювати зі своїми першими першокласниками. «Учитель – це не просто людина, що викладає предмет. У цей тяжкий для країни час ми створюємо нове покоління. Від нас залежить, щоб ці діти виросли вільними у вільній країні», – переконана вчителька.

«Учитель року»: іспит на витривалість

Рішення взяти участь у конкурсі «Учитель року» стало сміливим кроком. Усе почалося із сертифікації, а згодом надійшла пропозиція від колег спробувати сили на обласному рівні. Найскладнішим виявився темп: завдання на наступний день ставали відомими лише ввечері. На підготовку до уроку з незнайомими дітьми в чужій школі залишалася лише одна ніч. «Важко було працювати з незнайомими дітьми, тому що своїх учнів ти вже знаєш. А там були інші дітки, інша школа, інші колеги, – розповідає пані Ольга. – Ми працювали в Чернігівському інституті післядипломної освіти, а також у Киїнській школі. У Киїнці ми проводили уроки. Перед нами стояло завдання продемонструвати педагогічну майстерність перед досвідченим журі, працюючи з класом, який бачиш уперше в житті. Щоб було безпечно й для дітей, і для учасників, і для журі конкурсу, усі уроки проводили в укритті».

Ользі Олександрівні випав урок «Я досліджую світ» у 3-му класі. Тема – дослідницька діяльність. Попри психологічне напруження та повітряні тривоги, вона змогла зацікавити дітей і показати високий методичний рівень. «Усе пройшло добре, всі отримали величезне задоволення. Діти були чудові, активні. Дякую своїм колегам за такий прекрасний клас!» – каже вчителька.

Секрет успіху – у підтримці

Почесне четверте місце серед найкращих фахівців Чернігівщини – вагомий результат, особливо для дебютантки. Сама Ольга Олександрівна скромно зазначає, що цей успіх був би неможливим без надійного «тилу». «Я щиро вдячна своїй родині, друзям та колегам. Вони телефонували, надихали, ділилися порадами. Ця емоційна підтримка дала сили йти до фіналу», – ділиться враженнями вчителька. Попереду в Ольги Олександрівни – нові плани та уроки. Вона впевнена: це був лише перший професійний конкурс, і попереду ще будуть призові місця. Адже коли в основі роботи лежить любов до дітей і віра в незалежну Україну, будь-які перешкоди стають лише сходинками до нових перемог.

Різні часи – різні діти

Сьогодні точиться чимало суперечок навколо Нової української школи (НУШ). Часто можна почути, що раніше програма була «сильнішою», а діти – «розумнішими». Проте Ольга Олександрівна, маючи досвід роботи як у садочку, так і в школі, переконана: порівнювати ці покоління просто неможливо. «Якщо ми запропонуємо програму десятирічної давнини сучасним дітям, вона буде для них надскладною й нецікавою. Ми не досягнемо результату. Сьогоднішні діти – зовсім інші: вони активніші, сміливіші та неймовірно цифровізовані», – пояснює вчителька. Раніше, щоб дізнатися, як виглядає вулкан, учні розглядали чорно-білу ілюстрацію в підручнику. Сьогодні ж на уроці «Я досліджую світ» Ольга Олександрівна може показати 3D-моделювання й продемонструвати вулкан у дії. Для сучасних учнів просто «прочитати параграф» – замало. Їм потрібен ефект «вау», який спонукає досліджувати світ далі.

Логіка чи гаджети?

Критики НУШ часто нарікають на відсутність логічних завдань у математиці. Втім, на думку педагогині, успіх навчання залежить не лише від підручника, а й від майстерності вчителя. Якщо вчителеві не вистачає вправ на логіку, він має повне право доповнити урок власними розробками. Ольга Олександрівна активно впроваджує на уроках нейровправи. Це спеціальні розминки, які одночасно активують обидві півкулі мозку. Вони займають лічені хвилини, але допомагають дітям «перезавантажитися» й краще засвоювати матеріал.

Навчання всупереч обставинам

Найбільшим викликом сьогодення стали не методики, а реалії війни. Освітні втрати через тривоги та обстріли – гірка реальність, з якою доводиться боротися щодня. «Дякувати Богу, у нашій гімназії є облаштоване укриття. Ми працюємо постійно. Навіть коли зникає світло, це не стає нам на заваді. Ми намагаємося зробити все, щоб діти отримали знання за будь-яких умов», – розповідає Ольга Олександрівна.

Сучасна школа – простір для відкриттів

Початкова школа – це фундамент. І сьогодні цей фундамент будується не лише на цифрах і буквах, а й на вмінні вчителя бути креативним. Сучасна школа – це вже не місце, де «треба сидіти тихо», а простір для відкриттів, де навіть у темні часи діти вчаться створювати світле майбутнє.

Три цікаві факти про сучасний урок:
• Дослідження замість читання. Урок перетворюється на лабораторію дослідника.
• Технології на користь. Інтернет – це не лише ігри, а й безмежна наукова база.
• Емоційний зв’язок. Дитину потрібно здивувати, щоб вона захотіла вчитися.

