В російськомовних школах вивчатимуть тюремний жаргон
Урыли честного жигана И форшманули пацана,
Маслина в пузо из нагана, Макитра набок - и хана!
Не вынесла душа напряга, Гнилых базаров и понтов.
Конкретно кипишнул бродяга, Попер, как трактор... и готов!
Готов!.. не войте по баракам, Нишкните и заткните пасть;
Теперь хоть боком встань, хоть раком, - Легла ему дурная масть!
Не вы ль, шестерки, беса гнали, И по приколу, на дурняк
Всей вашей шоблою толкали На уркагана порожняк?
Куражьтесь, лыбьтесь, как параша, - Не снес наездов честный вор!
Пропал козырный парень Саша, Усох босяк, как мухомор!»
Приблизно так звучатиме тепер вірш «Смерть поета» російського класика Михайла Лермонтова, якщо його перекласти на «феню» - тюремний жаргон. Спитаєте для чого це треба робити? Відкриваємо підручник російської мови для восьмого класу, розроблений Інститутом інноваційних технологій Міністерства освіти і науки України. Сторінка двадцять друга, параграф перший - жаргонні слова. Виявляється, відтепер в російськомовних українських школах, учні вивчатимуть такі поняття як «пахан», «общак», «авторитет», «лох», «шестерка», «баксы», «шныри» та інші. До деяких понять автори підручника передбачили розтлумачення. Скажімо, «баксы» - це долари, «общак» - злодійська каса, «пахан» - господар зони, «шныри» - підлеглі господаря зони. Отже, переклавши вищенаведений віршик на тюремну мову, учні запросто зможуть продемонструвати вчителю свої високі знання в розділі лексикології і фразеології «великого та могутнього».
В Чернігівській області існує одна школа з викладанням предметів російською мовою. Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №6 в цьому навчальному році отримала підручники з російської мови для восьмого класу, надруковані видавництвом «Зодіак-Еко», під редакцією кандидата педагогічних наук Катерини Бикової. Дирекція школи говорить, що за новими підручниками вже вчать дітей. Чи розмовляють у школі на уроках мовою «фені», ми спитали у вчителя-словесника Ірини Селезньової, котра вже понад 30 років викладає російську в навчальному закладі.
- Так звана «феня» - це мова, яку використовували в ХІХ сторіччі торговці дрібним товаром. В Росії їх називали коробейниками або офенями. Часто на цих людей нападали, щоб відібрати товар. Для того, щоб приховати свої наміри від сторонніх осіб, вони придумали свою незрозумілу мову. Багато офенських слів наводив у своєму словнику ще Володимир Даль, тому нічого страшного в них немає. Свій професійний сленг нині мають фахівці чи не кожної професії. Журналісти в тому теж не виняток. Безумовно, що такий жаргон мають ті, хто перебуває за ґратами. Хіба ви не користуєтеся цими словами, чи не чуєте їх з екранів телевізора? Не таємниця, що сучасна молодь мало читає, більше сидить біля телевізорів та комп'ютерів. Героями сучасних фільмів стали бандити, чиє життя овіяне романтикою, «менти», які їх ловлять. Слова кримінального жаргону линуть зі сцени - стиль шансон. Автори підручника відреагували на цю проблему. Вчити підлітків словам «общак», «авторитет», «шестерка», «пахан», «стукач» не потрібно, вони знають більше нас.
- В учнівському віці мені теж доводилося чути такі слова, але вчителі все ж розповідали, що російська - це мова Пушкіна, Тургенєва, Толстого…
- Мета уроку - не навчити учнів жаргону, а навчити слідкувати за своєю мовою, любити її, бути достойним носієм мови, чи то російської, чи то української. Як можна вирішити проблему, якщо її не піднімати? Щоб урок досяг мети, а діти не заблукали у словах і реченнях, є вчитель. А підняти проблему чистоти мови, культури спілкування, недопустимості використання цих та подібних слів у своєму житті - потрібно! Цій темі присвячена частина уроку - 15-20 хвилин, працюємо усно, вправи вимагають дати оцінку словам, прямо вказують на небезпечність жаргону.
- Якщо ми не будемо пояснювати дітям про шкідливість цих слів, вони будуть сприймати їх за норму. Інакше ми не зможемо показати дітям, що «добре», а що - «погано», - говорить завуч школи Тетяна Ющенко, яка за фахом теж вчитель російської мови.
