В гості до принцеси

Нашим постійним читачам про це добре відомо, але все-таки нагадаємо (про приємні й цікаві речі не гріх, як кажуть, згадати вайвий раз), що упродовж минулого 2005 року на сторінках „Гарту" проводився конкурс "Гартівська принцеса". І в номері від 8 березня ми повідомили, що його переможницею стела шестикласниця із Срібного Женна Желіба. Призерками також стали що дві конкурсанти з обласного центру. А коли є переможці та призери, тож мають бути і призи та нагороди, які слід урочисто вручити. З чернігівськими дівчатками простіше — вони тут, поруч. А от у Срібне треба їхати. І поїхали, аж троє. Звісно, всі чоловіки! Поїхали з хорошим настроем, а повернулися зі Срібного із ще кращим — зустріч з маленькою принцесою вийшла цікавою.



Срібнянський — один з найменших за територією і кількістю населення районів області. До речі, це єдиний район Чернігівщини, у якому досі не доводилося бувати авторові цього матеріалу. Зате доводилося бувати і навіть жити на Поділлі, тож можу з упевненістю сказати — природні ландшафти Срібнянщини схожі на ті, про які Леся Українка писала: „Красо України, Подолля”... Селище міського типу Срібне — гарне і мальовниче, привітне і якось по-особливому (може, так здається лише гостеві?) осяяне сонцем. Центральна площа. Адміністративна будівля. Саме тут, у місцевій райдержадміністрації, працює Олена Миколаївна — мама Жанни. Вона — спеціаліст з кадрового забезпечення Управління агропромислового розвитку. Заходимо, представляємось, знайомимось. Перед нами привітна і красива жінка (власне, ми й передбачали, що матуся нашої красуні буде саме такою). Олена Миколаївна сідає в наше авто, — їдемо до школи, де навчається Жанна. Дорогою розмовляємо.

Кор.: — Як з’явилася думка взяти участь у конкурсі?

О.М.: — Я сама захоплююся фотографією. Раніше у мене було своє фотоательє, тепер там працює мій чоловік. Але ж хобі залишилося. Це фото робила я, побачила, що воно дуже вдале, а потім дізналася, що в „Гарті" оголошено конкурс...

Кор.: — Скільки було років Жанні, коли це фото з ’явилося?

О.М.: — Одинадцять.

Кор.: — А тепер скільки?

О.М.: — Теж одинадцять. 12 виповниться 24 березня.

Кор.: — Кілька слів про доньку...

О.М.: — Добре вчиться. Відмінниця. Любить книжки. Малювати — також. Пробує писати вірші.

Кор.: — Бере участь ще в якихось конкурсах?

О.М.: — Ще підчас навчання у 1-му класі Жанна стала переможницею районного конкурсу „Міс Дюймовочка". Це взагалі був перший такий дитячий конкурс, що проходив у Срібному.

Кор.: — Тобто у 1-му класі -переможниця районного, у 6-му — обласного... Що ж це далі буде? Що ж, бажаю подальших перемог... Олено Миколаївно, якої б долі Ви ХОТІЛИ своїй дитині?

О.м.: — Я знаю, що Жанна вже зараз хоче стати або лікарем, або юристом. Майбутній гуманітарій, це однозначно.

Кор.: — У Жанни є друзі?

О.М.: — О, багато! З багатьма Жанна переписується, познайомилась з ними, коли минулого року відпочивала в „Артеку”...

Приїхали. Школа. І якраз перерва. Йдемо коридорами, сповненими дитячим галасом, на нас (точніше, на наш приз) звертають увагу. Знаходимо потрібний клас. Ось і наша принцеса. Усміхнена і, здається, щаслива. Поздоровляємо її. Валерій Литовченко вручає Жанні приз. Фотографуємось. Потім я прошу Жанну запросити улюблену вчительку. За кілька хвилин вона — Алла Віталіївна Стопник — вже тут. Розмова із вчителькою.



А.В.: — Я викладаю зарубіжну літературу і російську мову. Знаю Жанну вже два роки, у 5-му і 6-му класах ми разом з нею працювали... („Працювали”? Гм... Таке не часто почуєш із вуст учителя про її стосунки з учнем. — Кор.). Вона велика розумниця, та ви й самі це бачите.

Кор.: — Ми поки що бачимо, що вона красуня...

А.В.: — Красуня — у першу чергу. Жанна дуже любить літературу, здібна учениця. Крім того, що працюємо на уроках, беремо ще участь у літературній студії „Джерело”, і віршики Жанни вже друкувалися на сторінках районної газети. А ще вона непогано малює і бере участь у художній самодіяльності.

Кор.: — Ваші побажання Жанні.

А.В.: — Хотіла б, щоб ця дитина залишалася красивою і здоровою й тоді, коли стане зовсім дорослою. А ще — щоб розвивала свої здібності і добре влаштувалася в житті.

Далі була розмова з маленькою принцесою.

Кор.: — Які твої плани на найближчий час?

Жанна: — Хочу стати відмінницею в цьому році, точніше — залишитись нею. Дуже люблю співати і хотіла б заспівати зі сцени.

Кор.: — Бач, а про це мені тут ніхто ще не сказав. Значить, треба якийсь конкурс організовувати, тільки вже не газетний, а, скажімо, радіо- чи теле-... А що ще любиш читати?

Жанна: — Пригодницькі твори. Улюблена книга — „Гаррі Поттер”.

Кор.: — Твій улюблений герой (героїня), не обов'язково — літературний?

Жанна: — Жанна Д’Арк.

Кор.: — Окрім літератури, які ще шкільні предмети любиш?

Жанна: — Українську мову, музику.

Кор— Улюблена страва?

Жанна: — Торти, морозиво. Але багато цього не їм. Ще — салати.

Кор.: — Що любиш робити взимку, що — влітку?

Жанна.: — Влітку люблю купатися, а зима для мене — ц&лижі і санчата.

Кор.: — У тебе багато друзів?

Жанна: — Мої подруги — Таня Литвиненко, Катя Корнієнко і ще багато-багато інших.

Кор.: — От ти вже була в Криму, а де б іще хотіла побувати?

Жанна: — В Єгипті та у Франції. Чому? Бо країна пірамід для мене — казка, а Франція — батьківщина Жанни Д'Арк і дуже вишукана країна.

Кор.: — Жанно, скажи те, що сама хочеш сказати, пам'ятаючи, що ці твої слова обо-в 'язково з 'являться на сторінці „Гарту".

Жанна: — Хочу подякувати своїм учителям і батькам, усім хорошим людям. Своєму рідному селищу хочу побажати розквіту, бо бачу, що справи поки що не дуже добре йдуть. А всім добрим людям — успіхів і здоров’я. Рада що виграла ваш конкурс.

Ми попрощалися із Жанною побажавши їй нових перемог особистого щастя. Зустріч із цією дівчинкою справила справді приємне враження. Приємно було десь там, у так званій „глибинці", зустріти маленьку красуню, чемну і розумну дівчинку, життя якої вже зараз сповнене улюбленими справами, цікавими враженнями і навіть приємними спогадами. Оптимізмом світяться її оченята, а в маленькій гарній голівці живуть мрії й складаються плани.

Цей матеріал з’явиться в „Гарті" вже після того, як Жанна відсвяткує свій день народження, автор і весь гартівський колектив вітають її і бажають здійснення мрій!

Олександр Супронюк, «Гарт» №13 (2345) від 30 березня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.