Прокляття старого ченця

Прокляття старого ченця
..еще тетка покойного деда долго жаловалась, что , как только вечер, стучит в крышу и царапается по стене.

Микола ГОГОЛЬ

ЖАХ! СКЕЛЕТИ У СТІНІ



Якось в одному зі старих ніжинських будинків проводилися ремонтні роботи. І будівельники випадково натрапили на замуровані у стіну чоловічий та жіночий скелети. Історики стверджують, що жіночий скелет належить дружині одного місцевого пана, яку чоловік застав на місці зради зі своїм слугою. Коханці зникли безвісти двісті років тому. Виходить, пан просто інсценував їхнє зникнення, а сам так жорстоко помстився.

Ніжин з ’явився завдяки київському князю Володимирові Святославовичу, який правив наприкінці X століття й уславив себе будівництвом нових міст. Вперше місто згадується у Іпатнвському літописі 1147 року якУненеж, а назва Ніжин вперше з ‘явилась у документах другої половини XIV століття.

Про історію Ніжина можна розповідати багато, але є у ньому унікальні, навіть містичні місця. За словами завідувачки фондів Ніжинського краєзнавчого музею Лілії Руденко, найвиразніше поміж них виділяється двоповерховий будинок на вулиці Леніна неподалік Благовіщенського чоловічого монастиря, який ніжинці називають будинком з привидами. Ночами хтось плаче, рипить старими дверима, зітхає і блукає коридорами. Кажуть, то молода грецька красуня, яка закохалась у сина міського голови. Але юнак не відповів їй взаємністю. І дівчина наклала на себе руки, та душа її так і не упокоїлась.

— Є ще одна легенда про появу привидів у цьому будинку, — говорить Лілія Руденко. — Її переповів Іван Спаський, виходець із ніжинської родини священиків, який наприкінці 30-х років минулого століття обіймав посаду генерального зберігана колекції нумізматики Ермітажу. За свою багаторічну історію дерев'яний Ніжин не раз горів. Але найбільша пожежа сталася тут у 1797 році, коли полум'я охопило будинок ніжинського полковника. Вогонь миттю перекинувся на Благовіщенський чоловічий монастир. Пожежа повністю знищила дзвіницю, келії, від високої температури розплавилися дзвони ющо. Навіть дубовий настил на дорозі, про який згадував у .Мертвих душах" Микола Гоголь, вигорів дотла. На відновлення монастиря потрібні були чималі кошти, яких місцевий приход не мав. Тоді ченці запросили настоятелем свого монастиря Віктора Черняева, який часто приїздив з проповідями до Ніжи-на з Чернігова, де служив у колегіумі. Той погодився і власним коштом відбудував монастир. Неподалік нього Віктор Черняев звів будинок, який потім відіграв у його житті фатальну роль. Через двадцять років чернечої служби Черняев відійшов від справ монастиря і став тихенько доживати віку у власному будинку, але новий настоятель хотів відібрати його у старого ченця, мовляв, навіщо одній людині стільки кімнат. Настоятелю вдалося вижити Віктора Черняева з монастиря, і той повернувся до Чернігова, але, за переказами, перед від’їздом прокляв будинок на сто років. Сталося це у 1817році. Час дії прокляття давно минув, але духи, якщо вірити розповідям, продовжують жити у будинку і час він часу нагадують про себе. Вони по-різному ставляться до людей. Талановитим, щирим, тим, хто вірить у Бога, привиди допомагають, а злим та жадібним навпаки, шкодять. Свого часу настоятель чоловічого монастиря грек Анастасій Зосим звів поряд з будинком привидів ще один, але не розрахувався із будівельниками. Ті наклали на мешканців прокляття, через яке ніхто в будинку не міг мати дітей чоловічої статі.

Зараз у квартирах цього старезного будинку проживають чотирнадцять сімей. Самі мешканці теж по-різному ставляться до привидів. Одні вірять, що вони існують, інші вважають це вигадкою.

Викладач Ніжинської школи мистецтв Ірина Разон живе у будинку з привидами двадцять чотири роки. Вона займає кімнати, д е свого часу жив Віктор Черняев:

— Привиди живуть з нами у злагоді. Ніякого лиха нашій родині вони не заподіяли. Виходить, що вони не злі. Буває, що духи стукають у коридорі, або зітхають. Жити у такому будинку цікаво. Він вважається будинком довгожителів, бо у нас є кілька бабусь, яким уже за дев'яносто.

Вісімдесятип’ятирічна Марія Сидоренко мешкає у будинку із семи років:

— Ніяких привидів я за всі роки не бачила. Є тут у нас один чоловік, який, можливо, іх і бачить, бо щодня напідпитку. Ще бомжі заходять в під’їзд, якщо двері на ніч не встигнемо замкнути. Я виходжу на вулицю навіть вночі, бо туалет у дворі, і ніяких привидів не зустрічала. Я ходжу до церкви і в чортівню не вірю.

Настоятель Благовіщенського чоловічого монастиря отець Гурій теж скептично налаштований до історії' з привидами:

— Ймовірно, що казку про привидів вигадали самі мешканці будинку, аби іх переселили звідти у нові квартири, бо в квартирах немає ніяких вигод, а сам будинок знаходиться в аварійному стані. Хоча все може бути. Скажу, що у привидів не вірю, а ось відьми у наш час — реальність.

— А чи вірите Ви у прокляття старого ченця?

— Ніщо на землі не проходить безслідно. Зло обов'язково має бути покаране.

Як би там не було, а будинок унікальний. У його підвалі є підземний хід до Благовіщенського чоловічого монастиря, а звідти за місто. Можливо, у тих підвалах і ховаються привиди. Кажуть, за радянських часів вони мало не пішли геть, ображені, що люди відмовилися вірити в їхнє існування. Але потім передумали і залишилися.

Щодо прокляття будівельників через яке у буд инку не народжувалися хлопчики, то не знаю як тоді, але зараз з цим усе нормально: є і хлопчики, і дівчатка.

Андрій Димич, «Гарт» №33 (2317) від 17 серпня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.