GOROD.cn.ua

Різдвяний павук, бонбоньєрка, золота кукурудза. Як змінювалися новорічні прикраси протягом століття

 

Про те, якими у різні роки були новорічні прикраси, як вони змінювалися з часом, Сусіди.Сіty розповіла наукова співробітниця Корюківського історичного музею Катерина Онищук. Напередодні Нового року і Різдва всі зали музею у Корюківці прикрасили так, як це робили наші земляки багато років тому.


Катерина Онищук демонструє іграшку з пляшкового скла вагою 125 г

Якими іграшками прикрашали ялинку сто років тому

У першому залі відтворили інтер’єр житла корюківського службовця 1910-их років.


Такою була ялинка держслужбовця понад 100 років тому. Автор: Наталія Рубей


До 1917 року ялинка було не новорічною, а різдвяною. Її верхівку увінчувала віфлеємська зірка. Прикраси носили біблійний зміст – фігурки ангелів, вирізані із листівок, або самотужки змайстровані з вати, яблука (символізували заборонений плід), фігурки із вафель (асоціювалися із проскурками). Оскільки прикраси в основному були їстівні ялинку в кінці Святвечора «розграбовували» - ялинку в ті часи на відміну від наших часів встановлювали у оселі лише на одну добу.

Часто ялинку оздоблювали прапорцями. Це могла бути азбука Морзе, міжнародний звід сигналів, або як у нашому випадку прапори країн, які тоді існували на політичній карті світу.

Найдорожчі скляні іграшки теж родом з Німеччини. Однак, російські майстри швидко перейняли технологію виготовлення прикрас зі скла, перетворивши це в прибуткову справу. Якщо сьогодні такі іграшки майже навагомі, то на початку 20 століття вони були зроблені із важкого пляшкового скла.



У нашій колекції така іграшка лише одна – важить вона 125 г - Катерина Онищук

Іграшки з вати у той час майстрували самостійно не лише через те, що скляні дорого коштували. Навіть у аристократичних родинах вважалося, що процес виготовлення ялинкових іграшок та прикрашання ними різдвяної ялинки має важливий емоційний та виховний сенс.

Ще однією популярною декорацією була бонбоньєрка – ошатна коробочка для цукерок, в якій був захований подарунок. Призначалася вона як для дітей, так і для дорослих.

Що ще клали під ялинку? Найбажанішим подарунком для жінки були парфуми у витонченому флаконі. Квітковим ароматом напахчували хутряні комірці, капелюшки та рукавички. Парфуми ці називалися «Де фурор» або «Духи для меха». Створив їх француз Альфонс Раллє. Коли він приїхав до Росії, то зрозумів, що на морозі потрібен аромат, який має легку кришталеву ноту. І створив такі парфуми.

Також на ялинці запалювали свічки, попередньо поставивши під деревце відра з водою або піском.

Різдвяні традиції

У другому залі відтворили інтер’єр житла пересічного мешканця нашого краю 150-річної давнини. Зрозуміло, прості селяни ніяких ялинок на Святвечір не встановлювали. Але Різдво святкували з багатьма іншими традиціями.

Це було одним з найбільш важливих родинних свят, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру.

Для жіноцтва цей день був пов’язаний з приємними клопотами, адже потрібно було приготувати святкову вечерю. Господар в цей день також не байдикував – поїв і годував худобу, прибирав у хліві, ретельно оглядав двір, дім – усе своє господарство.

Коли ж починало вечоріти, господар дому готував – Дідуха (дідівський дух). Дідух — символ урожаю, добробуту, безсмертного предка, зачинателя і оберега роду.


Дідух. Автор: Наталія Рубей

Вносили до хати частини справжнього сільськогосподарського плуга або ярмо, і сокиру, або виготовляли їх маленькі фігурки з глини чи тіста.

За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їли – чекали на першу зірку, що сповіщає про Святвечір, а саме народження Ісуса Христа. І тільки тоді родина збиралася на урочисту вечерю.

Стіл посипали чистим сіном, на нього клали білий настільник – скатертину, а зверху ще й вишитий рушник. На стіл подавали 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, але головними стравами були і є кутя та узвар.

Кутя – це традиційна ритуальна страва новорічно-різдвяного циклу. Перед вечерею кутю ставили на покуті, під образами, тобто на найпочеснішому в хаті місці. Звідси, очевидно, й назва «кутя».

Першим кутю куштував господар, потім передавав господині миску з кутею і тільки після цього родина починала вечеряти. Після вечері зі столу не прибирали, посуд не мили а усі ложки складали до миски з кутею, залишаючи на столі на цілу ніч для померлих предків, «щоб рідні повечеряли і на нас не гнівались».

Окрім дідуха та куті до різдвяних атрибутів наших предків належали: зірка, колядки, різдвяний «павук» (плетені з соломи чи очерету пірамідки, їх вішали на вікно чи під стелею на сволоці), свічник-трійця.

Коли почали святкувати Новий рік

У третьому залі висвітлюються події, які відбувалися у нашому краї в 1914-1940 рр. Ялинка тут прикрашена в стилі 1930-х років.

