З 31 січня домашнє м’ясо, молоко і сир стане дефіцитом

З 31 січня домашнє м'ясо, молоко і сир стане дефіцитом

Буває, що солдат спить, а служба йде. Солдатові, звичайно, добре, а службі? Так і з законами. Їх приймають, відкладають, доповнюють, вони (загалом або частинами) набувають чинності, а реальне життя плине по-своєму. У нього, бачте, свої закони...
Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» 1998 «року народження». У ньому є стаття 33, частина 2, де говориться: «Забороняється забій парнокопитних та інших копитних, а також забій свійської птиці та кролів у обсягах, що перевищують 5 голів на день, не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл та зареєстрована ветеринарною службою».
Також у зазначеному законі є стаття 35, частина 1, де написано: «Забороняється реалізація та обіг необробленого молока та сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках».
Все процитоване, зауважу, набирає чинності з січня 2010 року.

Ці «тихенькі» пункти можуть набути ну дуже гучного розголосу!
Адже мова саме про те, що натурпродукт — «ваше здоров'я і довголіття» — дуже скоро стане крутим дефіцитом. Окремі приватні виробники, селяни тобто, одні-єдині сьогодні годують нас не хімічними продуктами, а екологічно чистими. Та ще й дешевими (порівняйте-но літр домашнього молока, ще теплого — 3 грн. і магазинного — 4,50).
А тепер уявіть собі, що все це одномоментно зникне. Страшно? Авжеж.
Ніна Калініченко, директор ринку «Чернігівський колос» (на Центральному ринку), у чиєму-віданні м'ясний павільйон, таким статтям закону здивувалася. Про те, що якась «ковбасно-м'ясна» і революція гряде, не чула. Порадила звернутися до ветлабораторії, бо це, перш за все, їхня компетенція. Та ксерокопію витягу з закону собі залишила.        
У «Коопринку» (відає молоком і продуктами його переробки), теж на Центральному ринку, без директора Юрія Богаченка (поїхав у відрядження) коментувати закон відмовилися.            
У ветлабораторії, де перевіряють м'ясо, про нововведення чули. Лаборант Олена Кобища вважає, що централізований забій тварин хоч і проблема сьогодні, та, за великим рахунком, набагато цивілізованіший.                          
— Скажімо, що б ви робили, коли б ваш сусіда надумав зарізати свинку? — запитує Олена. — Ясна річ, треба затикати вуха ватою і ховати голову під подушку. До того ж забій у нас сьогодні ведеться практично на землі. Отже, це й пісок, і сміття. Наприклад, у Німеччині це робиться у спеціальних автобусах. Захотіли свіжий шашлик з баранця, викликайте спеціальну службу. Через певний час отримаєте оббіловану тушу. У нас до такого ще дуже далеко.

На ринку м'яса видимо-невидимо. Але тих, хто його виростив, тут майже немає. І телятко, й кабанчика купили реалізатори. І на ринок нам продати привезли.
Наталія Шуман, яка закуповує готові туші й реалізовує м'ясо не один рік, новим правилам, котрі пропонуються в законі, теж дивується. І не вірить, що це можливе найближчим часом.
—  А хто у селі побудує бойні? Адже це не якийсь хлівець. Там треба викласти плиткою приміщення, обладнати мийку... Та й ветеринар має перевіряти забій. Люди на базар чому не возять своїх телят та свинок? Бо тут скрізь треба платити: і тому, хто перевіряє м'ясо, й тому, хто рубає, і тому, хто важить. Додайте до цього бойню, так той кабанець золотим виявиться. І для того, хто ростив і нічого не заробив, і для тих, хто потім те м'ясо купуватиме.
Почувши нашу розмову, інші продавці й покупці теж почали обурюватися.
Лаборант Ліана Мельник перевіряє молоко й молочні продукти. І просто не уявляє, як можна селянам сьогодні обійтися без приватного сектора, без торгівлі вирощеним і виготовленим у домашніх умовах.
—   Я — за цих бідних людей, — каже Ліана. — Вони ж мозолями на хліб заробляють. І в кожного — своя проблема. Той дітей за молоко вчить, у того дружина чи чоловік хворі... Якщо позбавити їх сьогодні молочного заробітку, куди їм іти? Цивілізація — добре, та не з нашим життям...
Народ на молочному ринку, почувши про закон, мовчати не став. 

