Горбівський гурток авіамоделювання – відомий на всю Україну

 

У селі Горбове Куликівської ОТГ вже багато років працює гурток із ракетоконструювання і авіамоделювання для дітей та підлітків.



Його засновником і незмінним керівником є місцевий вчитель трудового навчання, майстер своєї справи Віталій Дєдков, який усе своє життя присвятив ракето- та авіамоделюванню. І саме завдяки його праці і старанням діти з невеликого села мають змогу розвиватися в такій сфері. А горбівський гурток ракетомоделювання відомий не лише в Чернігівській області, а й в Україні. Адже його вихованці постійно захищають честь рідного села та області на Чемпіонатах України, Всеукраїнських змаганнях з авіамоделювання, виставках та конкурсах з технічної творчості, вони є неодноразовими призерами різноманітних конкурсів з авіамодельного спорту. Здобутки вихованців на змаганнях та виставках надихають дітей на нові перемоги.

У гуртку ракето- й авіамоделювання діти виготовляють найпростіші ракети, планери, вільнолітаючі та радіокеровані моделі. Розробляють і запускають ракети, безпілотники та навіть роботів. Саме тут юні авіамоделісти роблять перші кроки у конструюванні та моделювання.



Сьогодні у гуртку Віталія Дєдкова займається 15 чоловік. Більшість – це діти з Горбового та сусідніх Виблів. Займаються тим, до чого лежить душа. Хтось робить літаки, хтось клеїть ракети, хтось паяє приймачі, а є й такі, хто вчиться грати на гітарі. Всьому цьому їх навчає універсальний педагог Віталій Дєдков. Чоловік сам постійно вчиться, щоб бути цікавим для своїх учнів, щоб мати змогу їх навчити.

Тяга до літаків з’явилася з дитинства

Віталій Іванович народився в Горбовому, в родині педагогів. Батько був учителем трудового навчання, і Віталій разом з братом завжди були біля нього. Хлопці постійно читали і тягнулися до всього нового. Так, свій перший літак Віталій Дєдков зробив, коли навчався у 8 класі, і запустив його на подвір’ї школи.

«Батько був вчитель трудового, і він зробив літак, але той не літав. І я теж зацікавився авіамоделюванням. Тоді ж інтернету не було, це зараз можна професором стати за декілька місяців, було б бажання, – говорить Віталій Іванович. – А я ходив у сільську бібліотеку, шукав книжки. Спершу я зацікавився радіоприймачами.

Тоді про радіо, про транзистори і мікросхеми взагалі мало було літератури. Я завжди заздрив чернігівським школярам: у них була велика бібліотека, була станція юних техніків. Словом, у них було набагато більше можливостей, ніж у нас, сільських дітей. Мій батько був гарний спеціаліст по дереву, але про радіоелектроніку він нічого не знав. Проте я вдячний батькам, що вони виписували нам з братом багато журналів, як-от «Техніка молоді», «Юний технік», і я багато дуже читав. Адже щоб знайти щось, треба було знати, де шукати: в географії, в науці чи техніці, чи в енциклопедії».

Після завершення школи Віталій Дєдков вступив до чернігівського педагогічного університету на вчителя фізики і трудового навчання. І після його завершення, з 1979 року, почав працювати в Горбівській школі вчителем-трудовиком.

Безпілотники для військових

Ще у 2015 році Віталій Іванович сам розробив дистанційний безпілотник для військових, який міг би вберегти не одне життя. От тільки, як виявилося, свої розробки нікому не потрібні. Краще заплатити тисячі доларів якимось іноземним компаніям, аніж розробляти своє.


Віталій Дєдков із вихованцем гуртка та безпілотником, котрий виявився непотрібним українській державі

«Коли в нас почалася війна, я розробив безпілотник, який міг би дистанційно знешкоджувати танки або проводити розвідку. Він міг би вберегти життя наших хлопців, – розповідає Віталій Дєдков. – Коли я його зробив, то вважав, що зможу допомогти нашій армії. В Чернігові працює науково-дослідний інститут збройних сил України. Мене звели з директором цього інституту. Ви не повірите: я ніч перед цією зустріччю не спав, в голові була купа ідей, як ще я зможу допомогти. Та коли я зустрівся з керівником цього центру, в мене опустилися руки. Як виявилося, нікому нічого не потрібно. А моє враження таке, що той керівник взагалі не знає, де в літаку крило.

Ціна одного такого літака-безпілотника на той час була 60 тисяч гривень. Туди можна закласти 200 грам пластиду (2 кг динаміту) і дистанційно на танк запускати. Башню танка відірве одразу. Це я в 2015 році пропонував – і що? А вони тоді в Польщі почали купувати такі ж самі, тільки по 200 тисяч гривень. І тоді я зрозумів, що нашій країні свої розробки не треба».

