GOROD.cn.ua

Олена Бутурлим голова Ічні розповіла про виклики року, міжнародну співпрацю та розвиток громади

 

Добіг кінця дуже важкий, сповнений горя воєнний 2022-й рік. Рік, який змусив українців жити у нових ре­аліях. Підсумки року підби­ваємо разом з Ічнянським міським головою Оленою Бутурлим.



- Олено Вікторівно, які викли­ки довелося долати вам, як міському голові, у зв’язку із повномасштабним вторгнен­ням рф в Україну?
- Війна - це те, до чого ніхто не був готовим, те чому нас ніхто не вчив і чого ми не очікували. З перших днів військкомат і поліція були евакуйовані. До мене йшли люди, щоб я їх мобілізувала, але такі повноваження мають лише військові адміністрації - районна та обласна. Наша Ічня була відрі­зана і від Прилук, і від Ніжина. Не було можливості навіть привез­ти хліба. Тому, найперше, треба було забезпечити життєдіяль­ність громади.

- Ви з цією проблемою спра­вилися.

- Так, завдяки аграріям, зав­дяки активним жителям грома­ди. Завдяки хлібоприймально­му підприємству, яке запустило млин. Із зерна, яке надали аг­рарії, мололи борошно і розда­вали людям.

Були проблеми із ліками. Але ми теж знаходили шляхи для їх доставки. Серйозна проблема з доставкою ліків була для онкохворих. Тринадцять чоловік потребувало хіміотерапії. Її ро­били у міській лікарні, оскільки на той момент не було можли­вості доїхати до Чернігова, на­віть до Прилук не можна було доїхати через постійний рух во­рожих колон. Тому звернулися до народного депутата Валерія Зуба, який допомагав діставати ліки. Дужа складною була логі­стика доставки цих препаратів, їх передавали у Ніжин, з Ніжина на Борзну, потім на Плиски, а звідти на Івангород. Наші хлопці, які були при оперативному шта­бі, з ризиком для життя добира­лися до Івангорода і їх забирали.

Так, у той час працював опера­тивний штаб, у якому були пра­цівники поліції, ДСНС, міської ради, волонтери. Ми робили, те що могли. Постійно були на зв’язку із старостами.

- В Ічні були ворожі сили?
- У місто двічі заходила ворожа техніка. Уперше - в кількості 64 одиниці і вдруге - 25 одиниць. На щастя, це був транзит. Сла­ва Богу, що завершилося тільки транзитом. Це було тоді, яку нас ще не було блокпостів. Інакше я не знаю, що було б із нашим містом. Блокпости провокува­ли ворога. Ворог спочатку роз­стрілював їх, а потім усе що ба­чив і усе, що йому траплялося на ходу. На той час у нас не було ЗСУ, а лише тероборона, яка не була забезпечена усім необхід­ним. Дай Боже нам усе віднови­ти те, що було потрощене. І дай Боже, щоб вони більше сюди не дійшли.

25 лютого у громаду заіхапа перша ворожа колона, а остан­ня виїхала у ніч із 31 березня на 1 квітня - вона налічувала 812 одиниць. Після виходу ворога у нас було багато проблем. Оди­надцять постраждалих сіл, 454 об’єкти знищені, пошкоджені чи зруйновані, 32 родини залиши­лися без житла. Самих транс­форматорів треба було замінити 17 штук, їх розстрілювали, тро­щили, підстанції заміновували. Все було у розтяжках.

- Що уже вдалося відновити із зруйнованого житла?
- Завдяки злагодженій роботі розмінувальників та енергети­ків вдалося у найкоротші строки відновити постачання електро­енергії до постраждалих сіл. Та найбільше було пошкоджено бу­динків. Практично в усіх будинках на тих вулицях, якими рухалися ворожі колони, постріляні вікна. Люди від обласної військової адміністрації отримали адресну допомогу будівельними матеріа­лами.

