Жителі колишнього маєтку купця Тарасевича розповіли, як він згорів. . 10 родин залишились без житла

Згарище купецького будинку

26 січня близько 13.00 горів багато­квартирний старий будинок у Чернігові, біля тролейбусного депо. На вулиці Тролейбусній, навпроти стадіону Гагаріна. Колишній маєток родини купця Тарасевича. Диміти почало з горища.

Будинок поділений на 11 квартир. Без житла залишилося 10 родин.

— О 12.00 борщ зібралась їсти, — каже Віра Христено, дивлячись, як пожежники заливають згарище водою.

— Чую, сусідка Валя кричить: «Горимо!!!»

У чому була, у тому й вискочила.



Віра Христенко, власниця квартири на місці події. На даху ще працюють пожежники

— Звідки почало горіти?

— У Толіка, у новій хаті. На дах він нікого не пускав. Цибулю, часник туди заніс. Учора, позавчора двері якісь заносив. Що стало причиною пожежі, покаже експертиза. Він тут купив чотири квартири. Казав, що я землі з кладовища сюди наносила, що я відьма. Підняв мене, бив. Поліцію викликали.

— Головне, що живі, — накочуються сльози на очі Ірини Мозгової. Жінка взяла під опіку дев’ятирічну на той час сестру, Валерію Власенко. Мати Лери померла у 2020 році від онкології.



Зліва направо: Валерія Власенко та Ірина Мозгова

Ірина працює на «Укрпошті» начальницею пересувного відділення. Виховує сина Артема. Валерія постраждала 19 серпня 2023 після прильоту «Іскандера» по драмтеатру. Дівчина перенесла з десяток операцій на нозі. І от нова біда. Залишилися без квартири.

— Леру до себе на перший час забере хрещена, — каже Ірина. — Артем поїде до свек­рухи. А мене прихистить сестра. Це було єдине наше житло.

Я вихідна якраз була. Добре, що встигла документи схопити. Коли дізналися, що в нас пожежа, мені подзвонили з відділу опіки. Будуть подавати документи на комісію. Щоб виділили нам житло, хоч кімнату в гуртожитку.

— Ірко, кажуть, нашого будинку і за документами нема, — переживає Віра Михайлівна.

— Є, — заперечує Ірина Мозгова. — Але його ніхто не обслуговує. Платимо за газ, світло, воду. Квартплату не вносимо.

— Твою квартиру залили, — сусідка дивиться на пожежників. — Речей ніяких не взяла.

— У той момент не про них думала, про дітей, — не заперечує Ірина. — Речі випрати можна.

— Жило тут 10 чоловік. 11 квартир. У цьому будинку ми багато років. Я навіть колишню власницю знала, — розказує свою версію історії купецького будинку Наталія Яковенко. — Це була дача. У родині купця росли сім дочок. Марія Іванівна, найменша, жила тут. З часом перебралася в столицю. Кажуть, уже померла.

З цієї дачі зробили гуртожиток. Поряд була «контора» комунхозу. У дворі тримали коней. Ними возили відходи з туалетів. Раніше в місті не було каналізації, як зараз. Тут жили працівники комунхозу, які погоджувалися на чорну роботу — вивозити фекалії.

Сюди приймали дружин репресованих, розстріляних. На роботу їх більше нікуди не брали. Мого діда у 1938 році розстріляли. А бабусі куди йти з трьома дітьми? Прийшла сюди. Тут подружка її жила. Охочих чистити вигрібні ями не так багато було. Мене трирічною сюди привезли.

— Кімнатку в цьому будинку купив нещодавно, — каже Сергій Бондаренко. — За три тисячі доларів. Останнім часом продавали за чотири.

— Була кімната, — ходить згарищем Віта Лебедєва, власниця однієї з квартир. — Сестра приходила город обробляти. Нещодавно меблі привезли. Хоч і вживані, але хороші. Мій сарайчик сусід хотів забрати. Заборонила. Не дають — силою забирає.

Мешканці в пожежі звинувачують Анатолія Литвиненка, сусіда. У його власності чотири квартири.

— У мене нова проводка, — заперечує закиди Анатолій Литвиненко. — В усіх чотирьох квартирах зробив євроремонт, замінив проводку. А в будинку вона була стара. Скоріш за все, виникло коротке замикання.

— Чому вас звинувачують?

— Хтось повинен бути крайнім.

— Горіти почало не в квартирах, а на даху, — додала Алла Марченко, дружина Анатолія. — Там, де була башта. Чердак. Вона над нашою квартирою. Там стара проводка. Ми туди ходили, ремонтували дах. Він протікав. Усе трухле. Від дотику пальця балка розсипається. Голуби жили. «Живого» дерева там вже не було. Тому й горіло, як сірник.

Живемо тут 15 років. Купили квартиру. Узяли руїни. Поміняли вікна, дотримувались тієї архітектури, яка була. Зробили до ладу. За секунду втратили все. Як стояли, так і вийшли. Коли почало горіти, була в кухні, готувала. Почула запах пластику. Підійшла до холодильника. Понюхала біля котла. Наче все в порядку. А потім почав стабілізатор на котлі вимикатися-вмикатися. Подзвонила Толі, він на вулиці займався господарськими справами. «Толя, що за світломузика, що за дискотека?» «У нас пожежа». Побачили, як повалив дим з-під даху.

— Коротке замикання електромережі, — сказала про поперед­ню причину пожежі Ніна Луценко, речниця ДСНС в області.

— Були в ДСНС, написали заяви про факт пошкодження майна, — сказала Ірина Мозгова 28 січня зранку. — Прийшла додому. Буду розгрібати, щось робити. — Тітка Віра тут, з квартири №6. Пожежники сказали, що загорілося над сьомою квартирою (над кімнатою Анатолія Литвиненка).

Постраждала квартира Валентини Коломієць. Її два сини, Ігор та Євгеній, воюють. Квартира №8 Ірини Янович. І кожен зараз живе в родичів. Тітка Віра казала, що пішла до сестри, живе недалеко. Дядьку Сергію жити ніде. У нього взагалі вигоріла квартира. Теж живе в сестри тітки Віри.

Коли отримаємо довідки про факт пожежі, можна спробувати звернутися в міську приймальню. Можливо, місто чимось допоможе.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець,  фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.