GOROD.cn.ua

«Древній Любеч» поки що можна відвідати... дистанційно

 

Зрозуміло чому. Карантин. Але світ поступово вже виходить з обмежень. Туристична галузь багатьох країн з початку квітня почала запрошувати відвідати їхню країну. З дотриманням відповідних протикоронавірусних заходів. У нас з цим складніше – вакцинація проходить дуже повільно, і третю хвилю пандемії все ніяк не вдається приборкати. Але ж весна, так хочеться позитивних емоцій! Кудись би проїхати, помандрувати. Хоча б недалеко. Хоча б у Любеч. Це якихось 54 кілометри від Чернігова. Поки що можна запропонувати хіба що дистанційну екскурсію, і наша газета буде тут якраз доречною. Вирішили: їдемо до древнього Любеча. Гіди – науковий співробітник музейного комплексу «Древній Любеч» Анатолій Федорченко та вчитель Любецької ЗЗСО І-ІІІ ступенів Василь Трихліб. Ось їхня коротка екскурсія.



А що ми знаємо про це одне з найдавніших міст України? Це був могутній політичний, економічний, торговий, воєнний і культурний форпост на Півночі Київської Русі, в Чернігово-Сіверській землі. Вперше згадується в «Повісті временних літ» 882 року. Ще одна давня згадка сягає 907 року – у договорі князя Олега з Візантією поруч з такими найвідомішими на той час давньоруськими містами як Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк. Уже тоді це місто на Дніпрі було важливим опорним пунктом на шляху «із варяг у греки».





На Замковій горі

У місті і біля його стін нерідко відбувалися доленосні події не тільки для Русі, а й для інших народів. Саме тут 1016 року відбулася найбільша битва тогочасся між Ярославом Мудрим та Святополком Окаянним.

У ХІ-ХІІ століттях Любеч стає одним з найвизначніших міст могутньої держави Київська Русь. Саме тут збираються на свої з’їзди давньоруські князі для утвердження миру і злагоди. 1097-й рік – перший, 1135-й – другий Любецький з’їзд. На раді князі постановили: «Об’єднаймося віднині єдиним серцем і будемо берегти і шанувати землю Руську» (Нестор). А в 1180 році князь Святослав скликає на нараду майбутніх героїв «Слова о полку Ігоревім».


Спасо-Преображенська церква


Кам’яниця Павла Полуботка

Любеч відомий також і як місто, в якому народився основоположник чернецтва на Русі – святий Антоній (983-1073). З його іменем пов’язані дві печери. Одна – «ближня» – неподалік кам’яниці гетьмана Павла Полуботка. Поряд з печерою місцеві жителі облаш­тували колодязь зі святою водою. На цьому місці колись була криниця, що належала родині Милорадовичів. Саме з цієї криниці, за переказами, брали воду монахи Антонієвого монастиря. За кілька сотень метрів розташована й інша, «дальня» печера.


Антонієві печери

Любецький Антонієвський монастир існував в ХІ-ХІІ століттях, відновлений 1694 року. А складений в монастирі «Любецький синодик» зберіг унікальну інформацію з історії Чернігово-Сіверської землі.

У ХІІІ-ХІV століттях існувало удільне Любецьке князівство, пізніше місто стало центром волості, округу, потім старостатства, центром найбільшої козацької сотні Чернігівського полку. Наприкінці ХVІІ століття тут заснував свою резиденцію гетьман Іван Мазепа, потім містечко потрапило у власність гетьмана України Павла Полуботка, згодом – графів Милорадовичів.

У ХVІІІ-середині ХХ століття Любеч залишається суттєвим ремісничим та торговим центром. Сьогодні це селище, центр територіальної громади.

Тут багато визначних історичних пам’яток. А скільки легендарних, міфологізованих персонажів пов’язано з цим древнім містом! Князь Люб, Малк-Любечанин і його діти Добриня та Малуша, яка народила майбутнього Великого князя Володимира Ясне Сонеч­ко. Преподобний Антоній Печерський, Олександр Пересвєт і Андрій Ослябля, Мартин Пушкар, Сава Внучок і ще багато інших.

