Водій Володимир Бегар, що підірвався на міні сказав, що дорогу для проїзду йому порадили місцеві

У Чернігівській обласній лікарні за­раз лежить 30-річний Володимир Бегар із Київщини — водій вантажівки Iveco, що ввечері 13 грудня підірвалася на мі­ні. У чоловіка закрита черепно-мозкова травма, посічені рани обличчя, травма правого ока, гематоми голови і правої ноги. Тяжких травм він уник дивом. Ви­бух стався на півдорозі з Вербівки до Олександрівки, що в Добрянській гро­маді (Ріпкинщина).



Ми навідалися в лікарню до Володими­ра. Він погодився розповісти, як усе було.

- Взагалі я родом із Лисичанська Лу­ганської області. До повномасштабного вторгнення росії працював водієм на Бахмутській птахофабриці, а десь пів року тому перебрався в Бровари Київської області. Влаштувався на таку ж саму посаду на Київ­ській птахофабриці, став розвозити продук­цію.

13-го розвозив курячі яйця по різних на­селених пунктах Чернігівщини. Спочатку за­віз в обласний центр, потім у Добрянку. Звід­ти заїхав у Вербівку, залишалося ще одне село — Олександрівка. Оскільки цим марш­рутом я ще не їздив, то запитав у місцевих, чи можна напряму добратися з Вербівки до Олександрівки. Люди підказали, що є ґрунто­ва дорога. Нею і поїхав. Дорога була наката­на, тому побоювань у мене не викликала. У якийсь момент я побачив перед собою вели­чезну калюжу. Води в ній було десь по колі­но, тож міг загрузнути. Вирішив її об’їхати Вивернув кермо вліво - і тут щось як бахне. Мене аж викинуло з машини.
Від вибуху я не втратив свідомості. Зразу ж підвівся на ноги і відчув, як по об­личчю стікає кров. Умився снігом. Тоді зга­дав, що в салоні лежить мобілка. Вона, на щастя, вціліла. Зателефонував диспетчеру і розповів, що сталося. А тоді пішов до села.

Пройшов десь два кілометри. Дорогою ду­мав тільки про те, що не можна втрачати сві­домості, інакше замерзну на смерть У селі постукав у перший-ліпший двір, мене впус­тили в хату, зігріли і надали першу медичну допомогу. Потім приїхали поліцейські. Вони й доправили мене в лікарню.

— Чому Ви проігнорували таблички «Обережно: міни!»?
- А їх там не було! Жодного попере­дження! Уже після того, як на місце події приїхав директор мого підприємства, там поспіхом встановили новенькі таблички. Як­би вони були раніше, то я нізащо не поїхав би тудою. Я ж із Луганщини і добре розумію, що таке мінна небезпека.

— Начальство не пропонувало Вам допомогу?
- Директор уже заїжджав до мене. Привіз ліків, а також запевнив, що надасть усю необ­хідну фінансову допомогу. Спасибі йому!

— Лікування довго триватиме?
Медики кажуть, близько двох тижнів. Осколки з обличчя вже дістали Зараз непо­коїть тільки праве око Ним я фактично не бачу - все біле. Та лікарі обіцяють. що зір відновитися. В око капають краплі, плюс ро­блять уколи. Сподіваюсь, усе буде добре.

Від початку повномасштабного втор­гнення піротехніки виявили на Чернігівщині майже 49,5 тисячі (!) вибухонебезпечних предметів А скільки ще чекають свого часу — одному Богові відомо.

Володимир Бегар, як з’ясувалося, наїхав правим колесом на міну Мабуть, на протитанкову. бо праву передню частину ванта­жівки сильно розкурочило. а решту посікло осколками. Відновленню вона не підлягає. І це ще йому, говорить він, пощастило, що наїхав колесом не з того боку, де кермо.

Джерело: газета “Гарт” від 22.12.2022, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.