Андрій Портний розповів скільки коштів залучено від донорів до Сосницького бюджету та спростував чутки про поїздку до Канади

Яким був 2022-й рік для Сосницької громади розповів селищний голова Андрій Портний.



- Андрію Дмитровичу, яким ви­дався рік у фінансовому плані?
- Рік був важкий у фінансовому пла­ні, про моральний стан людей годі й ка­зати. Всі розуміють, в якій ситуації опини­лася держава: війна, горе, втрати людські - це на першому плані. Однак. Якщо го­ворити про фінансові показники, то на по­чатку року все йшло за планом. І я думаю, що ми б непогано спрацювали. Але війна внесла свої корективи і у нас суттєві втра­ти - у перші місяці від початку 24 лютого доходів взагалі не було. Потім надходило 30 відсотків податків, 40, 50... Ми прийня­ли рішення і максимально скоротили свої видатки- відмінили всі премії, всі надбав­ки і довгий час так жили. Плюс до цього багатьох відправили на простій, хтось ви­їхав і це теж була економія коштів. Ті, що фінансуються не з місцевого бюджету, а за рахунок державної субвенції, а саме: педагоги, медики, ніяких скорочень не проводили, а навпаки намагались ті кош­ти, які дає держава, використати по мак­симуму, адже це відрахування до місце­вого бюджету і було б нелогічно «стріляти собі в ногу», забираючи ці кошти від себе і від людей.

Якщо говорити по податках, то можна навести такий приклад, якщо Сосницька селищна рада за 11 місяців минулого року заплатила податку з доходів фізич­них осіб 1 мільйон 194 тис. грн, то у цьо­му році за такий же період 783 тис. грн. Фактично на третину зменшилась зарпла­та у порівнянні з минулим роком.

Повністю держава звільнила від сплати податків ФОПи (фізичні особи підприємці І-ІІ груп), отже вони можуть не сплачувати податки. У великій мірі вони і не сплачу­ють, а отже до місцевого бюджету не на­дійшло близько 10 мільйонів гривень по­датку.

Велика частина сільгосппідприємств на початку військової агресії не могла спла­чувати ні орендну плату, ні плату за зем­лю (за паї), є такі, що й досі не змогли відновитись. Але у переважній більшо­сті податки від с/г підприємств надходять. Держава цю категорію не звільняла від сплати податку, отже хто не сплатить, ма­тимуть заборгованість.

Дуже суттєво постраждав ЦНАП, оскіль­ки він не надає послуги по реєстрації май­на. І це дуже велика проблема.
Але час іде. І ближче до кінця року фінансова ситуація вирівнялася. Наприклад, якщо у січні надійшло майже 4,5 млн податку, у лютому 4 млн 800 тис. грн, то у березні тільки 2 млн 600 тис грн. У квітні вже 3 400, травні - 3 800, червні - 4 800, а у лютому вже вийшли на цифру першого місяця - 4 500. У вересні і жовт­ні відповідно було 6 млн 100 тис грн та 6 млн 400 тис грн.

Та все ж рік завершуємо із незначною заборгованістю - всі, хто фінансується з місцевого бюджету, одержать аванс за грудень. Упродовж року у нас був такий період, коли заборгованість сягала 2-х мі­сяців.

Для виплати зарплати педагогам не ви­стачає 2,5 млн. грн. освітньої субвенції. Але є попередня інформація, що гроші таки надійдуть. Коли на початку року роз­раховувалась освітня субвенція, то її не вистачало більше 7-ми мільйонів. Проте упродовж року шляхом економії вийшли на 2,5. Причина недофінансування - ме­режа освітніх закладів у нас одна з най­гірших у плані наповнюваності класів. Цьогоріч через те, що нема шкільних ав­тобусів ми не змогли оптимізувати мере­жу, про що було заплановано раніш. Ми не можемо залишити дітей без доступу до освіти.