Більшість будинків уже відремонтова­на. Хто міг, відновлював їх самотужки, десь підключалися старости і робітники із благоустрою, десь долучалося кому­нальне підприємство. Але 32 будинки зовсім знищені, їх власники залишилися без житла. Ми розуміємо, що держава на сьогодні не спроможна виділяти кош­ти на відновлення. Зараз усі її зусилля спрямовані на забезпечення перемоги. Тому нам залишається шукати спонсорів та залучати міжнародну допомогу.

- Це моє наступне запитання про міжнародну співпрацю. Як вам вдається залучати міжнародну допо­могу?

- Ми виходимо на благодійні організації та шукаємо партнерів під час міжнарод­них зустрічей. Ми тісно співпрацюємо із Ротарі Інтернешнел. Завдяки їм було відкрито модульний будинок для багатодітної сім’ї Коваленків із Крупичполя. Другий будинок уже виготовляєть­ся, на третій зайшли кошти.

- Хто на черзі на отримання будин­ків?

- Другий і третій будинки - для жителів Більмачівки: сімей Ведмідь і Глушко. Один буде встановлений у селі, інший в Ічні. Це модульні модернізовані будинки постійного проживання, з меблями та усіма зручностями. Вони передаються у власність постраждалим.

Далі ми почали співпрацю із Всесвіт­ньою Лютеранською Федерацією, яка вирішує багато питань по місту. Зокре­ма, допомогли з облаштуванням укриття у гімназії ім. Васильченка. Після 1 січня лютеранці закуповують нам три потужні 60 кВт генератори для водоканалу.

- До речі, стосовно генераторів... Скільки на Ічнянську громаду облас­на військова адміністрація виділила генераторів?
- На нашу громаду від Чернігівської об­ласної військової адміністрації надійшов один генератор. Він забезпечуватиме постійну і безперебійну роботу міської ради та пункту незламності, який розта­шований у холі нашої будівлі. Два гене­ратори, які нам передали ротарійці, ми передали на казначейство і комунгосп, ще два - від Червного Хреста - передали
нашим захисникам на схід і північ. Зараз нам везуть генератор від мерії Парижа, який ми передамо на лікарню.

- Це результат вашої поїздки у Фран­цію?

-І не тільки це. На сьогодні є домовленість про побратимство із двома містами Фран­ції - Авранч і Пломер. У січні-лютому ми підпишемо меморандум про співпрацю. Мери цих міст теж будуть працювати над придбанням нам генераторів. У січні за­плановане підписання меморандуму про співпрацю із польською Дембицькою гміною. Вони готують нам гуманітарний ван­таж за потребою. Ті ж генератори. Бо ми повинні думати і про медичні заклади, й про освітні, які повинні працювати.

Дружньою нам стала і Фінляндія. За­вдяки діяльності мого радника Олега Востриха, міська рада отримала три ав­тобуси. Зараз триває процедура офор­млення документів та розмитнення. А потім будемо вибудовувати маршрут. Зрозуміло, що там, де немає доріг, ці ав­тобуси не поїдуть. Ми зараз продумує­мо, щоб вони підвозили і дітей, і доро­слих. Це буде муніципальний транспорт. Діти будуть їздити безкоштовно.

- Хто обслуговуватиме цей транс­порт?

- Комунальне підприємство «Ічнян­ське ВУЖКГ». Зміни у статут внесені, і підприємство може займатися транс­портними послугами. Ми мусимо думати над наповненням бюджету. За час вій­ни підприємства скорочувалися, ФОПи закривалися, скорочували людей. Щоб громаду розвивати, треба раціонально використовувати бюджет, а ще треба його наповнювати. І треба усвідомлюва­ти, що на час війни надходження значно скоротилися.

Є благодійні фонди, з якими ми роз­почали співпрацю. БФ «Добрі справи» - це фонд, який тісно співпрацює із на­родним депутатом Валерієм Зубом. З початку війни Валерій Зуб надає суттєву допомогу нашій громаді. Багато допомо­ги надавалося на постраждалі села. Він особисто приїздив із своїми помічника­ми, організовували медичне обстеження населення постраждалих сіл у мобільній клініці. Активно допомагав ЗСУ. Постійно допомагає лікарні.