Отже, після революції 1917 р. Різдво було заборонене, в країні було розгорнуто антирелігійну кампанію. Більше того, до 1935 року не святкували і новий рік. Однак у складні часи потрібна була емоційна розрядка і от у січні 1937 року «жить стало лучше, жить стало веселее» і в Колонній залі Будинку Союзів пройшло пишне святкування Нового року.

Ця подія поклала початок так званого «радянського Нового року», який не мав нічого спільного з його різдвяним корінням. Тоді Миколая замінили Дід Мороз, вифлиємську зірку – кремлівська зірка, а херувимів - будьонівці, парашутисти, спортсмени, члени політбюро, колгоспники, ляльки в костюмах різних професій.



Недовгий період популярними були іграшки із портретами перших осіб держави. Їх чіпляли найближче до зірки, щоб ніхто не звинуватив, що вождів почепили десь біля корови чи папуги


Спочатку ялинки були в основному колективні - встановлені в дитсадках та різного роду палацах. Але з часом почали встановлювати і у приватних оселях.

Ялинка воєнного часу

У четвертому музейному залі - ялинка, притаманна для 1940-х років. Коли почалася війна, Новий рік святкувати не перестали. Навпаки цю традицію всіляко підтримували, адже вона нагадувала про мирний час і давала надію на швидку перемогу.


Навіть під час війни наші земляки прикрашали ялинку. Автор: Наталія Рубей

Під час війни з іграшками було сутужно, заводи по їх виготовленню було переорієнтовано на військові потреби. Тому їх вибивали з жерсті, вирізали з картону та розмальовували, робили з дроту каркасні цяцьки. Іноді використовували повсть чи вату. Виготовляли іграшки, відповідні часу: солдатики, медсестри, танки, літаки. Також прикрашали природніми матеріалами.

«Мирні» іграшки

У п’ятьом залі - іграшки з дитинства багатьох людей, які зростали у 1950-80-х роках.




Такі іграшки й досі є у багатьох корюківчан

В 1947 р. почалося виробництво іграшок на «мирну» тематику— казкові герої, лісові звірі, дітлахи. За доступною ціною виготовляли картонажні іграшки. З виходом фільму «Карнавальна ніч» в 1956 році випущено іграшки «Годинник», який показує за п'ять хвилин північ.

З часів приходу до влади Хрущова і настання «відлиги» в ялинкових прикрасах стало менше пропаганди. Почала переважати сільськогосподарська та побутова тематика: з'явилося безліч скляних овочів і фруктів, а серед них улюбленицею стала золота кукурудза. Окрім цього ялинку прикрасили самовари, чайники лампи.

Різдвяна листівка

Традиція надсилати різдвяне вітання поштою зародилася у XIX столітті. На вітальних листівках традиційними були сюжетні зображення зірки, ясел зі святим Немовлям, Марії з Ісусом, ангелів, пастушків, Йосипа та волхвів, а також тварин (віл, осел, вівці).

Цікаво, що мешканці Західної України до 1939 року відправляли один одному листівки польською мовою. Навіть, якщо вітання писали українською, адресу все одно вписували польською, оскільки в іншому випадку поштівка не доходила до пункту призначення.

Радянські новорічні поштівки становлять окрему підгрупу, бо у період панування войовничого атеїзму в СРСР, різдвяні листівки були заборонені і замінені на новорічні.

Випуск листівок на державному рівні розпочався під час Німецько-радянської війни. У грудні 1941 року видавництво «Искусство» підготувало спеціальну серію поштівок патріотичної тематики. Надписи мали надихати бійців Червоної армії на перемогу у війні: «З Новим роком, товаришу фронтовик! У 1942 році бажаємо тобі нових подвигів і повної перемоги над ворогом. Смерть німецьким окупантам», «З Новим роком, товариші бійці, командири і політпрацівники! В ім'я Батьківщини вперед, на повний розгром ворога!»

Масовий випуск поштових карток поновився в 1953 році. Листівки тієї доби мали виконувати агітаційно-пропагандистську функцію. Так, на них прославлялись досягнення Радянського Союзу. Дід Мороз малюється як активний учасник державного і громадського життя: він літає у космос, будує Байкало-Амурську магістраль, працює на ЕОМ, готується до Олімпіади. За Хрущова випускались листівки, присвячені освоєнню цілини, які після його усунення масово вилучались з поштових відділень.

У 1950-ті роки характерними були зображення радянської символіки, Червоної площі, башт Кремля, машин, вітрин магазинів, подарунків. Пізніше традиційними персонажами листівок окрім Діда Мороза стали Снігуронька, сніговик, діти, лісові звірята. У 1980-х набуває популярності фотомонтаж з ялинковою гілкою, новорічними кульками і палаючою свічкою.


Вітальні листівки були дуже популярними. Автор: Наталія Рубей

В УРСР поштівки відрізнялись від загальносоюзних переважно аполітичним змістом та українськими привітаннями.


Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: новорічні прикраси, Корюківський історичний музей