«Мамо, покарай їx! Вони мене угробили...»

Світляна Зайцева з Макіївки Донецької області опинилася за гратами за вбивство, якого вона не скоювала. Справжніх злочинців знайшли через півтора року. Але на той час жінка вже захворіла у СІЗО на туберкульоз. Перед смертю Світлана, мати трьох дітей, яка завжди була повненькою, нагадувала в’язня Освенціма і важила всього 28 кг. Цей дикий випадок сколихнув увесь Донбас, а потім уже і всю Україну! На прохання наших читачів друкуємо подробиці цієї історії.



«ВИБИТЕ» ЗІЗНАННЯ

Життя 22-річної Світлани Зайцевої різко змінилося після 7 вересня 2000 року. Ввечері вона поверталася з магазину і побачила міліціонерів, які оглядали труп якогось чоловіка. Один із правоохоронців спитав, чи не знає вона вбитого. Виявилось, що загиблий — її колишній однокласник. У Світлани взяли адресу і попередили, що можуть її викликати в міліцію, щоб дала показання, і незабаром викликали. Про що зі Світланою розмовляли у Центральному міськрайвідділі міліції, невідомо. Але через тиждень її привели додому в наручниках. У квартирі правоохоронців зустріла бабуся Світлани (мама Світлани разом з її двома дітьми була тоді в Росії). У пенсіонерки підкосилися ноги, коли вона почула, що її онуку звинувачують в убивстві!

Майже місяць Світлана пробула в Макіївському СІЗО і рік — у Донецькому. Там вона захворіла на туберкульоз і пройшла за цей час через майже всі види тортур, які за ступенем жорстокості можна порівняти хіба що із середньовічними. Її били палицями по п’ятах, їй викручували руки, надівали пакет на голову. Щоб привести до тями, коли вона непритомніла від болю, обливали крижаною водою. Світлана розповідала матері, Тетяні Бережній: «Ще один удар, ще один день там і я зізналася б не тільки у цьому вбивстві». Світлана говорила, що, оскільки зі слідами побоїв не приймали в Донецьке СІЗО, її навіть змусили написати заяву, нібито вона побилася із сусідкою по камері в Макіївському слідчому ізоляторі. Погрожували позбавити материнських прав і лякали: «До Донецького СІЗО не доїдеш». У Результаті вона дала на суді “Потрібні» свідчення. Світлану засудили до семи з половиною Років ув’язнення в Івано-Франківській колонії для хворих на туберкульоз.

СПРАВЖНІ ВБИВЦІ

Тих, хто насправді був винен У Злочині, знайшли... слідчі іншого району Макіївки. Душогубами виявилися бомжі — жінка з чол ов і ком, які зізналися, що того вечора вони кілька разів ударили цеглиною по голові незнайомого чоловіка, а потім задушили його. Під час обшуку у цих людей виявили речі вбитого. Зайцеву випустили 6 січня 2002 року, їй було дуже погано. Коли Світлана повернулася додому, першого дня кілька годин вона блювала кров’ю. А пальці на ногах були напівзігнутими і занімілими. Холи рідні запитували, чому ж вона зізналася у вбивстві, відповідала, що боялася за своє життя і життя дітей.

МАЛЕНЬКА НАДІЯ

З часом хвороба, здавалося, відступила. Світлана була налаштована оптимістично, хоча лікарі наполягали на видаленні уражених сегментів легенів. Вона почала зустрічатися з чоловіком (із батьком двох старших дітей давно розлучилася) і через рік народила третю дитину — Танечку. Світлані хтось сказав, що вагітність допоможе їй видужати. Але безглузда порада зіграла фатальну роль: організм не витримав навантаження, після пологів Світлана різко ослабла. Довелося її відселити в окрему кімнату, щоб не заразила близьких. І все ж таки до останніх днів життя жінка думала, що видужає. Але руйнівні процеси в легенях неможливо було зупинити, через деякий час Світлана «поселилася» у туберкульозному диспансері і знову почала танути на очах. Лікування практично не допомагало. Вмирала дуже важко. Останніми місяцями відмовлялася від їжі. А якось вранці, обтираючи вологою губкою безпорадну Свету, мати побачила, що плями на її спині схожі на... трупні. Зрозумівши, що жити доньці лишилося недовго, Тетяна знову почала вмовляти доньку притягти до відповідальності тих, через кого Света опинилася за гратами і захворіла. Переконала її зробити фото для суду, і за чотири години до смерті, коли Світлана зрозуміла, що вмирає, вона написала на маму дрвіреність на представлення в суді її інтересів та інтересів її дітей. І попросила: «Мамо, покарай їх! Вони мене угробили...» Померла Світлана З квітня 2006 року.

А після смерті Світлани у її сина, Євгена, який увесь час тулився до мами, теж виявили туберкульоз. Зараз і він, і старша донька Ганна (як така, що контактувала з хворою) живуть у протитуберкульозному санаторії. А наймолодша донька Таня перебуває під наглядом лікарів.

СУДОВІ ТЯЖБИ

Після того, що сталося, прокуратурою Донецької області проводилася перевірка. Щоб ніхто не звинуватив її працівників в необ’єктивності, розслідування доручили прокуратурі іншої області. Але провина працівників міліції не була доведена, і було прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи. Місцеві власті теж зробили все, щоб загладити вину міліції, оформивши пенсію дітям Світлани і забезпечивши лікування її синові.

Понад рік у Ворошиловському райсуді Донецька слухалися чотири позови Тетяни Бережної. Особисто від неї і від імені трьох онуків, які залишилися сиротами. В усіх позовних заявах винні у смерті Світлани називалися «катами в мундирах».

Рішення суду було таким: по 500 тисяч кожному позивачеві, разом 2 мільйони гривень (сума позовних вимог складала 3,75 млн. грн.).

Ця історія дійшла до Віктора Ющенка. На недавній зустрічі Президента з Генеральним прокурором Олександром Мед-ведьком останній запевнив, що причетних до справи Зайцевої працівників Донецької обласної прокуратури притягли до дисциплінарної відповідальності. «Щодо кримінальної відповідальності ми дамо оцінку в ході розслідування порушеної кримінальної справи», — сказав Медведько.

А днями стало відомо, що ГПУ таки порушила кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень посадовцями і незаконного притягнення до кримінальної відповідальності Світлани Зайцевої.

Але порушити справу ще не значить покарати винних...

«Гарт» №49 (2339) від 7 грудня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.