- Із того, що запланували на цей рік, що вдалося реалізувати, а що ні?
- Були великі плани і бажання. Але вда­лося зовсім небагато. Найбільше, це те, що ми збудували власну котельню у лі-

карні, яка коштувала з усім обладнанням 1 млн. 600 тис грн. У минулі роки на опа­лення медустанови витрачалося до 4-х млн. грн. Для будівництва нової котельні ми залучити частину коштів з проведення аукціону з продажу трьох порослих кле­нами і бур'янами земельних ділянок, які знаходяться у Сосниці. Валерій Макуха за них заплатив майже мільйон гривень. Всі земельні ділянки невеликого розміру і вони не використовувались. Одна розмі­щена за колишньою автостанцією, дру­га за ФГ «Інтер-Агро-База» і третя - біля стадіону. Решта 600 грн - це кошти місце­вого бюджету.
Не вдалося провести ямковий ремонт доріг і це дуже помітно.

Був запланований капремонт дороги по вулицях Чернігівська та Корнєва з троту­арними доріжками, протяжністю 3,5 км. І вартістю 20-25 мільйонів.

На жаль, не вдалося реалізувати про­ект по лікарні. На цей рік було заплано­вано зробити проектно-кошторисну до­кументацію, яка коштувала 2 млн грн. Проект передбачав проведення теплоре- новації з внутрішнім ремонтом, тобто це утеплення стін, горища, перекриття, фун­дамент, підвальне укриття - фактично ка­пітальний ремонт лікарні.

Планували зробити й проект рекон­струкції нашої гімназії. Це теж досить коштовне, фактично створення нового ос­вітнього простору для дітей..

Планували, що нас профінансують за програмою «Питна вода». Це бурін­ня ще однієї свердловини у Сосниці-Загребеллі (більше в районі Новоселля).

Не вдалося завершити ремонт дороги Пекарів-Шабалинів, протяжністю 6 км, частину якої почали у минулому році.
Ще планувалось виділення коштів на ремонт дороги Новоселівської від сана­торію до кінця вулиці, це приблизно 3 км. Ось такі були плани.

- Для жителів громади нині дуже гостро стоїть питання відсутно­сті державного реєстратора. Чому його нема? Чому ЦНАП не на­дає послуги по реєстрації майна?
- Держава заблокувала доступ дер­жавних реєстрів після того, як наш дер­жавний реєстратор звільнився з посади. Коли буде відновлено доступ, не відомо. На період військового стану держава не дає права так званим для неї ризикова­ним реєстраторам і не допускає до скла­дання іспитів інших. Отож ситуація у за­блокованому стані.

- Чи не розглядали можливість відкриття у ЦНАПі посади паспор­тистки?
- Ми зараз ведемо перемовини з Державною міграційною службою про те, щоб вони все-таки продовжили свою ро­боту у Сосниці. Але на рівні Чернігова це питання не вирішується. Тому звернулись до народного депутата Максима Зуєва. Подивимось, який буде результат. Якщо ж відділення міграційної служби не від­криється, то ми вже підготувалися. Ще мі­сяців 5 назад ми озвучили свої бажання нашим міжнародним партнерам, а саме GIZ, це німецьке агентство міжнародного співробітництва, до речі, це теж пов'язано із моєю поїздкою до Німеччини. Вони вже нам поставили обладнання для паспорт­ного столу. Тобто, для того, щоб видавати закордонні паспорти чи паспорти грома­дян України у селищній раді вже обладна­на кімната. Це добре. Але ми розуміємо, що це видатки з місцевого бюджету. Тому чекаємо відповіді. Якщо ДМС не вернеть­ся, то ми цю послуг запустимо.

- Скільки громада має генерато­рів і яким установам ви їх надали?
- Всього маємо 21 генератор. З них 11 надала Польща, німці передали 4 гене­ратори різної потужності від 12 до 1 кВт. Корюківська районна та Чернігівська об­ласна адміністрації надали по два гене­ратори. На 60 кВт прийшов з нашого мі- ста-партнера Пільзно, поки що його не ви­користовуємо, бо велика потужність і для його роботи потрібно 24 літри пального щогодини.

