Перські сокири та шаблі, обладунки та чаша дервіша для їжі і милостині: у Чернігівському історичному музеї відкрили виставку «Відлуння Персії»

Перські сокири та шаблі, обладунки та чаша дервіша для їжі і милостині – у Чернігівському історичному музеї сьогодні відкрили виставку «Відлуння Персії». Деякі експонати показують вперше. Старша наукова співробітниця музею Олена Трухан каже - аби перекласти гравіювання на експонатах, довелось звернутись до посольства Ірану в Україні. Що написано на перських щитах та якими перськими солодощами пригощали відвідувачів виставки, далі.



«Ми бачимо чудову шаблю перського походження, називається вона шамшір (класифікуються по формі ред.). Дуже добре видно на самому клинку слоїстий дамаск».

Цією шаблею, каже Олена Трухан, користувався хтось із козацької старшини. Потім вона потрапила до колекції Василя Тарновського. В Чернігівському історичному музеї імені Тарновського з 27 експонатів зібрали окрему експозицію - «Відлуння Персії».

«Найбільш містичними речами є сокири табари, свого часу це була холодна зброя. Такі табари використовували ще дервіші-ченці. Датується 18-19 сторіччям. Шолом – кулакхут. За плюмаж бралося чи пір’я папуги, чи павича. Тут - павича. Сам шолом - іде напис перською мовою. На жаль, ми поки не розшифрували. А по щиту – «нема бога крім Аллаха і Магомет пророк його».

Олена Трухан каже, перекласти всі гравірування не змогли, бо знайти перекладача з фарсІ – перської мови – важко. За допомогою зверталися до посольства Ісламської Республіки Іран в Україні.

«Тут написано одне із імен Аллаха - той, що виконує наші бажання. Це наше відриття – кешкюль, або кашкуль. Це чаша дервіша для милостині, напоїв, їжі. Це дуже рідкісний екземпляр кешкюля».

Як цей кашкуль потрапив до музею – загадка для його працівників, розповідає Олена Трухан. Документів на нього нема – найімовірніше, вони згоріли під час Другої світової. Діятиме виставка «Відлуння Персії» до середини квітня. Під час її відкриття всіх відвідувачів пригощали халвою.

«Халва ця виключно перського походження і згадується в документах 5 сторіччя до нашої ери. Коли 300 спартанців боронили Фермопіли, перси вже підкріплялися халвою».

«Коли пригощають це приємно завжди. Ця культура далека від нас і екзотична, це завжди цікаво – подивитись щось незвичне», - каже Євген Носелевець.

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.