Братовбивчі побоїща, миротворчі з’їзди. Скільки їх бачила любецька земля. Захищати її вважалося почесним в усі часи.


Захисники Вітчизни всіх часів

Разом з усім народом у війні 1941– 45 років ставали вряд і любечани. Капітан першого рангу Іван Олійник воював на Чорному і Балтійському морях, кавалер ордена Леніна. Іван Перебініс зробив більше десяти рейсів при форсуванні Дніпра і як боєць 76-ї дивізії продовжував визволяти Білорусь, нагороджений орденом Слави. Анатолій Коршун штурмував рейхстаг. Коротке, але яскраве життя судилося випускнику любецької десятирічки Костянтину Тарасевичу. Йому, ведучому штурману авіаполку, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На прикладі цих людей виросли і ростуть покоління. Четвертий післявоєнний випуск Любецької середньої школи 1952 року дав 8 офіцерів, які мали звання від майора до полковника. Олександр Олаг, випускник школи 1969 року, служив на Байконурі. Генерал-майор. Не поривають зв’язків з малою батьківщиною полковник Сергій Граб і багато інших земляків.

У Любечі проживають шість воїнів-афганців. Голова Спілки воїнів-інтернаціоналістів селища Володимир Ященко нагороджений медаллю «За відвагу». А любечанин полковник Микола Надточій – медаллю «За бойові заслуги». За плечима Миколи Юрійовича більше 350 бойових вильотів у високогірних районах Афганістану. За особистий внесок у розвиток авіації його ім’я внесено до енциклопедії авіації.

Сьогодні, як і сотні літ назад, новітні захисники Вітчизни відстоюють свободу і незалежність отчого дому. Більше сорока любечан пройшли крізь АТО/ООС. Не одну ротацію в зоні проведення антитерористичної операції несли полковник Костянтин Халіманенко і Володимир Заріцький. Наразі на передніх рубежах капітан Іван Костюк та лейтенант Микола Богуш.

Бути захисником почесно. Кожного року випускники місцевої школи стають курсантами військових вишів, обирають професію захисника Вітчизни, як зробила це позаторік, наприклад, Діана Матвієнко...

* * *

Така ось коротенька довідка про місто на Дніпрі, древній і сучасний Любеч. Більш розлогу екскурсію можна провести на місці, нехай лише вгамується коронавірус. Подивитися буде що. Бо ще в 2008 році створено історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч» (нинішній директор Юрій Русанов).


Екскурсію веде Анатолій Федорченко

Він включає 7 об’єктів археології, архітектури, історії та культури Київської Русі, доби українського націо­нального відродження ХІХ-ХХ століть. В некарантинні часи комплекс працює з 8.00 до 17.00.

До археологічного комплексу належать: залишки валу середньовічної фортеці, городища «Замок», «Лисиця», поселення (посади), монастирище. Також входять пам’ятки архітектури – ближня і дальня печери Преподобного Антонія, Спасо-Преображенський собор (1811-1817рр.), кам’яниця Павла Полуботка.



У музейному комплексі розгорнуті експозиційні виставки «Ткацькі промисли нашого краю», «Рибальство. Історія і сучасність», «Період первісної людини», «Любеч часів Київської Русі», «Предмети побуту та вжитку ХVІІІ-ХХ століть», «Хліборобство», «Любеч очима митців», «Воїни 12-ї гвардійської дивізії – учасники визволення міста та форсування Дніпра 1943 року».

Ось і добігла кінця наша коротенька мандрівка Любечом. При нагоді відвідайте його, не пожалкуєте.

Віталій Адруг, «Деснянка» № 17 (856) від 29 квітня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Любеч, музей, Адруг, Деснянка