Деякі генератори нині перебувають у резерві. Натомість пристроями ми за­безпечили КЖУ, ЦНАП, ЦПМСД, КП «Благоустрій», навчально-реабілітацій­ний центр, ліцей, гімназію, Чорнотицьку ЗОШ, садочки «Калинка» та «Сонечко», відділ освіти, військкомат, лікарню, Ощадбанк. Як бачимо, є і установи, які не належать до утримання селищної ради, проте є важливими для жителів громади.

- Чи готується громада до пов­ного блекауту?
- Ми готові. Для водозабору достатньо 25 кВт генератора. Такого нема, шукаємо. Але є два по 12 кВт і цього буде достат­ньо, щоб скважина качала. Це не буде звичний режим подачі води, але це забез­печить потребу, щоб приготувати їсти, по­митися - все по мінімальному.

Ми проводили опитування наших лю­дей, щоб дізнатися на кого глобально вплине блекаут. По-перше, на дві котель­ні і скоріш за все ми не зможемо опалю­вати гімназію та ЗДО «Калинка», якщо до того часу ми не встигнемо забезпечити котельні генераторами. З іншого боку, це не наша установа, якщо комусь здається, що мер має всіх забезпечити. Ми купує­мо тепло в «Облтеплокомуненерго», при­чому платимо немалі гроші. Але ми пра­цюємо над тим, щоб придбати генера­тори. Для роботи котелень потрібно два генератори, потужністю 25 кВт. Є 60кВт, ми можемо запустити, але чи готове «Облтеплокомуненерго» заправляти цей генератор - не факт. Якщо довго трива­тиме блекаут і ми не знайдемо генерато­рів, то доведеться зливати воду і до вес­ни ці навчальні заклади навряд чи будуть працювати.

Щодо мешканців квартир, які залежать від «Облтеплокомуненерго», а їх 15, то нам доведеться забезпечувати їм умови проживання. Для цього ми готуємо 4-й по­верх лікарні, там ми робитимемо шелтер (прихисток). Готуємо його не лише для сосничан, а й для переселенців, які можуть нахлинути, а також для можливої еваку­ації громадян з Н-Сіверського, Семенівки і прикордонних територій. Розміститись може різна кількість людей. Якщо це ком­фортне розміщення, по 2-4 особи (сім'я), то вистачить для 60-ти чоловік. Якщо зі­грітись не дивлячись ні на що, то можна розмістити і триста чоловік.

Ми готуємо й інші приміщення, напри­клад, Бутівське стаціонарне відділення для одиноких людей. Звідти вже по чер­зі виселяються одинокі люди. У цьому році там, завдячуючи великій роботі директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Тетяні Сірій, встановлено новий твердо­паливний котел. Є там генератор. Тому якщо буде потрібно, будемо використову­вати. Я не думаю, що для людей нашої громади блекаут буде якимсь великим ви­кликом.

- Чи працюють «Пункти незлам­ності?
- «Пункт незламності» відкрито у при­міщенні селищної ради та дСНс. Він має працювати цілодобово, принаймні так хоче держава. Але біда в тому, що для його створення держава нічого не надала. Якщо не буде світла 24 години, то тоді бу­демо відкривати «Пункт незламності». Він усім забезпечений. Є генератор, розсти­латимемо матраци, ковдри для ночівлі. Є інтернет. Але поки що такої потреби нема.

- Чи одержать жителі громади гуманітарну допомогу?
- Мені відповіді конкретної ніхто не дає. Швидше за все вже її не буде, адже є те­риторії, які більше потребують, ніж наша і мабуть, туди держава спрямувала свій ресурс. З цього питання я раджу звер­татись на пряму до керівництва РДА чи ОДА, бо це питання не в компетенції се­лищної ради. За це відповідають держав­ні структури, а не мер.

