GOROD.cn.ua

Всі керівники обласної міліції (поліції)

 

Володимир Нідзельський змінив Едуарда Альохіна на посаді керівника обласної поліції. А скільки їх взагалі помінялося за 29 років незалежності? Як довго вдавалося втриматись на посаді?



1. Генерал-майор міліції і Олексій Євдокимов (81 рік). Саме під його керівництвом міліція Чернігівщини прийняла присягу на вірність Україні. Олексій Васильович очолював Управління внутрішніх справ з 1985 по 1992 рік. Керівник радянського гатунку. Служив, дотримуючись політики партії. Цінував у підлеглих дисциплінованість. При ньому були збудовані лікарня та поліклініка для співробітників МВС. Заклади працюють і досі. Після відставки Євдокимов керував чотири роки міліцейським училищем у Чернігові.



2. Віктор Свинарьов (73 роки), генерал-майор, очолював обласне управління з 1992 по 1996 рік. Тоді процвітав рекет, бандитизм. Молодь сходилась у бійках район на район, у Чернігові і в області.

У той час на міліцію були покладені обов’язки утримувати засуджених. Отож, і колонії, і СІЗО, і КПЗ були у віданні Свинарьова. Начальство з Києва вимагало конкретних показників у роботі. У 1993 році на Чернігівщині було затримано організованих злочинних груп більше, ніж на Донеччині та Дніпропетровщині. Нашу область за показниками обігнали тільки Луганська та Запорізька.

Запам’ятався підлеглим тим, що особисто виїздив брати небезпечних злочинців. Мав звичку тримати все під контролем. Набув її за роки роботи у карному розшуку.

На базі школи вдосконалення начальницького складу Міліції було створено училище органів Міністерства внутрішніх справ, згодом його назвали юридичний коледж. Туди після Євдокимова і пішов керувати Віктор Іванович. Очолював з 1996 по 2005 рік. У народі коледж прозвали «свинарником». Нині заклад став Академією пенітенціарної служби.



3. Свинарьова змінив генерал-лейтенант Валерій Бевз (67 років). Він був начальником з 1996 по 1999 рік. Опісля став ректором Одеського юридичного інституту. Був заступником міністра з питань надзвичайних ситуацій. У 2007 році Валерія Анатолійовича обрали депутатом Верховної Ради за списками Комуністичної партії. Торік про нього згадували ЗМІ: «Чиновник Нацбанку, котрого затримали на хабарі в 50 тисяч доларів, Олександр Бевз, виявився сином колишнього начальника ГУМВС в Київській області генерала Олександра Ананієвича Бевза, який є кумом «застрелившегося» двома пострілами в голову Юрія Кравченка (міністра МВС) і близьким другом колишнього президента України Леоніда Кучми. Дядько затриманого, ще один генерал, Валерій Ананієвич Бевз, був причетний до справи Гонгадзе», — повідомляв телеграм-канал інсайдерської інформації «Шаурма Зеленського». Та, певно, справа розвалилася. Адже банкір продовжує працювати і дає пресі інтерв’ю.



4. Після Бевзя з 1999 по 2003 рік головним міліціонером області був генерал-майор Михайло Манін (68 років). Михайло Федорович любить побалакати з людьми. Після Чернігова пішов на підвищення до Києва, став заступником міністра МВС — начальником Головного управління боротьби з організованою злочинністю. Тобто, про бандитів України, більшість з яких нині успішні бізнесмени, знає все. У столиці Манін прослужив два роки. Нині живе у Чернігові. За інформацією інтернет-ресурсу «Опендатабот», Манін Михайло Федорович є власником ТОВ «Ленга». Фірма зареєстрована у Києві, діяльність приватних охоронних служб.



5. З 2003 по 2005 рік головним міліціонером області був генерал-майор Василь Куліда (60 років). Василь Олександрович вважався крутим опером, навіть будучи керівником. Не цурався особисто виїздити на місця резонансних злочинів, знаходив нестандартні рішення для їх розкриття. Коли вийшов у відставку, влаштувався до чернігівської філії банку «Аваль». Нині він там регіональний менеджер. Нова, менш напружена робота розкрила його з іншого боку. Дуже багато читає. Може напам’ять цитувати уривки з роману Булгакова «Майстер і Маргарита», творів інших класиків. Активно цікавиться політикою, обирався депутатом обласної ради. Торік балотувався до Верховної Ради від політичної партії «Опозиційна платформа — За життя». Всі колишні підлеглі і досі звертаються до нього і за порадою, і за допомогою.



