Убивши 15-річного підлітка, зловмисник зімітував нещасний випадок.
Але жадібність «фраєра» згубила.
Пішов і не повернувся 29 вересня минулого року 15-річний учень Остерської ЗОШ №1 Мстислав Т. увечері пішов з друзями гуляти в кафе «Три товстуни» неподалік Десни, яке користувалось у місцевої молоді неабиякою популярністю. Пішов і не повернувся. Батьки Слави обдзвонили приятелів сина, але ті говорили, що Славі стало зле, він пішов подихати повітрям на берег і річки — і більше вони його не бачили. Наступний день приніс чорну новину. Підлітка знайшли мертвим у Десні за два кілометри від Остра. На трупі не було одягу. Все це скидапося на нещасний випадок. Хлопець, який не вживав спиртного, у кафе «завдяки старанням» приятелів трохи випив, йому стало зле і, щоб освіжитися, він вийшов на вулицю, міг полізти скупатися в річку... Однак експертиза встановила, що смерть хлопця настала від механічної асфіксії — удушення. Хтось спочатку задушив підлітка, а потім вкинув труп у річку.
Загадка з багатьма невідомими Після'того як було встановлено, що ця смерть була насильницькою, прокуратура району порушила кримінальну справу — і почалися розшукові роботи. Розповідає заступник начальника Козелецького РВ УМВС Микола Кривенко:
— Ми опитали кілька десятків осіб, які були з цим хлопцем у кафе, усіх, хто його знав. Опитані сходилися на одному: потерпілий залишився сам на березі річки, що було далі — невідомо. Ниточку в розслідуванні нам дав мобільний телефон хлопця. Ми звернулися до оператора мобільного зв’язку. З’ясувалося, що вже після загибелі підлітка, з його «мобільника» був зроблений дзвінок. Дізнатися, хто і кому телефонував, було справою техніки..
Останній дзвінок зробив 19-річний Ігор П’ятков, який того вечора також сидів у «Трьох товстунах». Але як до нього потрапив цей мобільник?
Ціна життя — «мобільних»?
Ігор П’ятков, неодружений, раніше не судимий, проживав з матір’ю. На перший погляд це був звичайний хлопець. Під час розслідування кримінальної справи він уже потрапляв у поле зору правоохоронців як відвідувач кафе, але тоді підстав для його затримання не було. Тепер же його запитували про інше.
— Він заперечував свою причетність до вбивства, — розповідає заступник прокурора району Юрій Лабадін. — Але після години розмови зізнався у скоєному. Хоча й говорив спочатку, що не хотів убивати. Мовляв, із Мстиславом у нього виник конфлікт на березі Десни, і той його першим ударив, а потім Ігор штовхнув його у річку. Втім цю версію ми швидко спростували, і Ігор змушений був розповісти, як задушив, як вирішив зімітувати нещасний випадок. Він вказав, де сховав одяг Ігоря, показав, де закопав рештки мобільного телефону. Все це було підтверджено відтворенням подій на місці злочину.
Хоча Мстислав був вищим на зріст за свого нападника, він не зміг вчинити належного опору. Завадили і м’який характер, і стан сп’яніння.
Юрій Лабадін вважає, що мотивом убивства став не стільки конфлікт, скільки, можливо, бажання Ігоря заволодіти недорогим «моб-ільником». Після вбивства він навіть зателефонував з нього своєму приятелю, щоб похизуватися. Однак через день, коли зрозумів, що телефон може стати доказом проти нього, вирішив його знищити, проте було вже пізно.
Вироком місцевого Козелецького районного суду Ігор П’ятков був визнаний винним в умисному вбивстві і засуджений до 9 років позбавлення волі. Апеляція за вироком не подавалася.
Валерій Литовченко, «Гарт» №15 (2247) від 13 квітня 2006
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Козелець, Литовченко, Гарт