«Тонка грань порозуміння»: чому успіх учня залежить не лише від програми, а й від батьківської підтримки

Ми звикли звинувачувати в усіх бідах освіти складні програми чи недоліки «дистанційки». Проте іноді за «колосальними прогалинами» в знаннях стоїть дещо інше – відсутність елементарної взаємодії між учителем і родиною. На жаль, нині трапляються непоодинокі випадки, коли учні старших класів не знають таблиці множення або не можуть розв’язати найпростіше арифметичне рівняння. Як діти з такими знаннями доходять до випускних класів? Ольга Олександрівна пояснює: «Це комплексне питання». «Ми не завжди можемо забезпечити безперервний навчальний процес через війну, тривоги чи карантини. Але головна проблема – відсутність повторення вдома. Якщо дитина не працює самостійно, а батьки не заохочують її, знання просто вивітрюються», – зазначає вчителька. Дистанційне навчання під час пандемії та на початку повномасштабного вторгнення залишило багатьох учнів «поза бортом» через відсутність інтернету чи можливості вчасно під’єднатися до нього. Час було втрачено, а наздогнати самотужки програму з окремих предметів дитині не під силу.

Формула успіху: школа + сім’я

Ольга Олександрівна впевнена: сучасний учитель – не чарівник, який може вкласти знання в голову дитини без зусиль. З іншого боку, вчителька активно практикує додаткові заняття, залишається після уроків, роз’яснює складні моменти, але без «домашнього тилу» результат буде тимчасовим. «Коли я звертаюся до батьків із проханням підтягнути читання чи повчити таблицю множення, і вони відгукуються – я бачу результат миттєво. Дитина розквітає, відчуває впевненість. Нам потрібна підтримка родини, щоб навчання було спільним процесом», – ділиться педагогиня.

Найважчий іспит – на людяність

На запитання, що в професії вчителя є найскладнішим, Ольга Олександрівна відповідає неочікувано. Це не перевірка зошитів і не підготовка до конкурсів. Це – баланс. Емоційний тонус. Учителеві важливо тримати учнів зосередженими, особливо коли навколо стрес. Важливий діалог із батьками. Знайти спільну мову, коли всі емоційно виснажені – справжнє мистецтво. Відшукати ту міру, де панує взаєморозуміння, а не взаємні претензії. «Знайдіть цю тонку грань взаєморозуміння – і все буде чудово», – підсумовує вчителька.

Сьогодні освіта – це не лише про підручники. Це про гармонію між тими, хто навчає, і тими, хто виховує вдома. Бо лише разом ми можемо гарантувати, що наші діти не лише отримають атестат, а й глибокі базові знання.

Чому сучасним дітям важче мріяти та як «розбудити» їхню уяву

Ми звикли думати, що всі діти обожнюють малювати та ліпити. Проте реальність дивує: у світі ідеальних цифрових картинок власна фантазія дитини часто «засинає». Сьогодні знайти дитину, яка з азартом створює щось власними руками «з нуля», стає дедалі важче. Ольга Олександрівна помічає тривожну тенденцію: дітям легше відтворити готовий малюнок за допомогою цифрових технологій, ніж придумати власний. «Ми живемо в епоху інформаційного перенасичення. Телевізор, TikTok, комп’ютерні ігри дають готовий продукт. Коли дитина постійно в телефоні, її власна уява майже не розвивається. Завдання «намалюйте те, що ви уявляєте» стає для багатьох справжнім викликом із зірочкою», – ділиться спостереженнями вчителька.

Урок магії: три бажання для джина

Нещодавно на одному з уроків Ольга Марченко провела цікавий експеримент. Вона запропонувала учням уявити, що вони знайшли магічний глечик із джином. Завдання було непростим: намалювати свого духа та загадати лише три бажання. Результати змусили замислитися. Навіть після перегляду ілюстрацій різних художників дітям було складно перенести власний образ на папір. Цифрове перенасичення гальмує розвиток дитячої фантазії. У багатьох дітей формується творчий бар’єр, адже творчість потребує постійної практики. Найбільше дискусій викликали самі бажання. Сучасні діти стоять перед дорослим вибором: попросити щось для себе, для найкращого друга чи одне велике спільне бажання для всієї країни? Бажань усього три, а мрій – мільйони.

Універсальний солдат початкової школи

Ольга Марченко – фахівчиня широкого профілю. Вона не лише вчить писати й рахувати, а й викладає дизайн, технології та образотворче мистецтво. Маючи базову освіту виховательки дошкільнят і вчительки англійської мови, вона добре розуміє, наскільки важливо підтримувати іскру зацікавлення в кожній дитині. «У дитячому садку ми вчимося грати, у школі – досліджувати. Дизайн і технології – це не просто уроки праці, це спроба повернути дітям радість від того, що вони можуть створити щось унікальне власними руками, без допомоги принтера чи екрана», – каже педагогиня.

