За дровами - в супермаркет

За дровами - в супермаркет

Дрівця можна сьогодні роздобути будь-де. Навіть у супермаркеті. Туди й пішли, аби дізнатися, скільки коштуватиме дорогими дровами грубку топити.

Горить, як свічка

У супермаркеті все чистенько, гарненько. Упаковано. Дрівця добірні. Горять, аж гуде. Мішок на підпал згодиться. Не треба й спеціальної рідини для розпалювання купувати, зайві 15 гривень витрачати.
Дрова фірми «Два дубки» в чернігівському супермаркеті «Сіверський» коштують 15 гривень 82 копійки за 10 кубічних дециметрів. У «Великій кишені» на Масанах дубові дрівцята (12 кубічних дециметрів) —16 гривень 85 копійок, а дрова твердої породи (15 кубічних дециметрів) — 14 гривень 90 копійок.
У середньому на рік, коли хатинка невеличка та ще й дерев'яна, потрібно не на топку, а на розпал 20 складометрів (чи кубометрів) дров. Чому кажуть — складометр? Бо дрівця тісно не прилягають, і куб виходить «з повітрям». Отож коефіцієнт відношення кубометра до складометра —1:1,3. 

У середньому 100 супермаркетівських мішечків туди-сюди дорівнюють отому складометру. А це приблизно 1500 гривень за дубові і 1000 — за дрова різних порід. Помножимо на двадцять— випливає божевільна сума. Від 20 до 30 тисяч гривень. Це — по мінімуму.
Втім, селяни в місто за євро-дровами не поїдуть. Дачні будиночки теж опалювати з супермаркету не надумаються. Краще «УФО» купити. Але для каміну, під шашлик городяни дрівця в магазині купують.

Подешевшали й дуб, і береза

Прямісінько з супермаркету помандрували в Березнянське лісництво (Менський район), підпорядковане ДП «Чернігівське лісове господарство». Запитали про ціни на дрова. І ось що дізналися від лісничого Михайла Циганка.
—  Дрова твердих порід (дуб, в'яз, береза) коштують 31 гривню 20 копійок за кубометр. Соснові й вільхові — 26 гривень 40 копійок. М'якої породи (осика, тополя, верба) — 20 гривень 40 копійок. Що цікаво, дрова в цьому сезоні подешевшали.
—  А люди можуть і самі заготовляти дрова?
—  Так, ми таке практикуємо. Бо на Меншині кругом газ. Можна на пальцях перерахувати села, де ще дровами опалюються — Бігач, Ленінівка, Семенівка, Блистова, Бірківка. Та й які в селян гроші? Тому дозволяємо людям і самим у лісі потрудитися. Тимчасово беремо на підсобні роботи. З бензопилою працюють наші робітники. А заготовачам дозволяється сучки обрубувати, гілля докупи зносити, вантажити.

Обрізки «у моді»

Аби не морочитися з великими дровами, не розпилювати потім колоди, народ купує і обрізки. В Березні їх можна придбати буквально поряд з лісництвом, у ТОВ «Березнянське заводоуправління».
—   Продаємо такі відходи по 200 гривень за 10 складометрів, — розповідає директор Олексій Конопля. — Це з доставкою, але тільки по Березні. Транспорт у нас свій. А відходи — від роботи столярного цеху та двох пилорам.

На дрова витрачається ціла пенсія

Бігач Менського району поки що без газу.
—  Чекаємо грошей на підвідний газопровід, —  каже сільський голова Ірина Євсієнко. — За свій кошт, як макошинці, не потягнемо. Бо у нашому кооперативі, мо, 60 селян. А по селу ми вже всі газопідвідні роботи виконали. Навіть стояки у нас є. Якщо все буде добре, на Новий рік газом грітимемося. Та все ж ризикувати страшно. Тому   чоловіки наші всі в ліс ідуть, дрова заготовляти. І мій також.
В Ольги Молойко двоє синів — Юрій та Дмитро. Ще, до речі, нежонаті, роботящі. Юра у цей день якраз у лісництві дрова «добував». Влаштувався на роботу офіційно.
—  Топимося тільки дровами, —  розповідає Ольга Трохимівна.
—  Нам на зиму причепів чотири потрібно. У кожному — по 10 складометрів.   В  основному  сосна. Звісно, як самому заготовляти, дешевше обходиться, ніж виписувати. Тим більше, що в селі роботи ніякої. Хлопці мої перебиваються випадковими заробітками.

—  Важко старим людям сьогодні паливо на зиму шукати, — приєднується до розмови 84-річна Валентина Лазарчук. — Я ледве ходжу. Ноги не носять. Серце аж заходиться. Хазяйства вже ніякого не тримаю. У мене в Чернігові донька-пенсіонерка, теж слабує. Віз дров пропонують купити за 60 гривень. Та скільки ж їх там? А ще треба шукати когось, аби попиляв, порубав та поскладав. Тому такі бабусі, як я, чекають підприємців. З тих же Моргулич Чернігівського району. Вони возять вже готові поліна. Машина — 700 гривень. Мені вистачає. Та пенсія — 600 гривень усього. Тому на дрова, аби нагрітися, гроші відкладаю цілий рік.
Багатодітна родина Світлани та Ігоря Нестеруків (вони виховують Зоряну, Мар'яну, Віталика та Валеру) на паливо в рік витрачає щонайменше 1000 гривень. Купують 20 складометрів дров і брикет.
—  Дорого, звісно,— каже Світлана. — Я не працюю. І чоловік — безробітний. Корова є, так і виживаємо.
У сільського голови дров чималенько.
— Чоловік мій — інженер, — каже Ірина Олександрівна. — Їздив на заробітки. А це в лісі саме працює. Тому дрова і в дровітні, і нарубані на вулиці сохнуть. 500 гривень — і зиму топимося. Наче є кому про таке паливо подбати. Але газу чекаємо хтозна як. Ванну зробимо, душ і будемо жити не гірше, ніж у місті.

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №39 (1219)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.