Кирила розбудив кіт Пушок, коли на їх будинок у Чернігові впав шахед

Кирило Свідерський у лікарні після операції

24 листопада о 6.20 шахед упав на будинок родини Свідерських на Новій Подусівці в Чернігові. Удома були 23-річний Кирило та 19-річна Ліза, брат і сестра.

Від загибелі хлопця врятував кіт Пушок-Рижий-Бегемот. Лізі допоміг вибратися через вікно 67-річний Анатолій Ковалюк, сусід. У лікарню везла 22-річна Софія Подалюка, подруга та сусідка. Єдине житло родини згоріло.

25 листопада Кирило з Лізою в обласній лікарні. У хлопця 28 відсотків опіків тіла. У Лізи обпечена рука, нога, п’ятка, рана на лобі.



Софія Подалюка



Анатолій Ковалюк

Хто хоче допомогти родині — рахунок Свідерської Олени Володимирівни UA923052990000026203675950211
Друзі відкрили монобанку, на яку теж збирають кошти:
https://send.monobank.ua/jar/3x4esEMNz5
Дуже потрібен одяг, бажано теплий.

Розміри:

Кирило: зріст 176 см, розміри M/L, взуття 41–42.
Єлизавета: зріст 175 см, розміри L/XL, взуття 39–40.
Якщо маєте можливість надати одяг або допомогу, будь ласка, звертайтесь:
Іван (хлопець Єлизавети): +380 93 946 76 15
Богдан (наш спільний друг): +380 63 736 70 59

«Як стояв, так і скрутився калачиком»

— Прокинувся десь о шостій ранку, — згадує Кирило. — Бо кіт просив їсти. Встав, пішов у кухню. Насипав йому корму. Попив води. Поставив кружку… Чую, як десь летить шахед. Стояв на місці, прислухався. А шахед почав набирати швидкість. І впав. Вибух… Щось ударило в бік. Як стояв, так і скрутився калачиком.

Одразу страху не відчував. Кричав сестрі, щоб вона озвалася. Ліза була в кімнаті. Я вискочив на вулицю разом з котом. Біля вікна вже стояв Анатолій Ковалюк, наш сусід.

Я повернувся в дім, щоб вивести Лізу. У будинку вже горіло. Отримав опіки. Вискочив на вулицю. З сусідом допоміг сестрі вилізти через вікно. З вулиці хтось кричав, щоб відкрив хвіртку. Але ключі були в домі.

Перелізли через дірку в паркані. Побачив Софію Подалюку. Це моя подруга, сусідка. Разом виросли. Пішли до неї додому. Уже там відчув біль у спині. Видно, адреналін спав.

Софія посадила мене і Лізу в машину. Тільки зрушили з місця, побачили патрульних. Вони супроводжували нас до лікарні.

Того ж дня мені зробили операцію. Сказали, 28 відсотків опіків тіла. На спині, лівій руці. Якщо мене переведуть у відділення, де лежить сестра, значить, іду на поправку.

— Працюємо вахтовим методом у Чорнобилі, — розповідає 49-річна Олена, мати Кирила та Лізи. 25 листопада прийшла в лікарню до дітей. — З чоловіком Валерієм були на роботі. Там же працює Кирило. Коли ми вдома, він на роботі.

— О 6.30 подзвонила Ліза, — продовжує мати. — В істериці кричить: «У нас приліт, ми горимо». З чоловіком одразу виїхали. Не додому, у лікарню. Що з будинком — тоді нас не цікавило. Головне — щоб діти були живі.

— Де вашій родині тепер жити?

— У Валентини Кот. Це моя двоюрідна сестра. Працює в дитячому садочку №58 «Лісова казка». І діти ходили в цей садочок. Коли помер їхній тато, садочок і тоді відгукнувся, і зараз. Сестра нас усе життя виручає й підтримує. Вона одна з перших прилетіла, коли дім горів.

У будинку згоріло все. У шафі лежали рушники, речі. Документи були в папці з-під ноутбука. Коли все падало, їх придавило. Частина документів уціліла. Документи Кирила згоріли повністю. І телефон. Речі, у яких ми зараз, — оце все, що залишилося. Люди пропонують речі, надсилають поштою, приносять. Запитують, що треба. А я не знаю, — розгублено розводить руками Олена. — Складати їх поки ніде. Хоча ми дякуємо всім.

— Як почуває себе Ліза?

— У неї менше опіків. Але моральний стан важкий.

Учора, — каже про 24 листопада, — приїхали комунальні служби, зійшлися друзі, знайомі. Допомагали розбирати згарище.

Працівники комунального підприємства «АТП-2528» працювали 25 та 26 листопада. Вантажили, вивозили сміття. На вулиці постраждало вісім будинків. Повилітали вікна. Уламками побило «Таврію», дім Анатолія Ковалюка.

— Чому така кличка в кота?

— Він Пушок. Вітчим називає його Рижим, бо шерсть рижа.

— А взагалі я зву його Кіт Бегемот, — уточнює вітчим.

— Частіше звали Рижий. Пухнастий. Переживаємо за нього. Після пожежі кота не бачили. Можливо, боїться, бо багато людей, працює техніка. Кіт дуже любить Кирила.

— Свої документи в електронному вигляді відновив. Але в паперовому вигляді все одно потрібно відновлювати, — каже Кирило.

25 листопада провідати його прийшла Софія Подалюка.

— Тато і брат воюють, — каже Софія, чому не розгубилася і швидко зреагувала. — Їздила до тата на Донбас, у Харків, Суми. Машину відвозила після ремонту.

Кирило Свідерський волонтерив під час облоги Чернігова у 2022 році. Неподалік від його будинку впав збитий літак Красноярцева.

— Категорично відмовився виїжджати кудись. Бо тут мій дім, — згадує події трирічної давнини. — Був волонтером у благодійному фонді «Іскра добра». На велосипеді в Чернігові розвозив гуманітарну допомогу. Їздив і на ЗАЗ, і на Бобровицю, і в район КСК. Під обстріли попадав.

— Кирило за це отримав подяку від обласної військової адміністрації. Висіла в кімнаті на стіні. Теж згоріла.

«О п’ятій ранку наснився віщий сон»

— Вибух був у мене на очах. Вийшов саме на крильце покурити, — згадує Анатолій Ковалюк. Працює екскаваторником у КП «Чернігівводоканал». — Виходив з дому. Чую: летить. Звук такий, що може впасти. Донька курить, повинна була до мене вийти. Підійшов до вхідних дверей і притулився до них спиною. Підпер, щоб не вийшла. Бо розумів, скоро десь упаде. Три секунди часу. Вибух. Полум’я. Чую: Ліза кричить.

До будинку. А вона в кімнаті, біля вікна. Аж тут і Кирило вийшов. Розбили вікно. Кажу: «Не бійся, бігом сюди». Почали витягати Лізу. Кажу: «Кирило, підставляй скоріш плече. Бо може бути вибух». Секунди зіграли свою роль. Паливо розлилось, моментом усе палало.

— Як побачила зарево, у голові одна думка: дітки, — додала Ніна Миколаївна, дружина Анатолія. — Бахнуло і зразу почало горіти.

Думаю за того котика. Бо Кирюша його випускав. І в сусідки кішка десь поділася. Можливо, злякалися, сховалися. Сподіваємося, що прийдуть.

— О 5.00 мені віщий сон наснився, — продовжує чоловік про ранок 24 листопада. — Сплю і бачу, наче щось летить. Схоже на бомбу. Мене передьорнуло і від того вибуху уві сні прокинувся. З 5.00 і не спав.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.