Чому це важливо для нас?

Підтримка того, що подобається дитині – чи то математика, чи то дизайн – головне завдання вчителів і батьків. У світі, де все можна «загуглити» або роздрукувати, здатність людини творити власну реальність стає найціннішою навичкою. Навчити дитину не просто дивитися в екран, а бачити світ навколо, мріяти масштабно та малювати власних «джинів» – це і є справжня місія сучасної школи. Ольга Марченко радить: «Заохочуйте дітей створювати щось руками – це розвиває мозок краще за будь-який гаджет, і діти справді матимуть знання, які стануть їм опорою в житті».

Оцінка чи слово: як знайти стимул?

Сьогоднішня початкова школа – це простір без звичних балів у щоденниках і з підручниками, які іноді викликають більше запитань, ніж дають відповіді. Відсутність оцінок у перших класах – тема для палких дискусій. Педагоги «старої школи» впевнені: без оцінювання у дитини зникає стимул. Ольга Олександрівна погоджується, що бальна система додала б зрозумілості й дітям, і батькам, особливо перед переходом у середню ланку. Про те нині вчителі опановують мистецтво вербального оцінювання. «Ми оцінюємо словом. Якщо робота неймовірна – пишемо «супер», «класно», «чудово». Якщо є помилки – м’яко підказуємо: «можеш краще», «варто докласти більше зусиль». Звісно, дітям хочеться конкретики, але поки що ми працюємо в межах чинної програми й чекаємо на новий стандарт 2027 року. Можливо, він принесе зміни, на які всі чекають», – пояснює вчителька.

Підручники: між складним і застарілим

Якість навчальних посібників – ще один виклик. Деякі підручники не оновлювалися з 2018 року, а інформація в них іноді або надто проста, або, навпаки, не відповідає віковим особливостям учнів. «Хотілося б мати нові видання, але ми розуміємо ситуацію в країні. Кожен автор бачить програму по-своєму, і часом учителеві доводиться бути справжнім фільтром, щоб адаптувати складний матеріал для маленьких школярів», – каже Ольга Марченко.

Блекаут – не завада знанням

Сучасний клас важко уявити без ноутбука та інтерактивної панелі. Але що робити, коли зникає світло, а разом із ним – увесь цифровий контент? В Ольги Олександрівни є свої професійні секрети:
• Персоналізація. Вона самостійно розробляє завдання на онлайн-платформах, ураховуючи інтереси учнів (футбол – для хлопців, герої мультфільмів – для дівчат).
• Запасний план. Коли інтернет «замовкає», учителька дістає заздалегідь роздруковані матеріали.
• Класика. «Ми повертаємося до старого доброго методу – дошки й крейди. І, знаєте, діти працюють так само активно!» – розповідає Ольга Марченко.

«Ми працюємо без світла, без зв’язку, але ми працюємо. Жодне відключення не завадить дітям отримувати якісні знання, якщо є бажання вчитися в дитини та творчий підхід у вчителя», – підсумовує педагогиня.

Рецепт ідеальної підготовки до школи

Коли ми просимо вчителів дати рекомендації щодо підготовки дитини до школи, зазвичай очікуємо почути перелік посібників чи курсів. Проте Ольга Олександрівна дає пораду, яку варто викарбувати на стіні кожної дитячої кімнати:
• треба любити свою дитину;
• треба підтримувати її в усьому.

На думку вчительки, цього цілком достатньо. Якщо дитина відчуває безпеку та прийняття вдома, вона зможе подолати будь-яку навчальну вершину.

Мрії дитини vs амбіції батьків

Найбільшою помилкою дорослих педагогиня вважає намагання реалізувати власні нездійснені мрії через дітей. «Найгірше, що може бути – це коли дитину «ламають». Наприклад, мама колись мріяла танцювати, тому веде доньку на танці, хоча та понад усе хоче грати на музичних інструментах. Батьки не повинні закривати власні дефіцити коштом дітей. Слід дослухатися до бажань і мрій своїх синів і доньок, а не до власних спогадів», – наголошує Ольга Олександрівна.

Віра – це паливо для перемог
Сьогодні, у часи великих випробувань для України, Ольга Олександрівна бажає всім одного – миру та віри в себе. Адже шлях до великої перемоги країни починається з маленької віри батька та матері в свою дитину.

Поради вчительки для батьків:
• Слухайте. Запитуйте дитину, що їй подобається насправді.
• Не порівнюйте. Кожна дитина має свій темп і свої таланти.
• Будьте поруч. Підтримка в момент невдачі важливіша за похвалу в момент тріумфу.
• Дайте свободу. Дозвольте дитині бути собою, а не вашою «покращеною копією».

«Віра та підтримка – це найважливіше, що ми можемо дати нашим дітям», – підсумовує Ольга Марченко.

Джерело: газета "Трудова слава", Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.