- Скільки у Сосницьку громаду прибу­ло внутрішньо переміщених осіб?
- По-різному. Коли була евакуація з Чернігова, наша громада прийняла 2,5 ти­сяч осіб. На даний час перебуває близько 600 осіб. Більшість з них приїхали до ро­дичів, знайомих, хтось винаймає житло.

- А скільки громадян Сосниччини покинули свої домівки?
- Такої інформації нема. Люди, покидаючи домівки, не виписуються. Але думаю, значна кількість.

- А ваша поїздка до Канади - це відрядження?
- Це чутки. Мене вже сотні людей про­воджали. Але я нікуди не збираюся поки що їхати, принаймні до завершення каденції, якщо не піду у військо. Попереду ще три роки, буду намагатися зробити максимально для своєї громади. Як далі складуватиметься, не відомо. Я не дуже мотивований залишатися на цій посаді, робота нелегка. Якщо хтось вважає по-іншому, хай візьме участь у виборах і по­працює з людьми.

10 років - це достатньо багато, щоб щось зробити для громади. Мені, мабуть, не пощастило. Ці 7 років, які я очолюю громаду, країна воює. Країна проходи­ла період реформування місцевого само­врядування. Якби це був інший час - час, коли держава розвивається, коли ми пе­ремогли ворога, коли ми рухаємося у ЄС, то за ці 10 років можна зробити колосаль­ні зміни. Але, не дивлячись ні на що, ба­гато чого вдалося. Підсумки підводити ще рано, попереду 3 роки роботи. Я люблю свою Сосницю, тут мої діти і нікуди я їхати не збираюсь. Але треба розуміти, що жит­тя змінюється.

- Яку допомогу селищна рада на­дає військовим?
- Намагаємося робити все, що в наших силах. З самого початку військової агре­сії в нас дуже багато хлопців мобілізова­но, багато перебувають в тяжких умовах служби і досить багато вдалося залучи­ти допомоги саме на передову. Можливо, нас хтось може критикувати, думаючи, що недостатньо громада робить, щоб допо­могти війську.

Сама по собі селищна рада не в змо­зі великі ресурси спрямувати на допомо­гу війську, це пов'язано з недонадходженням до місцевого бюджету. Бо є громади в області, де, наприклад, місцевий бюджет виконується на 480 відсотків. Це за раху­нок того, що військові платять великі по­датки, податок з доходів фізичних осіб іде до бюджету громади.

В такому разі громада може собі дозво­лити купувати машини на фронт або при­дбати бронежилети, каски. У нас, на жаль, цієї можливості не було. Але вже почали сплачувати і якщо так буде далі, то це сут­тєво допоможе громаді розвиватися.

Але не дивлячись ні на що, ми значну частину коштів теж перерахували до ра­йонного бюджету за рахунок чого було закуплено велику кількість засобів захи­сту (бронежилетів, касок). Нам вдало­ся за цей час спакувати 300-400 тактич­них аптечок, кожна коштує 7-8 тисяч гри­вень. Це не стільки з нашого місцевого бюджету, скільки міжнародна технічна до­помога і допомога волонтерів. Передана велика кількість карематів, спальників, турникетів. Постійно підтримували зв'я­зок з хлопцями, які були у Чернігові, коли йшли бойові дії. Після того, як вийшли ка­цапи з нашої території, ми постійно пе­редавали гуманітарну допомогу на пе­редову, починаючи від одягу, закінчую­чи лопатами, інструментом - все, що в нас було.

На місці ми надаємо велику до­помогу військовим в облаштуванні пози­цій, технікою, лісом, пального йде десят­ки тонн. Надавали допомогу у будівни­цтві моста (понтон). Військові жили по ба­гатьох старостатах, всіх ми забезпечува­ли харчуванням і це в більшості з місце­вого бюджету, дещо відшкодовувалося. В основному це була волонтерська допомо­га: прийшла нам допомога ми не все роз­даємо людям, а більшість йде на потре­би військових. Селищна рада також пере­дала більше семи одиниць техніки на по­треби армії.