- Стосовно лікарні, скажіть, хто і де недопрацьовує, недофінансовує, що й досі дах над хірургією «світить ре­брами»?
- Ми закрили першу чергу ремонту лікарні - це ремонт даху. Метал приве­зений і лише погодні умови заважають будівельникам накрити будівлю. Друга черга - це внутрішні роботи. На дру­гу чергу міська рада уже перерахувала кошти. Також, я сподіваюся, що коли Лютеранська Федерація закриє проект по водоканалу, наступним стане лікарня.

- Мабуть, не лише гуманітарною до­помогою обмежиться співпраця міст-побратимів. Будуть якісь культурні та економічні обміни...
- Так. Культурні зв'язки та обмін досві­дом будуть обов'язково. Франція взяла шефство над Чернігівською областю, тому очікуємо всебічної співпраці.
Також у нас налагоджена співпраця із ПаріМатч Фундейшен, Червоним Хре­стом та франко-українським фондом, який направив нам допомогу загальною сумою два мільйони гривень. Надійшла вона для лікарні та для окремих пільго­вих категорій населення.

- Багато доріг у жахливому стані. Планується їх ремонт?

- Це болюче питання. У нас багато доріг обласного та державного значення, які підпорядковані Облавтодору та Службі автомобільних доріг. До утримання цих доріг є багато зауважень. На сьогодні підрядна організація, яка повинна б об­слуговувати їх, знаходиться у Вінниці. Тендер виграли, гроші отримали, а до­роги не обслуговують. Нещодавно була аварійна ситуація біля Ольшани, де фура перегородила дорогу і заблокувала рух транспорту через неналежний стан по­криття. І дещо раніше таке було. Тому я неодноразово зверталася до керівництва Служби автомобільних доріг, оскільки це траса державного значення, щоб вирі­шити питання належного обслуговуван­ня. Завдяки аграріям та комунальному підприємству ми наводимо лад на наших дорогах, але нам ці витрати ніхто не від­шкодовує. Тому із представником Служби автомобільнихдоріг маю намір обговори­ти питання субпідряду, тоді я буду впев­нена, що наші дороги у належному стані.
Дорога Ічня-Борзна - це не дорога, а напрямок. На 2022 рік вона була включе­на до «Великого будівництва» і мала бути капітально відремонтована. Через війну роботи не проводяться і нам сказали, що коштів немає. Навіть, щоб засипати ями. Добре, що вдалося домовитися про завершення ремонту мосту в Ольшані. Після наших неодноразових звернень частково засипали ями на дорозі Ічня - Київ та відремонтували частину ділянки від Дорогинки до Крупичполя. У межах можливого по місту частково провели ямковий ремонт та підсипали піщано- щебеневою сумішшю. Хотілося б зро­бити більше, але зробили, що могли. Сподіваюся, що наступний рік буде пе­реможним і дасть більше можливостей працювати.

—Яким був бюджет-2022 і яким буде бюджет-2023?

- Цього року усі захищені статті були виконані. На наступний рік прийняті усі програми. Бюджет 2022-го і 2023-го ро­ків є соціальним. Насамперед закрива­ються захищені статті, тобто видатки на заробітні плати працівникам бюджетних установ. Також покриваються комуналь­ні платежі. Водночас ми думаємо і про розвиток. У бюджет розвитку заклали на ремонт доріг, на капітальний ремонт, тех­нічне оснащення Мистецької школи, на капітальний ремонт, технічне оснащення, встановлення котла на альтернативному паливі у ЗОНІ №3, на ремонт Гмирянської гімназії, на виготовлення документації на ремонти другої черги по лікарні та гім­назії ім. Васильченка. Також у співфінансуванні плануємо провести ремонт Дорогинського ліцею, на який із спецфонду у рамках проекту «Відновлення України» виділяється 25 мільйонів гривень. Як ба­чите, ми дбаємо і про розвиток громади. Головне, щоб наші захисники здобули пе­ремогу і в Україні настав мир.

Джерело: газета “Трудова слава” від 29.12.2022, Ніна НАЛИВАЙКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Бутурлим, Ічня