І ракети, і безпілотники, і роботи

Щорічно за свої розробки вихованці Віталія Дєдкова займають перші місця на різноманітних конкурсах. Сам же вчитель робить все від нього залежне, щоб діти могли розвиватися в тому напрямку, який їм найбільш цікавий. Так, цього року разом із вихованцем він розробив робота, за який отримали перше місце на змаганнях всеукраїнського рівня.


Високі нагороди гуртківців

«Сьогодні за робототехнікою – майбутнє. Хлопці хочуть вивчати цей напрямок, і я мусив вчитися разом з ними, – говорить Віталій Іванович. – Я вивчив програму С2+А – це основа будь-якої робототехніки. І я вивчив, бо мав показати дітям, як із нею працювати. Адже якщо я не буду попереду, то я буду позаду. До того ж на базі цього процесора можна зробити «розумний дім», і сьогодні це досить актуальний напрямок. До речі, один з моїх гуртківців, якому зараз вже 25 років, завдяки тим знанням, які отримав у нашому гуртку, самостійно створює свій енергонезалежний дім».

Сам же вчитель вважає, що ці технології вже давно потрібно включити в програму позашкільного навчання. Або ж їх хлопці мали б вивчати на трудовому навчанні. Адже це те, що диктує сьогодення. Більше того, Віталій Дєдков розробив і власну програму під назвою «Азбука домашнього майстра». На таких заняттях учні могли б ознайомитися з елементами електроніки, ремонтом побутових електронних приладів, із роботою мотоблоків, двигуна внутрішнього згоряння, із встановленням сантехніки, водопостачання в сільському будинку. Словом, хлопці на практиці вчилися б виконувати всі ті роботи, які їм згодяться в майбутньому.

Своїх грошей не шкодує

Гурток авіа- і ракетомоделювання в Горбовому – абсолютно безкоштовний для дітей. Проте й фінансування особливо великого він також не має. Всі необхідні деталі і комплектуючі для ракет Віталій Іванович купує за власний кошт. Також завжди допомагає фінансово місцевий фермер Віктор Труш.

«Ось, наприклад, ракета, яку ми запускаємо на змаганнях. Чим легша ракета, тим вона вище залетить і при відкритому парашуті буде довше спускатися, – розповідає Віктор Дєдков. – І ми виграли! І тут треба придумати, з чого ту ракету зробити, щоб вона була легкою, і в той же час не розлетілася під час запуску. Зараз найкращі ракети – з пластику, але щоб робити з пластику самому, треба обладнання, а воно дуже дороге. Тому я замовляю корпуси на ракету, а потім ми її тут збираємо. Окрім корпусу, на рекету потрібні комплектуючі, і все коштує грошей. І майже завжди я купую їх за власний рахунок. Якщо потрібно щось більше, то нам допомагає Віктор Труш, і я вдячний дуже за це».

Інновації для фермерів

Ідей у пана Віталія дуже багато. Наразі він працює над виготовленням літака охорони полів. Чоловік впевнений, що такий його безпілотник стане в пригоді кожному фермеру.


Безпілотник для фермерів - у стадії доопрацювання

«Вартість всього комплексу складає приблизно 20 тисяч гривень, – говорить Віталій Іванович. – Зараз сигнал на відео – десь три кілометри, але хочу зробити, щоб радіус патрулювання був сім кілометрів. Все це не так вже важко втілити, головне – аби були кошти для придбання всього необхідного оснащення на цей літак-безпілотник, і можна зробити і сім, і більше кілометрів. Такий безпілотник для патрулювання полів може стати дуже гарним помічником в роботі фермерів».

«Розумний дім» робить власноруч

Свої вміння і знання Віталій Іванович часто застосовує і в побуті. Так, він обладнав у своєму будинку сонячні батареї і зробив його майже автономним.

«Все почалася з дітей. Ми з гуртківцями робили на одну виставку автоматичну станцію, яка сповіщає про пожежу, – розповідає Віталій Іванович. – Можна її поставити в приміщенні, а можна і взагалі в лісі. Наприклад, хтось розпалив вогонь у лісі, а лісничий вже отримав сигнал. Ми з нею перше місце в Україні зайняли. І там була задіяна маленька сонячна панель. Після конкурсу пройшло чимало часу, а коли я увімкнув станцію, вона працювала, бо сонячні панелі давали енергію. І тоді я вирішив купити собі додому і встановити сонячні панелі. Я купив потужністю всього на 12 вольт. Окремо освітлення 12-вольтове провів і тепер в хаті два вмикачі – один звичайний, один сонячний. Потім бойлер переобладнав, щоб від сонця вода грілася. У нашому селі два дні не було світла, а ми дізналися про це лише на другий день, бо у нас світло було».

Наразі Віталій Дєдков виношує нову ідею: побудувати Шкільну сонячну дослідницьку станцію.

Газета «Чернігівщина» №43 (861) від 28 жовтня 2021, Марія Пучинець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.