GOROD.cn.ua

У Чернігові заново розглянули справу вбивства Євгена Осипчука

 

Днями Деснянський райсуд Чернігова виніс новий вирок у справі 56-річного Анато­лія Стрільця і 25-річного Ва­лентина Гармаша з Лосинівки Ніжинського району, об­винувачених у смертельно­му побитті свого односель­ця Євгена Осипчука (йому було 50). Це провадження розглядали в судах понад рік. Спершу справу слухали в Ніжині й присудили Стріль­цю і Гармашу відповідно 8 та 10 років позбавлення волі. Однак апеляційна інстанція скасувала вердикт і спряму­вала провадження на новий розгляд у Чернігів. Тут обви­нуваченим знову присудили тюремні строки. Тільки цьо­го разу мінімальні.



Фото - ілюстративне

Нагадаємо, що вбивство Євге­на Осипчука сталося наприкін­ці серпня 2021-го. Закривавле­ний труп поблизу місцевого маслосирзаводу виявили медики “швид­кої”, яких, як з'ясувалося згодом, викликав Гармаш. У покійного бу­ло зламано 11 (!) ребер, а на ті­лі — множинні синці та садна. Втім помер Євген не від больового шо­ку, а від механічної асфіксії (удушення).

Правоохоронці встановили, що в день трагедії всі троє (Осипчук, Стрілець і Гармаш) були в ка­фе на поминках односельчанки. Випили. Розказують, що Анатолій ще там став задиратися до Євге­на і казав присутнім, що той кра­дій і його треба побити. Втім на по­минках обійшлося без бійки. А вже після них Стрілець повів Гарма­ша до себе, там вони “догналися” спиртним і вирішили таки провчи­ти Осипчука. Пішли до нього до­дому і дорогою натрапили на Єв­гена, який у кущах допивав пляшку горілки. За версією слідства, чоло­віки прийнялися бити його по голові, грудях слині. Після чого Гармаш став душити Осипчука рука­ми, зламавши йому під’язикову кістку. Саме тому обвинуваченим інкримінували різні статті Кримі­нального кодексу: Стрільцю — ч. 2 ст. 121 (групове умисне тяжке тілесне ушкодження), а Гармашу ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство). На слідчому експерименті Стрі­лець заявив поліцейським, що завдав потерпілому 14-15 ударів, а Гармаш божився, що вдарив Євгена лише раз після чого на 3-4 секунди здавив його горло. Та коли справу передали до Ніжинського міськрайонного суду то обидва заговорили по-іншому.

Обвинувачень за пред’явленими статтями не визнали. На суді зізналися, що били Євгена, втім наголосили, що завдали лише кількох ударів. І наміру вбивати при цьому не мали. Що стосується удушення, то Гар­маш пояснив, що десь із пів хвилини тримав Євгена рукою за шию, та коли той почав хрипіти й закочува­ти очі — відпустив. Після бійки во­ни ще буцімто виливали разом з Осипчуком і тільки потім розійшли­ся (хоча за висновком експертизи після спричинення асфіксії смерть покійного настала в проміжку від 1 до 10 хвилин). Своїм рішенням ні­жинський суд визнав обвинуваче­них винними і дав Гармашу 10 ро­ків, а Стрільцю — 8.


Потім була апеляція. Стрілець сам подав скаргу. У ній попросив зменшити покарання до 5 років, бо при винесенні вердикту нібито не врахували його стану здоров'я. А ось від імені Гармаша до Чернігів­ського апеляційного суду звер­нулася його адвокатка. Вона до­бивалася скасування вироку і закриття провадження. Мотивувала це тим, що в діях Валентина не бу­ло прямого умислу, а ще він не мав мотиву вбивати і навіть не припус­кав загибелі Осипчука.
Захисни­ця також вказувала на недопусти­мість деяких доказів і зазначала, що безпідставно було відхилено її клопотання про проведення по­вторної судмедекспертизи. У ре­зультаті Апеляційний суд частково задовольнив ці скарги, скасував­ши вирок першої інстанцій і при­значивши новий розгляд. Та при­чиною послугували не вищезгадані доводи, а той факт, що ніжинський суд порушив таємницю нарадчої кімнати. Із записів у журналі су­дових засідань випливло, що од­на із суддів ще до проголошення вердикту здійснила розгляд інших проваджень, чим вчинила процесуальне порушення.

Через це справу передали в Деснянський райсуд, де її роз­глядали з нуля. У Чернігові, на відміну від попередніх судів, обви­нувачені (мабуть за порадою адво­катів) повністю визнали свою ви­ну. Стрілець розказав, що першим бити Євгена почав Гармаш. Завдав ногами й руками 5-7 ударів. А після того, як Осипчук упав на спину, до побиття підключився й Анато­лій. Він тричі вдарив Анатолія ногою по голові, а потім, склавши руки в замок, двічі вдарив Євгена у груди. Гармаш підтвердив свід­чення Стрільця і додав, що під час побиття схопив жертву лівою ру­кою за горло і стиснув на кілька секунд. Євген іще дихав і хрипів. То­му він викликав йому “швидку”, але чекати медиків чоловіки не стали і пішли звідти.

За участь у груповому завданні тяжких тілесних ушкоджень Стріль­цю світило від 7 до 10 років тюрми, а Гармашу за вбивство — від 7 до 15. Та чернігівський суд врахував щиросердне каяття обвинуваче­них і їх позитивні характеристи­ки, тож обом присудив майже од­накові строки Гармашу — 7,5 ро­ку ув'язнення, а Стрільцю — 7.

- Ще не знаю, чи подаватиме­мо апеляцію. Теоретично можна за суворістю вироку, але моєму підза­хисному і так присудили майже мі­німальний строк. Тож сенсу немає. Та й вину він визнав. - каже адвокатка Гармаша Леся Вертелецька. Можливо, Валентину навіть дали б і мінімум, та оскільки у дру­гого фігуранта мінімальна санкція теж 7 років (а пред'явлені статті в них різні), то однакового покарання призначити просто не могли.

Захисник Стрільця Олексій Сікач від коментарів відмовився. Сказав, що спершу йому треба погодити дозвіл від свого під­захисного. Та навряд, що засуджені оскаржуватимуть вирок, він і так м'який. Тим більше що відси­діти їм зосталося навіть не по сім, а по п’ять років (адже Стрілець і Гармаш із серпня 2021 року пере­бували в СІЗО і цей строк їм зара­хується).

Джерело: газета “Гарт”, Юрій Нікітін

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: побиття, вбивство, удушення, Осипчук, Лосинівка