- Звідки ми одержуємо найбіль­ше допомоги?
- За час, поки йде війна, нам вдало­ся співпрацювати з чотирма великими до­норами. Це USID (міжнародне агентство). З ними в нас два великі проекти. Один - 40 тисяч доларів (це півтора мільйона гривень). Ми написали, що нам потрібно і вже у січні-лютому отримаємо замовлен­ня. У списку є генератори. Другий проект - це в нас будуть обладнані три кімнати психологічного розвантаження у старо- статах, в гімназії. Це не тільки придбан­ня обладнання, це навчання, маса тренінгів професійного зростання. Можливо, вони нам допоможуть по шелтеру (потріб­ні ліжка, матраци, холодильники, мікрохвильовки, інше).

Інший фонд — ООН. З ними ми працюємо по створенню у ЦПМСД двох кімнат щеплень та сучас­ний функціональний кабінет на суму 25 тис грн. (Про це детально повідомля­лось у минулому номері нашої газети). Паралельно ООН допомагає різними про­дуктовими наборами, вже багато чого ви­дали людям.

Третій донор - Фонд польської солі­дарності. Співпраця з ними це заслуга Світлани Пастушенко, вона їх знайшла. Одержали від них і машину швидкої допо­моги, електрогенератори, дефібрилятори (5 шт по 42 тис. злотих). А також крупи, макарони, борошно, шприці, системи для крапельниць, аптечки 200 шт (це ті, що пе­редавали військовим), рідке мило (720 лі­трів), туалетний папір, шампуні, пральний порошок, засоби для чищення, для миття посуду, господарче мило. Від фонду йде допомога на декілька мільйонів гривень.

І саме Польща надала нам допомоги при­близно на 5-7 мільйонів гривень і це тіль­ки за період війни.

Німецьке товариство GIZ надало теж величезну допомогу. Це аптечки для парамедиків, дизельні генератори на 10 кВт, бензиновий генератор на 7 кВт, засоби гі­гієни, ковдри, подушки, матраци, спаль­ні мішки, вогнегасники, газові балони, ка­ністри, павербанки, інструменти, елетро- дриль, шуруповерт - все це для хлоп­ців передали; ходунок-регулятор, дорос­лі складні ходунки, стілець для ванни зі спинкою, підйомник для маломобільних людей (2 шт по 31 тис грн), візок інвалід­ний (5 шт. по 9 тис. грн), коляска інвалід­на, ліжко функціональне (по 15 тис грн і ще прийде 6 шт.) А також ємність для пит­ної води на 1000 м3 ( 4 шт), на півтонни (10 шт), мобільна автономна установка очистки поверхневої води. Якщо у нас бу­дуть проблеми з водопостачанням, то ми цю станцію можемо опустити навіть у ка­люжу і очистимо воду до того стану, що її можна буде пити. Вартість однієї уста­новки 131 тис грн, нам дали 2. Також мо­більний комплекс ультразвукової діагнос­тики (коштує 160 тис грн, передали для ЦПМСД), мобільний комплекс моніторин­гу показників стану здоров'я за 200 тис. грн.

Днями буде­мо встановлюва­ти твердопаливну котельню у Центрі первинної медико-санітарної до­помоги (ЦПМСД). Вона працює на палетах, будемо пробувати, такого обладнання в гро­маді ще не було.

Обладнання для паспортно­го нам теж нада­ли німці, вартість півмільйона гри­вень. Ще в нас буде мобільний ЦНАП, вартістю 300 тис грн. Він потрібний для того, щоб надавати адміністративні послуги, виїжджаючи в село, якщо буде така потреба.

Ось ці великі фонди суттєво нам допо­могли. Міжнародні партнери надають нам потужну допомогу. Звичайно, хотілося б, щоб вони надали зброю, але все потре­бує часу. Ми обов'язково вистоїмо і пере­можемо, але як би ми не хотіли, перемога народжується тільки у боротьбі.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.