Олена з Количівки Чернігівського району:
—  Оце надумали! Живемо ж з молока. Бо роботи немає. Нехай життя нам інше зробить наша влада, ми теж до магазину ходитимемо.
Наталія Михайлівна зі Стасів Чернігівського району:
— Я ось дві корови тримаю. Так одну збуду. І доїтиму молочко для себе виключно. А міські жителі нехай тоді хімію купують.

Жіночка з Нових Яриловичів (Ріпкинський район), у котрої п'ять корів, сказала, що знайде якийсь вихід. До цього вони возили свою молочну продукцію в Гомель. А зараз білоруси корів теж порозводили — не так вже легко їм там живеться, отож конкуренцію витримувати стало складно. Але світ не без добрих людей. Росіяни он смачно їсти люблять.
Галина Нестеренко з Красного (Чернігівський район):
—   Нехай для селян тоді будують окремі ринки, як за кордоном. А то аби забороняти...
Марія Рудник (Андріївка, Чернігівський район):
—  У мене дві корови. Збуду тоді — й край. Та й інші так само. От і сидітиме місто без нормального молока.
Наталія Хамлаш із Киїнки:
—  У мене чотири корівки. Дві дояться. На тому й заробляємо. Ринок виручає. Бо закупівельні ціни — здирництво. З усіма вирахуваннями літр коштує 80 копійок. Кому такий закон на руку? Молокопідприє-мствам. Вони, напевно, задарма у нас збираються молоко купувати. Зась їм. Залишу одну корівку для себе. Й інші так само. І хай закривають тоді бізнесмени свої заводи.

Начальник управління ветеринарної медицини в області Віктор Кульбако сказав, що спішити з висновками не треба, бо з приводу «ратифікації» доповнень до закону ще нічого достеменно не відомо. Роз'яснення має прийти в серпні або вересні. Кожне управління подавало свої пропозиції до Держкомітету ветмедицини України. І Чернігівське — також.
—   Ми   написали,   —  сказав Віктор Дмитрович, — що це питання не на часі. Як мінімум, на рік треба все відкласти. Навіть відбудувати, відремонтувати, якщо збереглися, бойні в райцентрах — складно. А з молоком — взагалі ситуація проблемна.

Від автора. Звісно, ми тепер у СОТ. До Євросоюзу просимося. Але за бажаннями реалії не встигають бігти. Так, цивілізований ринок нам потрібний. І, за великим рахунком, істина саме тут. Але в нашій ситуації вона, як у агента Малдера, поки що лише десь поряд.
Ну далеко нам до цивілізації у всьому. Життя не те. Колись, може, й будуть фермерські маленькі цехи, виробничі лінії. А бабусі й дідусі з села на екскурсії їздитимуть. До Турції, на острови. Чи хоча б у Батурин. Не смійтеся! Не зараз! А років так через 30.
Десь на цей час треба відкласти виконання цього закону. З нашими темпами за такий термін, мо, й очухаємося... Хоча, коли ...дцять років тому депутати такий закон приймали, вони теж давали відстрочку. Думали, до 2010 року в країні комунізм (тьху ти!) справжній капіталізм буде. І не потрібно буде вже тримати вдома кабанця-бичка-корівку. А воно щось не дуже капіталіздиться...
І знову: хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Навіть гірше. Бо ніякої «ратифікації» для тих пунктів закону не потрібно. Єдине, їх може відмінити Верховна Рада. А депутати ж пішли на канікули. А у вересні вони почнуть битися за вибори. Не до того буде. Та й, здається, вони про таку «дрібницю» взагалі забули. Автор подивилася в Інтернеті: у запланованому на осінь такого закону немає.
Інша справа, що ніхто того закону виконувати не буде. Хіба мало у нас чого понаписувано? І на парканах, і в законах... А якщо знайдеться такий дурень? Ох і попсує людям крові... Без таких людей теж не можна... Має ж іти служба, то хай хоч один солдат не дріма...

У Наталії Шуманії м'ясо домашнє, закуплене у селянському дворі

Ніна Кривець і Наталія Хамлаш з Киїнки на базарі з молоком часто

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №31 (1211)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.