6. Після Куліди прийшов генерал-майор Василь Костюк. Він сварив, та невдовзі прощав «зальоти» підлеглих. До останнього давав шанс підлим і брехливим. Вірив, що людина усвідомить і виправиться. Ми з ним могли розмовляти по п’ять годин поспіль. Пити його улюблений чай каракаде і говорити про сім’ю, історію, не згадуючи про роботу. А доки говорили, у приймальні по три години чекали начальник ДАІ і заступники, аби потрапити на вечірню планірку. Василь Васильович міг подзвонити мені о першій ночі і накричати: «Навіщо ти написала, що того й того вже затримали? Ми ще подільників його не впіймали». Або: «Ну й що, що зізнався, треба все закріпити, аби точно бути впевненим, що це убивця. Я проти нечесних показників, бо Бог все бачить». Доля відміряла йому лише 58 років. Рак звів Костюка у могилу. На похорон потрапити не змогла, проте щиро плакала за Василем Васильовичем, і досі його згадую.


7. З 2007 по 2008 рік (керував генерал-майор Валерій Нонік (61 рік). Хоч його і прислали з іншої області, він знав і любив Чернігів. Тут навчався у педінституті, познайомився з майбутньою дружиною.

Валерій Вікторович вважався добряком. Повний, спокійний, не хапуга, який прийшов і давай все під себе підминати. Нині Валерій Вікторович проректор з науково-педагогічної роботи юридичних та соціальних питань Державного університету «Житомирська політехніка».



8. Ноніка замінне генерал-майор Іван Катеринчук (59 років), керував у 2008-2010 роках. Його вважали справедливим керівником. Та ходили легенди, що він мав на всі випадки життя валізку з мільйоном доларів. Що й грошей у нього повно, і нерухомості, і обзавівся він ними будучи на посаді. Катеринчук їздив на авто з номерами 777ІПК. Що це їде саме генерал, багато хто знав.

На службі Іван Петрович закохався у підлеглу Ірину. Ця любов поставила хрест на шлюбі з Валентиною Зеленчук, з якою він пройшов шлях від простого міліціонера до генерала. Дав її сину Володимиру своє прізвище. То був його другий шлюб. Від першого у Катеринчука було двоє дітей, донька і син. Син загинув в аварії.

В третьому шлюбі народився син.

По закінченню служби у Чернігові Іван Петрович керував міліцією Одещини, а згодом три роки був ректором Одеського державного університету внутрішніх справ. Його звільнили у вересні торік. Живе в Одесі. Дружина є співвласницею декількох фірм.



9. З 2010 по 2014 рік УМВС в області очолював генерал-майор Олександр Михайлик (52 роки).

Був надто суворим до підлеглих. Міг опівночі вийти у місто і перевірити, чи патрульні працюють, чи не розпиває молодь спиртне під «Метацентром» або на Валу. Ввечері контролював, чи не рано пішли з роботи підлеглі. При ньому була залізна дисципліна, його боялися.

Критикували Олександра Григоровича за те, що на всі керівні посади він привів свою команду, вихідців з Луганщини, звідки сам родом. Навіть дільничних присилали. Звинувачували у корупції.

Проте, лише за часів Михайлика в управлінні, і у всіх районних відділеннях були зроблені ремонти, які не робилися десятиліттями. На тих ремонтах живуть райвідділи до цих пір. Тільки при ньому ветеранам міліції роздавали продукти мішками. Нині працює доцентом кафедри історії та теорії держави і права ПрАТ Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», пише дисертацію.



10. У постмайданівські часи було кілька виконуючих обов'язки начальника УМВС. Потім керувати міліцією області поставили полковника Едуарда Альохіна (51 рік). Під час Майдану він очолював місцеву самооборону. Спочатку Едуард Володимирович був у статусі в. о. 2 квітня 2015 року його призначили начальником. Альохіну дістався найскладніший період. Війна на Донбасі. Він був відповідальний за батальйон «Чернігів», очолював зведений загін міліції і сам неодноразово їздив до зони проведення Антитерористичної операції. А ще на його голову звалилася реформа. Міліцію перейменували в поліцію, багато людей пішли у відставку. Кадровий голод, недостатнє фінансування, ріст злочинності і поява нелегальної зброї у населення (привозили з АТО), всьому він мав давати раду. Старався. Щось виходило, щось не дуже.

Прослужив при двох президентах. Загалом протримався на посаді більше шести років, найдовше від усіх своїх попередників часів незалежності. Так і не отримав звання генерал.

Кажуть, тому було дві причини. Перша, ще з двохтисячних, аби отримати погони генерала, потрібно було заплатити у Київ 25 тисяч доларів. Альохін категорично не хотів давати хабара. По-друге, після реформи посади начальника облуправління у невеликих областях стали не генеральськими. Розрахунок, велика чи мала область, ведеться від чисельності населення.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №33 (1787), 13 серпня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: керівники поліції, поліція, обласна міліція, «Вісник Ч», Валентина Остерська