Випускний по-українськи

Учора вони закінчили школу, збираються вступати до юридичного інституту — разом. Хоча мама Валентина Василівна й відмовляє їх це робити:



- Я не лам ятаю, коли бачила їх поодинці, вмовляла хоча о фах різний вибрати, але доньки не згодились зі мною: „Що ми будемо робити одна без одної?" — розповідає жінка. — Так із самого дитинства. Я накидаю їм іграшок сидять удвох, граються і не чутно їх. Щоправда, якось коли мене не було вдома, таки нашкодили — скинули квітку з підвіконня, а черепки зібрали у купу, було їм тоді по два роки А більше жодних проблем з ними не було. Доньки добре вчилися. Юля, вона меткіша за сестру, золоту медаль отримала. Оля ні, але також непогано закінчила школу. Уїлколі дівчата брали участь у художній самодіяльності, якщо вчителі просили допомогти — не відмовляли... А 16 років тому лікарі не могли гарантувати, що вони житимуть. Я народила доньок семимісячними: Оля важила кілограм, Юля — 900 грамів. Мені навіть не показали їх, відвезли до Києва, бо тільки там була апаратура для рятування таких дітей. Вперше побачила донечок тільки через місяць, вони здалися мені такими маленькими, що навіть підійти до них боялася...



Оля та Юля зізнаються, що не можуть одна без одної, що думки у них схожі, що кожна відчуває на відстані, що діється із сестрою. А інколи навіть мріють одружитися з близнюками. Щоправда, побоюються: „А раптом ми переплутаємо, де чий чоловік?” „Та й уподобання у нас різні — мені більше до душі блондини, а Олі — брюнети", — говорить Юля.

“Інколи нас плутають”

— Буває так, що нас плутають, — розповідає Юля. — Якось ми познайомились із хлопцем, який, на диво, сподобався нам обом. Першого вечора з ним на побачення пішла Оля. А наступного дня щось їй перешкодило і вона попросила сходити мене. Кілька годин він пробув зі мною, називав Олею, а потім говорить: „Ти сьогодні дивно поводишся, вчора була тихішою. У тебе випадково немає схожої сестри?” Тоді я й зізналася, що я — не Оля. Я ж справді більш говірка.

До восьмого класу нас навіть однокласники не розрізняли. Ми ходили до школи в однаковому одязі. А що поробиш, якщо смаки однакові. Пізніше нас попросили купувати одяг хоча б різних кольорів, ми намагаємось, але все одно нас тягне до однакового...

Сукні до випускного

— На випускний ми також вибрали однакові сукні. З однакової тканини, однакового фасону. І вже віднесли до ательє, щоб пошили. Раптом Оля каже: „Юлю, ідея, у нас же випускний 28 червня!” Я здивувалася: „Той що з цього?”

„Так це ж День Конституції! Ми з тобою схожі і в той же час різні, завжди окремо і завжди разом, як небо і земля, зірки і місяць... Як кольори нашого прапора. Давай на цей день пошиємо собі жовто-блакитні сукні!"

Я погодилась...

Ольга Мусій, «Гарт» №26 (2310) від 29 червня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.