Проте, не всі вчителі-словесники виявилися прихильниками такої модернової течії вітчизняної педагогіки. Інеса Вачнадзе - заслужений вчитель України, теж навчалася на факультеті російської філології. Вчителька переконана, що сторінки підручника з мови - це не словесна помийна яма.
- Якщо хтось переймається чистотою та моральністю мови, то нехай цим займається на гуртках чи факультативах, але виносити лексику із в'язниці в основну програму предмету - це злочин. Я знаю багато інтелігентних сімей, де ростуть діти, які не знають і, тим більше, не користуються виразами та словами з розділу жаргонізмів цього підручника. Питається, чому вони мають це робити на уроці?
- Що б Ви зробили, якби у школу, де колись працювали, надійшли такі підручники?
- Я не впевнена, що визнала б цей шкільний посібник як інструмент, який допомагає учням та вчителю у вивченні предмету. Мабуть, написала б листа до авторки цього підручника, де розповіла би їй, що вивчати російську мову треба в чистому вигляді, бо інакше вона пропаде. Вважаю, що шкільні підручники мають бути вище низькопробного телебачення та дворової балаканини. З такою політикою нашого Міністерства освіти, я не здивуюся, скоро постане питання введення такого розділу в підручники з української мови.
Справді, це проблемне питання можна вважати актуальним на сьогоднішній день. 9 листопада, коли готувався цей матеріал, в Україні відзначали День української мови та писемності. Отже, неможливо було обійти увагою українських мовознавців. Свій погляд на цю дискусію висловила чернігівська поетеса Надія Галковська. Нині Надія Миколаївна вчителює в селі Рудка Чернігівського району. Як відомо, учні з сільської місцевості найменше перебувають під впливом так званих молодіжних, комп'ютерних, дворових сленгів. Чи піде на користь їм вивчення такої лексики?
- Ні, не піде. В Україні по селах, здебільшого, люди розмовляють українською мовою, бо самобутність зберігається саме в селі - колисці нашої нації. В порядних сільських сім'ях існує дуже висока культура мови. У зв'язку з цим вважаю, що жаргон - неприродне явище для сільської місцевості. Поділяю думку, що таку лексику треба вивчати окремим курсом за бажанням.
- Яка реакція у Вас буде, якщо Міністерство освіти запропонує вивчати жаргон?
- Безумовно, негативна. Це буде великою помилкою. Думаю, нам не слід перетягувати в прекрасну українську мову словесний непотріб з російської чи будь-якої іншої мови. Звичайно, все залежить від майстерності вчителя й того, наскільки вміло він зможе роз'яснити дітям, що вживати жаргонні слова - це погано. Але, разом з тим, не слід забувати, що учні написане в підручнику завжди сприймають за чисту монету. Якщо в книжці розповідається про такі слова, то на підсвідомому рівні дитина може вважати їх за норму. До речі, в Європі досить прискіпливо ставляться до питання чистоти мови. Так, зі спілкування з представниками французької інтелігенції я зрозуміла, що такого явища, як жаргон, там майже не існує.
З цього приводу й собі згадалися слова шкільної вчительки англійської мови. В її студентську бутність дуже часто до Великобританії запрошували студентів-випускників престижних факультетів іноземних мов. Вихідці з колишнього Радянського Союзу, які успішно навчалися на спеціальності англійська філологія, користувалися популярністю як приватні вчителі англійської мови. Виявляється, батьки з Англії шукали за кордоном наставників для своїх дітей, оскільки їхня англійська була не засміченою сучасними сленгами.
Мовна палітра, яку сьогодні доводиться спостерігати в Україні, справді, бажає кращого. Втім, важко не погодитися з тим, що ми самі винні в тому. Збіднюємо нашу мову свідомо й несвідомо. Мабуть, забуваємо, що обов'язком кожної нормальної людини є слідкування за своєю мовою так само, як за зовнішністю або здоров'ям.
Щодо української мовної політики, то не відкриємо великої істини, якщо скажемо, що воювати проти засмічення української мови, відтворювати її джерельну чистоту - головне завдання державних і громадських установ, урядовців і вчених, учителів, студентів і взагалі грамотних людей. Щоправда, рахунок у цій боротьбі поки що не на нашу користь. Побачимо як впораємося з цим в подальшому. Хочеться вірити, що наші нащадки зі сміхом читатимуть віршик, винесений в епіграф, а не будуть досліджувати його мовну етимологію.
Ігор Левенок, тижневик «Деснянська правда» №18 (27957)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: російськомовні школи, жаргони, Ігор Левенок